Якщо церква називається українською, а служить інтересам Росії, то вона живе не по правді... Коли Кіріл приїхав до Москви, то пішов звітувати перед Медведєвим, а не перед Синодом... Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет відповів на запитання УНІАН.

СПОЧАТКУ ЛЮДИ ПРОДАЮТЬ СВОЇ ГОЛОСИ ЗА ГРЕЧКУ, А ТОДІ ЖАЛІЮТЬ, ЩО ЇМ ПОГАНО

Ваша Святосте, незабаром президентські вибори. Чи підтримуватиме когось Київський патріархат?

Ви знаєте, що церква не втручається в політичну боротьбу. Водночас ми, як церква, підтримуємо ті політичні сили, які стоять на державницьких позиціях. Якщо вони за Україну, за Українську державу, то ми їх підтримуватимемо.

Ми даємо свободу своїм віруючим, за кого вони хочуть, за того й голосуватимуть. Тобто хочемо, аби ці вибори були свобідними, але на них обирали не абикого, а думали про кращого кандидата, який би добре керував державою.

Саме за такого кандидата голосуватиме й духовенство та віруючі Київського патріархату. Але я не можу говорити за кожну людину зокрема...

Чи забороняєте Ви своїм священикам говорити людям про політику?

Церква відкрита для прихильників усіх політичних поглядів, окрім антихристиянських. Тому вона не може виступати на боці тільки якоїсь однієї партії, бо партії тимчасові, а церква була, є і буде до кінця світу.

Але церква складається з тих самих людей, які є громадянами держави, вона є невід’ємною частиною суспільства. Що хвилює суспільство – не може не хвилювати й церкву. І про суспільне життя, особливо його моральний складник, про громадянську відповідальність ми повинні говорити.

Тому відповідь на ваше запитання може бути різною. Якщо під політикою розуміти агітацію за партії, кандидатів, то священики не повинні агітувати. Але ми напоумляємо людей, аби вони були патріотами, дбали про свою державу, бо наші віруючі – громадяни України. Якщо страждає держава, то й вони страждають…

Ми завжди кажемо, що народ мудрий, а я ось у святих отців прочитав: не завжди народ буває мудрим і часто обирає не те, що йому корисне. І якщо ми говоримо про наш час, то наші люди продають свої голоси дуже дешево: за гречку, за 20–30 гривень. А потім жалкують, що їм погано. Ось такі бувають немудрі.

Але мудрий Бог, який все одно, хоч і через випробування, приведе до кращого.

МИ ПОВИННІ НЕНАВИДІТИ ГРІХ НАШОГО СУСІДА – БАЖАННЯ ПОНЕВОЛИТИ НАС

Ви у своїй молитві за Україну в Софії Київській на День Незалежності кілька разів згадали нашого «сусіда–ворога». А чи повинна церква визначати зовнішніх чи внутрішніх ворогів країни?

Повинна! Людина має знати свого ворога – гріх – і має ненавидіти його. Тобто кожна людина повинна в собі ненавидіти гріх і в комусь іншому його ненавидіти, але саму людину, яка грішить, любити.

Тому, коли ми говоримо про ворогів – внутрішніх, зовнішніх, – то говоримо про їхні злі вчинки, а не про них як про людей, націю, державу.

Внутрішній ворог – це той, що сидить у державі й працює проти держави. Це внутрішній невидимий ворог. А є зовнішні вороги, які хочуть відібрати в нас свободу, незалежність. То що ви хочете, аби я закликав любити гріхи тих, хто в нас намагається відібрати свободу? Ми повинні ненавидіти цей їхній гріх. Ми повинні боротися проти бажання нашого сусіда поневолити нас.

Але, люблячи свого ворога, ми повинні стати смиренними. Як навчитися смирення?

Аби навчитися смирення, треба бачити свої гріхи, свої вади й порівнювати себе зі святими людьми, порівнювати себе з Христом Спасителем. Ось коли ми порівнюватимемо себе з Христом, з Його життям, учинками, то побачимо, що ми нікчемні. Що ми далекі-далекі від образу людини, образу святого – і тоді ми стаємо смиренними. Людина горда не бачить своїх недоліків, а тільки свої досягнення, здібності – правдиві чи неправдиві. Так ось ця горда людина смиренною ніколи не може бути. І Господь такій гордій людині не допомагатиме.

Я б не наважився сказати, що українці смиренні, більше – терпеливі. Те, що терпіння в українців багато – підтверджує вся історія нашого народу.

