До заміжжя з шотландським королем Маргарита готувалася стати черницею. Але зв’язок із церквою зберегла і після коронації. Маргарита опікувалася ченцями, засновувала монастирі. Саме вона запросила до Шотландії бенедиктинців. З її діяльністю пов’язано проникнення на північну окраїну Європи лицарської англо–французької культури. У 1250 році Папа Інокентій IV зарахував її до лику святих — так Маргарита стала першою шотландською святою.

Найменування св. Костянтина Великого, на честь якого було названо князя, мало велике символічне навантаження. Адже за часів імператора Костянтина християнство стало офіційною релігією Римської імперії. Тому ім’я Костянтина сприймалося як ім’я оборонця християнства. Саме так воно подавалося в панегіриках князям Острозьким. Дійсно, Костянтин Іванович «відповідав» своєму імені. Він чимало зробив для захисту й розвитку православ’я на землях Великого князівства Литовського.

Тільки за останні півроку від імені нашої Церкви ми тричі зверталися до Московського Патріархату з конкретними пропозиціями, які могли би зрушити справу об’єднання українського православ’я в єдину Помісну Православну Українську Церкву. Ми писали листи до Помісного Собору РПЦ, до новообраного патріарха Московського Кирила. Останнє наше звернення також було до нього і до ієрархів Московського Патріархату в Україні з приводу грубого порушення канонів через практику так званого перехрещування.