Ми раділи, мов діти, почувши на площі Святого Петра, що новим Папою курія обрала кардинала Венеції Анджело Джузеппе Ронкаллі (Іван ХХІІІ). За кілька місяців перед тим ми, десяток студентів–василіян, понад тиждень були гостями цього усміхненого старця, товстенького і милого, тоді ще ректора патріаршої семінарії у Венеції. Він добре знав Східну церкву, бо десять років був послом Ватикану в Болгарії, благословляв нас по–старослов’янськи і любив слухати нашу літургійну пісню «Достойно є, яко воістину»...