Претендуючи на символізм, чужоземний носій (чи, може, власник) імператорських інсигній (хай і сфальшованих) передає новопосталому володарю київського столу (принаймні, він себе вважає за такого) символ влади – каблучку-печатку. І знову ці символи влади, а також спільна віра мають знаменувати наступні сторіччя

Якщо стосунки російського патріарха з російським прем’єром справді такі складні, як про те кажуть, — йому слід дорожити своїм впливом на президента України і статусом «свого на своїй землі», що його він плекає тут. У крайньому разі, завжди лишається можливість збільшити відстань між собою і Кремлем, перебравшись у «південну столицю».

«Бойовий загін» РПЦ МП на чолі з патріархом Кирилом ефективніше «собирает русские земли», ніж ФСБ. Не дивує й політизована позиція УПЦ КП. Гадаю, що так само під тиском «пастора» Турчинова посипалися і неопротестантські рухи.

Президент доручив уряду в тримісячний термін внести зміни до положення про національний парк «Святі Гори» у зв’язку із змінами його території. Також Кабмін повинен в 2010-2012 роках виконати необхідні роботи для отримання державного акту на право постійного користування ділянкою і інші роботи з документального оформлення земельних ділянок.

Ми маємо вірити в можливість об’єднання церков, щоб своєю вірою захопити всіх, хто не наважується в це вірити. Папа Іван ХХІІІ двічі написав у своєму духовному заповіті про необхідність екуменізму. Екуменічний діалог має тривати в усіх політичних і суспільних контекстах.

По-перше, це згода Матері-Церкви, якою є Москва. По-друге, згода всіх помісних православних Церков. По-третє, рішення Константинополя. З точки зору тлумачення канонічного права Константинополем, то тут інша логіка...

Церква називається Руською не за етнічною ознакою. Це вказує на те, що РПЦ виконує пастирську місію серед народів, що приймають російську духовну і культурну традицію як основу своєї національної ідентичності або, принаймні, як її істотну частину. Ось чому в цьому сенсі ми і Молдову вважаємо частиною цього Руського світу.

"То хіба можна розглядати звернення Дмитра Медвєдєва поза візитом Патріарха Кирила, який говорив, - це мій народ, а не моя паства? І заговорили про якийсь православний народ загальний, був радянський народ, а став православний. Зрозуміло, що це загальна стратегія російського класу і державності по відношенню до пострадянських країн".

"Усі претензії Москви на те, що вони являють собою такий собі стрижень православної цивілізації, із цим візитом значною мірою розвіялись", - сказав експерт. Як зазначив Костянтин Матвієнко, для патріарха Кирила було абсолютною несподіванкою, новим знанням, наскільки православна, християнська Україна являє собою ціле явище в сучасному християнському світі.

За словами Мокшицького, Святий престол цінує продуктивний діалог між державою і Церквою, що встановився в Україні. Прем'єр у відповідь зазначила, що із задоволенням приймає запрошення. За її словами, уряд надзвичайно зацікавлений в тому, щоб Церква в Україні „розвивалася і несла духовність”.