Чи не здається Вам, що з відходом Віктора Ющенка з посади Президента буде втрачено надію на швидке отримання незалежності церкви?

Я не думаю, що Віктор Ющенко швидко піде з цієї посади. Гадаю, він переможе, якщо на це буде воля Божа.

ПОМІСНА ЦЕРКВА – ЦЕ ЗАСІБ ДЛЯ ОТРИМАННЯ МОГО ВІЧНОГО ЖИТТЯ

Ви особисто багато зробили, аби ідея єдиної помісної церкви утвердилася у свідомості українців. А чи готові Ви пожертвувати своїм патріаршим куколем, якщо з’явиться можливість усім трьом православним церквам об’єднатися?

Готовий. Якщо об’єднається все православ’я в одну церкву і якщо цю церкву визнають інші православні церкви... А доти – не готовий і не відступлю.

Знаю, що багато хто хоче, аби я не був Патріархом. Але хто ці люди? Ті, котрі не хочуть бачити в Україні помісну церкву. А ті, хто хочуть, аби в Україні була помісна церква, навпаки – не хочуть, щоб я відходив.

Моя особиста мета – не патріаршество, а утворення в Україні Української церкви, незалежної, помісної, автокефальної церкви. Заради цього я і працюю. Проте це ще не є моєю кінцевою життєвою метою. Моя кінцева мета – вічне життя, тобто куди я піду після смерті. Помісна церква – це засіб для отримання мого вічного життя.

А хто взагалі має утворити Українську помісну церкву? Є думка, що все вирішують гроші... Тобто справа тільки в політичні активності наших вождів і в сумі грошей. Зрештою, так свого часу Московська церква викупила парафії на Україні, давши хабара Вселенському патріарху...

Це хибні думки... Ми живемо в інший час, в умовах демократії, а не в умовах імперіалізму чи царату.

Усе залежить від самої церкви, людей і духовенства.

Назву три причини, чому церкви досі не об’єдналися. Головна причина – Московський патріархат має в Україні політичну підтримку та підтримку бізнесу. Якби цього не було, то УПЦ МП давно б об’єдналася з Київським Патріархатом і відійшла б від Москви.

Тобто Московський патріархат тримається не стільки на підтримці ззовні, хоча вона велика, скільки на підтримці всередині країни.

Друга причина – Москва вводить в оману православних українців. Яким чином? Дали гасла «розкольники», «неканонічна церква», «неблагодатна церква». І багато хто цій неправді повірив. Та ось приїхав Патріарх Кіріл, і багатьом відкрилися очі. Вони побачили себе такими, якими вони є. Вони тепер кажуть: «Ми думали, що належимо до Української церкви, а виявляється, що до Російської церкви». Так, люди, ви тепер побачили, що ви – Російська церква.

Третя причина – іде боротьба між Москвою і Константинополем за першість у світовому православ’ї. Українська церква – це знаряддя, яке використовує обидві сторони.

Якщо ви все це відкинете, то в Україні буде одна церква, визнана, бо ми маємо всі підстави бути автокефальною церквою – і з точки зору православного віровчення, і відповідно до канонів.

МОСКВА ПОГРОЖУЄ РОЗКОЛОМ УСЬОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Нещодавно Кіріл мав зустріч зі Вселенським Патріархом. Мабуть, говорили про Українську церкву... Чи не знаєте, якої зараз думки дотримується Вселенський щодо нашої помісності?

Можу тільки здогадуватися, про що вони говорили. Звісно, Українська церква була в них на язиці.

Знаю, що Варфоломій хоче, аби Українська церква була автокефальною, але хоче, щоб усе це відбулося за згоди Москви, щоб це не призвело до розриву між ним і Москвою, що зашкодило б усьому православ’ю. Якби Москва відмовилася від Української церкви, то Патріарх Варфоломій на це згоден.

А всупереч Москві він не піде. Тому що Москва погрожує, якщо він визнає Українську церкву, то вона розірве з ним стосунки і цим розколе все православ’я. А Вселенський не хоче цього розколу, тому так поводиться.

Як виглядатиме розкол? Допустимо, Патріарх Варфоломій дає документ про автокефалію Української церкви. А Москва оголошує, що вона припиняє молитовне єднання з Вселенським Патріархом і на свій бік схиляє ще деякі православні церкви. Таким чином, світове православ’я розділене, розколене. Поки вони єдині, але у свою єдність не хочуть приймати Українську церкву.

