Мазепинці, петлюрівці, бандерівці – так дехто каже про українців, і це сприймається по-різному. Для обізнаної людини, яка знає історію, ці імена викликають повагу, бо вищезгадані постаті є символами чесної боротьби за свободу своєї Батьківщини. Але зустрічаються люди, які через свою необізнаність негативно сприймають цих історичних осіб. Між тим, не всім відомо, що всі вони народилися в православних родинах і виховувались у християнському дусі.

Так, мати Мазепи була настоятельницею жіночого монастиря. Племінник Петлюри – патріарх Мстислав – у свій час очолював УАПЦ. Батько Бандери був священиком, якого замордували НКВДісти. Брати закатовані в Освенцимі, сестер заслали на Колиму. Іван Мазепа був спонсором Києво-Могилянської академії, допомагав молоді отримувати освіту, будував церкви, в яких потім, за безбожним наказом Петра I, промовляли йому анафему. Між тим, християнський світ поважає українського гетьмана, його дарунок – срібний антимінс – і до наших днів використовують у церкві Гроба Господня у Єрусалимі.

Ніхто з українських патріотів, навіть в уяві, не мав намірів прихоплювати чужі землі. Своїм місцезнаходженням Україна-Русь з давніх-давен була кордоном між Європою та Азією. Назви місцевостей як Салтівка чи Печеніги свідчать про місця, куди досягли східні тюркомовні народи. Хан Батий, пройшовши Україну, втратив свій агресивний запал, повернувся на Волгу (Ітіль) і заснував тут ханство Золота Орда. Однім із улусів став Володимиро-Суздальський улус, якому був вручений ярлик на збирання податків (як пізніше з’ясувалось, з цим ярликом нащадки успадкували і прагнення загарбувати землі сусідів). Так, Іван Каліта нарощував Московський улус, а вже Іван Грозний «проковтнув» і саму Золоту Орду.

Перейнявши естафету наступу на Європу, московські керманичі переробили на свій лад навіть церкву. Так, Петро I доручив керувати церквою через керований їм самим Святий синод. Для виправдання загарбницьких походів на шведів та фінів, Петро I витягнув із могили кістки Олександра Ярославовича, наказав покрити їх бджолиним воском, переклав у срібну раку. Начебто у труні їм було незручно лежати 460 років. Потім назвав Олександра Невським, збудував у Петербурзі Невську Лавру і переніс туди раку з кістками. Коли після революції почалась запекла боротьба з релігією, кістки з раки витягли, раку відправили у Ермітаж, а кістки вичистили від воску і поклали у Казанський Собор в атеїстичний відділ для антирелігійній пропаганди.

Минуло 300 років з дня Полтавської битви, в якій Україна, разом зі шведами, зазнала поразки. Але чи тільки Україна та Швеція? Внаслідок перемоги московська імперія, маючи українців за «гарматне м’ясо», прихопила Фінляндію та розшматувала Польщу. У 1717 році Петро I навіть збирався знарядити експедицію Бековича в Індію. Апетити Московського царства безмежні в усіх напрямках. Полтавська перемога Петра показала сутність царя-ката. Ще до битви він по-звірячому винищив все населення Батурина, ліквідував козаків, що залишились на Січі, а у Лебедині жорстоко закатував українців, які не брали участі у виставі обрання нового гетьмана. Тому для українців дата Полтавської битви – це день жалоби і тризни по замордованих синах і дітях

Друкується з сайту "Главное"