Більше сімдесяти тернополян прийняли водне хрещення вранці 5 липня в районі пляжу "Циганка". Таке дійство у Тернополі традиційно проводить щороку в першу неділю липня об'єднання Церков християн віри євангельської.
Ще за півгодини до початку на "Циганку" починають сходитися святково вдягнені люди, у руках багатьох - букети квітів. За кількасот метрів від пляжу вже чутно гру духового оркестру та релігійні співи у виконанні хору: "До Бога ближче підійди - і зрозумієш ціль в житті!". Декілька чоловіків, увійшовши у воду, закінчують позначати безпечну ділянку біля берега білими надувними кульками, котрі слугують за імпровізовані буйки.
"Найважливіше - покаятись"
Обіч відгородженого майданчика - група тих, хто готується прийняти хрещення - від молоді до літніх людей. Люди зосереджені, мало розмовляють, перевдягаючись у білий одяг. Жінки та дівчата - у довгих сукнях, голови пов'язані тонкими хустками, юнаки й чоловіки - теж у білому. Всі - босі.
— Такий день запам'ятовується назавжди, - каже тернополянин Руслан Кулініш (28 р.), котрий разом із дружиною Іриною (23 р.) та дітьми прийшов привітати своїх друзів, які прийматимуть хрещення. - Сам я охрестився у 2001 р. в Ланівцях, але враження від того дня свіже й донині. Хрещення - не просто формальне обмивання тіла водою. Найважливіше - це покаятись, визнати себе грішником. І тільки після того, як ти повністю готовий, то даєш обіцянку Богові служити Йому до кінця свого життя.
Перед тим, як зробити такий крок, люди протягом кількох місяців готуються, розповідає Руслан. За їхнім душевним станом стежать старші - пастори. Буває й таке, що дехто передумує приймати хрещення або відкладає його на пізніше. Адже покаяння та посвята себе Богові має бути свідомим рішенням дорослої людини.
"Не вірити - абсурдно"
Перед самим обрядом до тернополян звернувся старший пресвітер Церков християн віри євангельської Тернопільської області Володимир Терещенко. Він подякував Богові за гарну погоду, міській владі - за дозвіл проведення такого дійства, а всім присутнім, незалежно від того, до якої з конфесій вони належать, закликав ще раз задуматися про те, наскільки щирою є їхня віра в Сина Божого.
- Наведу вам простий і зрозумілий приклад, - каже пресвітер. - Ніхто з нас не пам'ятає дня свого народження, але сумніватися в тому, що ми народились, було б абсурдом. Адже цьому є незаперечні докази - ми самі, батьки, котрі з нами від перших днів нашого життя. Врешті-решт, ми маємо документ - свідоцтво про наше народження. Точно так само абсурдно було б сумніватися в існуванні Ісуса Христа. Адже доказами Його існування є все, що нас оточує, - цей Став, наші ліси й поля. Вся природа створена Богом для нас. І є також документ, що засвідчує існування Ісуса, - це Євангелія.
Далі група тернополян, котрі готові до хрещення, заходить у воду разом із чотирма священнослужителями. Ті, промовляючи коротку молитву, ще раз перепитують у кожного, чи вірить він в Ісуса, Сина Божого, після чого людину повністю занурюють у воду, що є символом посвячення у служінні Богу. Першими йдуть дівчата й жінки. За ними - чоловіки.
На виході з води охрещених чекають рідні та друзі, й тут емоцій вже ніхто не приховує.
- Я шукала істину дуже довго, - зізнається тернополянка Анна Столяр (28 р.), котра щойно охрестилася. - Думала років зо п'ять, давно читала Біблію. Адже хрещення - це велика відповідальність. Найважче - це відмовитись від свого характеру, звичок. Та й надалі потрібно вже дуже уважно стежити за кожним своїм кроком, словом, кожною думкою.

Із сайту "20 хвилин"