ЯКЩО ЦЕРКВА НАЗИВАЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКОЮ, А СЛУЖИТЬ ІНТЕРЕСАМ РОСІЇ, ТО ВОНА ЖИВЕ НЕ ПО ПРАВДІ

А чи не можна діяти іншим чином, наприклад, висилати з України єпископів, котрі відверто займаються антиукраїнської діяльністю?

Не треба цього робити, це не Божий шлях. Треба йти дорогою правди. Треба розкривати їхню неправду, а самим проповідувати правду. У чому їхня неправда і наша правда?

Їхня неправда в тому, що вони живуть в Українській державі, а служать інтересам сусідньої держави. Це і є неправда. Якщо церква називається «українською», а служить інтересам Росії, то вона живе не по правді.

Ось ми святкували День Незалежності, а Московського патріархату в Софійському Соборі не було...

Так, у Софії були представники всіх конфесій. Моя колега сказала, що Московському патріархату на таке зібрання начебто за каноном не можна…

На українській землі можуть жити євреї, мусульмани, протестанти, католики? Можуть. А звертатися до Бога можуть? Можуть. А чого ж ті (УПЦ МП) не хочуть помолитися за землю, на якій живуть? До чого тут канон?! Нічого подібного канон не забороняє! Раніше ж приходили – і після інавгурації Леоніда Кучми в 1999 році, і Віктора Ющенка у 2005 році, і навіть торік були. Невже канон за цей час змінився?

Вони, як і всі решта, отримали запрошення. Вони не прийшли не тому, що їм канони щось забороняють, а тому, що їм Москва не дозволяє. Ось це і є їхня неправда.

А правда полягає в тому, що ми повинні служити інтересам свого народу, боліти його болістями, радіти його радістю.

Якою є динаміка розширення приходу Київського патріархату за останні десять років?

Я скажу не за десять років, а взагалі за час, відколи існує Київський патріархат. У 92-му році в нас було приблизно 1,2 тисячі парафій, зараз – 4,5 тисячі. Було 14 єпархій, зараз – 32.

Не можу сказати точно, скільки спочатку було прихильників, але зараз – 14,5 мільйона. Тоді як Московський патріархат має 9,5. Тобто він зменшується кількістю віруючих, а Київський патріархат зростає. Але Московський патріархат удвічі більший за кількістю парафій. Їх у 90-ті були зареєстрували більше, вони й зберігаються.

Отже, динаміка зростання Київського патріархату є. І парафії переходять не від нас до Московського, а з Московського до нас. Духовенство теж до нас переходить.

Якщо відійти від МП, то чи вважаєте Українську греко-католицьку церкву своїм конкурентом, адже їхні парафії теж зростають?

Ні, вона для нас не конкурент. Греко-католики – це католики, тому що вони підпорядковані Папі. Але в нас з ними спільне те, що і ми підтримуємо Українську державність і вони підтримують. У цьому відношенні ми з ними єдині.

МОЄМУ ГОДИННИКОВІ 40 РОКІВ, І КОШТУВАВ ВІН 130 КАРБОВАНЦІВ

Скільки коштує Ваш годинник?

Моєму годинникові 40 років. Колись він коштував 130 карбованців.

Кіріл носить годинник за 30 тисяч євро. Хіба священнослужителі повинні так пристращатися до матеріального, дозволяти собі такі дорогі “цяцьки”?

Якщо сказати, що ми проти красивих, цінних речей, то це було б неправда. Господь повелів Соломонові побудувати храм. Такий храм, який дивував весь Схід. Він був з кипарисового дерева, золота. Здавалось би, що можна молитись і в наметі, але ж Господь чомусь повелів побудувати для молитви розкішний храм.

Церква молилась у катакомбах, печерах, коли була гнана, а коли стала негнаною, почала будувати красиві храми. Ми ж пишаємося Софією, Андріївською церквою. Священики раніше служили в бідних одежах, а потім – у розкішних. Бог же повелів первосвященикові ізраїльського народу носити розкішні одежі, а на грудях – дорогоцінне каміння. Це ж було з веління Божого.

Якщо це йде для церкви, з повеління Божого, то це не є гріх. Але гріхом є, коли людина це все вважає своїм і бачить у цьому пріоритет свого життя: мати дорогий годинник, їздити на дорогій машині. Тобто священик, архієрей чи мирянин... – так, тут не потрібно відокремлювати, мовляв, священству не можна, а мирянину можна, – повинен усе вважать не своїм, а Божим і належним до церкви як такої.

Чи дарують Вам олігархи якісь подарунки?

Так, дарують. Ось цей телевізор подарували, вази, картини, ікони. І я це приймаю, але це не для мене особисто, а для церкви. Я ж помру колись і з собою нічого не заберу.

