Останніми рокамипоширилась традиція ставити у місцях автокатастроф хрести - чи то дерев’яні, чи металеві, а то й зводити монументальні бетонні чи гранітні. І встановлюють їх без будь-яких дозволів і мало не на проїжджій частині. Рішенням колегії Міністерства транспорту і зв’язку рекомендовано ліквідувати придорожні пам’ятні знаки, встановлені на місцях загибелі людей у дорожньо-транспортних пригодах.
- До цього кроку йшли поступово і важко, - коментує ситуацію головний інженер Івано-Франківського облавтодору Василь Фединяк. - Спочатку було рішення спільної наради Укравтодору та Департаменту ДАІ МВС, рішення колегії Укравтодору... А потім уже Служба автодоріг в області направила лист філіям дочірніх підприємств облавтодору від 21 квітня цього року як вказівку до дії. Зауважу, що в області на дорогах виявлено 299 ритуальних знаків та пам’ятників, у тому числі на державних - 128, на місцевих - 171. З часу одержання директивного документа вже демонтовано 165 ритуальних знаків. Скажу, що дається це психологічно нелегко. Але насамперед усі маємо зрозуміти, що встановлені в смугах відводу різні непередбачені знаки створюють загрозу рухові транспорту, можуть спричинити до нових ДТП, відволікаючи увагу водіїв. До того ж вони істотно перешкоджають доглядові за дорогами як влітку, так і взимку. Адже не можна повноцінно застосовувати техніку, бо грейдерові чи косарці нелегко обминути масивний металевий чи бетонний хрест. А коли їх позаносить снігом, то й поготів...
- Чи звертались ви до священнослужителів стосовно допомоги у вирішенні проблеми?
- Так, насамперед ми просили духовно підтримати наших робітників, які змушені виконувати роботи зі знесення встановлених на дорогах ритуальних знаків, а ще домовились, аби священики провели роз’яснювальну роботу серед своєї пастви щодо самовільного встановлення таких споруд на узбіччях доріг. Маємо зрозуміти, що пам’ять не повинна шкодити, а то й провокувати нові жертви.
Cитуацію попросили прокоментувати владик - митрополита Галицького й Івано-Франківського УАПЦ Андрія та єпископа керуючого Колимийсько-Чернівецькою єпархією УГКЦ Миколая Сімкайла.
Владика Андрій: Цвинтар - то найсвятіше місце, де ховають померлих християн і де встановлюють на їхніх могилах хрест, де його й освячують. При тому, що ми духовно підтримуємо сім’ї і родини загиблих в автокатастрофах, Церква не підтримує самовільного встановлення пам’ятних знаків і хрестів на місцях автокатастроф і не освячує їх. А як може стояти десь неосвячений хрест?
Інша річ - каплиці побіля небезпечних ділянок доріг, де стаються прикрі випадки. Сюди можна і варто приїхати, поставити свічку, помолитись за душу загиблого. А ще потрібно йти в храм Божий. І я прошу священиків роз’яснювати це вірним, духовно просвічувати їх, аби не творили недозволеного ані законом людським, ані Божим.
Владика Миколай: Існує закон і право, де і що можна будувати. Дорога - не місце для хрестів і пам’ятників, бо так ми з усієї України зробимо суцільний цвинтар. Такі речі потребують дозволу, а якщо його немає, то це анархія і самоуправство. Ми націлюємо священиків на духовно-роз’яснювальну роботу серед пастви. Зізнаюсь, що і я якось потрапив в аварію. Але коли їду через це місце, то зупинюсь, помолюсь, подякую Господу за порятунок... Найкраще замовити в храмі Службу Божу за упокій душі рідної, близької людини, поставити свічку. Зрештою, скільки людей помирають у лікарнях, але ніхто не ставить там хреста. Та й немає такого в цивілізованому світі.

За метаріалами інтернет-сайту газети "Галичина"