Претендуючи на символізм, чужоземний носій (чи, може, власник) імператорських інсигній (хай і сфальшованих) передає новопосталому володарю київського столу (принаймні, він себе вважає за такого) символ влади – каблучку-печатку. І знову ці символи влади, а також спільна віра мають знаменувати наступні сторіччя