Чи відчуваєте Ви у своїх діяннях підтримку Віктора Ющенка?

Відчуваю. Він намагається допомогти нам об’єднатися в одну церкву. Віктор Ющенко часто зустрічається з Митрополитом Володимиром, і з патріархом Кірілом зустрічається... Для чого? Переконати, що в Україні має бути єдина помісна православна церква.

Попередні Президенти цього не робили, а він робить. Кучма цього не робив. Він виступав за те, що в Україні має бути єдина церква. Говорив завжди, але нічого для цього не зробив, і сам наприкінці правління визнав, що йому це не вдалося, а Віктор Ющенко почав робити.

Чи відбуваються об’єднавчі контакти на рівні, наприклад, єпископів КП і МП?

Є випадки, коли наші єпископи з ними контактують, але це не практикується широко. Та ми не проти таких контактів...

КОЛИ КІРІЛ ПРИЇХАВ ДО МОСКВИ, ТО ПІШОВ ЗВІТУВАТИ ПЕРЕД МЕДВЕДЄВИМ, А НЕ ПЕРЕД СИНОДОМ

Ви все-таки не зустрілися з Кірілом...

Ні, не зустрівся. Я хотів, а він не хотів. Зустрічатися зі мною? З ким? З Патріархом? Вони ж мене не вважають Патріархом.

Якби він зі мною зустрівся, то це б означало, що він визнає мене – якщо не Патріархом, то хоча б архієреєм. Але вони ж мене позбавили всіх церковних звань.

Ви справді вважаєте, що Кіріл – плоть від плоті російської влади чи все-таки самостійна фігура?

Ні, він не самостійна фігура. Бо він, щойно повернувшись до Москви з Києва, поїхав звітувати Медведєву, причому публічно. А мав спочатку зустрітися з Синодом. Навіщо йому зустрічатися з Медведєвим?! Тільки звітувати.

ЩО Є НА МЕНІ АНАФЕМА, ЩО ЇЇ НЕМА – ДЛЯ МЕНЕ НЕ МАЄ ЖОДНОГО ЗНАЧЕННЯ

Вони на Вас також наклали анафему. Що означає мати її на собі? Вам якось важче від цього?

Що вона є, що її нема – для мене не має жодного значення, і через неї я не турбуюсь. Не тільки я не визнаю цієї анафеми, не визнає її вся наша церква. У будь-яку парафію приїжджаю, до мене звертаються не як до мирянина, а як до Патріарха, тобто мільйони людей, тисячі духовенства не визнають цієї анафеми.

Як на мене, накладення анафеми – якесь велике глупство, особливо в сьогоднішній час…

У часи Івана Златоуста теж піддавали анафемі. А він до того, хто давав анафему, сказав так: «Хто ти такий, що береш на себе владу судити? Господь сказав – не судіть, а ти судиш».

Церква має засуджувати єресі, тобто неправильне вчення. Анафемі можуть піддаватися лише неправильні вчення, перекручене вчення, а не сама людина. Саму людину ніхто не має влади піддати анафемі.

Поясню, для чого це можна зробити… Апостол Павло піддав анафемі одного кровозмішника. Це була людина, яка ввійшла в плотські стосунки з жінкою свого батька. За цей гріх Апостол Павло відлучив його від церкви – від спілкування з християнською громадою.

Якщо ви почитаєте Послання до коринфян, там багато про це написано. Павло сам дуже сумував, що зробив це, але він мусив, аби цей гріх не розповсюджувався далі. Апостол Павло піддав анафемі грішника, щоб заставити покаятися в гріху. І він таки покаявся і його прийняли назад. Ось для цього накладаються анафеми – не як прокляття, а для виправлення.

А що вони хочуть від мене?

Можливо, аби Ви теж покаялися?

Покаятися в чому? що відійшов від Москви? У цьому покаятися? Я в цьому не каятимуся! Бо я правильно зробив.

У гріхах своїх – так, я каюся. А вони хочуть, аби я покаявся, що я відійшов від Москви і повернувся до Москви. Ось у чому сутність.

Сьогодні велике свято – Успіння Богородиці. Побажайте, будь ласка, щось нашим читачам.

Бажаю журналістам УНІАН внутрішньої міцності писати й говорити людям тільки правду, а читачам – мудрості та відповідальності. Бажаю всім мати справжню любов до України – не на словах, а у вчинках. І з нагоди свята Успіння закликаю Боже благословення на всі ваші добрі справи!