Сьогодні в Умані святкуватимуть іудейський Новий рік — Рош–га–Шана. І брацлавські хасиди з усього світу (а цього року їх прибуло більше 20 тисяч) традиційно зустрічають його молитвами на могилі свого духовного лідера — цадика Нахмана, виконуючи його заповіт та сподіваючись на благословення.


Хасиди винаймають у місцевих мешканців житло тільки поруч із могилою та синагогою. «Мій знайомий хасид платить 300 доларів за тиждень. Але в квартирі їх — дванадцятеро. І з усіх гуртом господарі помешкання беруть по 300 доларів за тиждень. Є такі паломники, котрі платять за квартиру по 100—200 доларів за день. Там чудові побутові умови — хороший ремонт, кондиціонер, нова техніка, меблі, а з вікна видно могилу цадика. У наметовому містечку проживання коштує 210 доларів за весь період, сюди ж входить і чотириразове харчування. Але є прочани, які мешкають у гаражах, де ліжко коштує 10 доларів», — розповідає «УМ» уманчанка Лідія Ткаченко.

Звісно, контролювати ситуацію на такій невеликій території (не більше 2,5 га), де висотна житлова забудова і хасидів товчеться, наче оселедців у діжці, місту не так просто. Тут навіть пройти, щоб нікого плечем не зачепити, не завжди вдається. Не кажучи вже про елементарне забезпечення життєдіяльності такої маси людей і дотримання санітарних норм. Тільки сміття, котре там складують купами, треба вивозити кожні сорок хвилин.

«У тому мікрорайоні зазвичай працюють два двірники. На період паломництва, коли утворюються цілі гори сміття, щоб підтримувати належний порядок, потрібно 12 двірників. А це все кошти. Так само із водопостачанням. Щоб забезпечити хасидів водою, Умань має поставляти додатково 25 тисяч кубометрів води. А в Білій Церкві, звідки цю воду подають, вимагають за ці послуги заплатити наперед», — розповідає «УМ» радник уманського міського голови Світлана Ліпінська.

В Уманській міськраді також кажуть, що цього року оплата за «комуналку» від хасидів «йде з натяжкою». Організатори ж паломництва пояснюють, що проблеми з оплатою послуг комунальних служб виникли у них через кризу.

Проблеми виникли і в наметовому містечку, адже хасиди досі не придбали туди колекторну трубу, щоб з’єднати її з міським колектором. Із чотирнадцяти кухонь облаштовано тільки п’ять — через невідповідність санітарним нормам.

В Умані кажуть, якби прочани розселялися по всьому місті, а не скупчувалися на невеличкому клапті землі біля могили та синагоги, то комунальникам було б значно легше справлятися з проблемами, котрі виникають у період їхнього паломництва.

«Цього року гості прибули до нас із 20 країн світу, найбільше їх приїхало із США, Ізраїлю, Франції, Великобританії, Канади. Є також прочани з Єгипту, Чилі, Аргентини, Ірландії та інших країн. І якби хасидам було погано в Умані, то вони б сюди не їхали», — виводить логіку мерії Світлана Ліпінська. І в підтвердження своїх слів наводить заяву президента Євро–Азійського єврейського конгресу Олександра Машкевича, котрий теж приїхав до Умані і після всього побаченого зробив висновок, що «ставлення уманчан до хасидів — прекрасне».

Радник міського голови Умані підсумовує, що «уманчани за минулі роки вже вивчили хасидів, вони сприймають їхню релігію та спосіб життя. Тож і хасиди, у свою чергу, мають бути вдячні за це».
 
ДОВІДКА «УМ»

Як цадик Нахман в Умані опинився

Духовним лідером брацлавських хасидів вважають цадика (праведника) Нахмана із Брацлава. Він народився у 1772 році, в 14 років його одружили (так було прийнято в ті роки). Своїм учителем євреї обрали Нахмана, коли йому ще й 20 не виповнилося. У цей час починає формуватися коло його учнів. У 1802 році рабі Нахман побував проїздом в Умані і відвідав єврейське кладовище, де поховані тисячі жертв масових погромів 1766 року. Він заповів, щоб його теж поховали тут, серед цих мучеників. Рабі Нахман прожив коротке і важке життя. У 1806 році помер від туберкульозу його дворічний син, за ним — старший син, а через рік він поховав хвору на сухоти дружину. Сам рабі теж заразився цією хворобою. У 1810 році під час пожежі в Брацлаві дотла згорів його будинок, і всю ніч хворий чоловік провів на вулиці. Після цього він переїхав в Умань, оскільки тут «душі померлих за віру чекають його». Рабі Нахман помер 16 жовтня 1810 року. Він заповів, щоб після смерті послідовники його вчення приїздили на могилу, і кожен, хто помолиться в цьому місці, знайде в його особі заступника перед Всевишнім.