О философии религии написано довольно много, в особенности о природе и структуре религии, ее онтологических основах. Монография не повторяет уже проторенный исследовательский маршрут и восполняет отсутствующее, известный и существенный пробел, связанный с неопределенностью эпистемологического статуса религии и ее понятий.

Нещодавній Синод єпископів Української Православної Церкви (в єдності з Московським Патріархатом) провів низку кадрових і адміністративних змін, зокрема, призначивши нового керуючого справами УПЦ. Прокоментувати ці зміни РІСУ попросила відомого православного публіциста, богослова, д-ра філос. наук Юрія ЧОРНОМОРЦЯ. Його публіцистична діяльність була нещодавно відзначена журі Премії ім. блаж. Івана Павла ІІ, тому нас також цікавитиме його бачення розвитку релігійної журналістики і співпраці Церкви з медіа.

У нашій історії віра стала невід’ємною складовою творення української ідентичності. Великі релігійні свята становлять частину національної традиції з особливостями, що є властивими лише нам. Тому, хоч би де перебували українці, їхні традиції завжди з ними.

В субботу глава Украинской православной церкви Московского патриархата (УПЦ МП) митрополит Владимир (Сабодан) переехал в свою резиденцию в Киево-Печерской лавре и приступил к выполнению своих обязанностей.

Бійка, у якій, за словами очевидців, „засвітилася” навіть вогнепальна зброя, трапилася біля ресторану "Стожари" увечері 21 квітня. Билися, як переконують жителі Збаража, "серйозні люди”. Тому випадок, як подейкують у місті, "заминають" на рівні району.

«Де скарб ваш — там буде і серце ваше». Ці слова Вічної Книги є певним спільним знаменником, що об’єднує (за всього, цілком природного, розмаїття) ідеали, роздуми та вчинки таких видатних українців, волею долі й нещадної доби відірваних від Батьківщини, як Євген Маланюк та Олег Ольжич, Іван Багряний та Улас Самчук, Михайло Шлемкевич та Іван Лисяк-Рудницький, Роман Бжеський та Юрій Шевельов... Cкарбом їхнього життя була далека Україна. Саме їй належало їхнє серце.

Исследования показывают: чем выше религиозность в стране, тем она более отсталая...

Ректор Киевских духовных школ архиепископ Бориспольский Антоний – член Палаты попечителей Патриаршей литературной Премии. В преддверии вручения Премии владыка рассказал «Татьянину дню» о том, для чего она нужна, должна ли Церковь оценивать произведения искусства, нужен ли в духовной школы курс литературы и какая литература нравится лично ему.

Много езжу по Украине. Общаюсь с людьми, не претендующими на роли в политике. С обычными людьми, не губернаторами. Совсем недавно был в Одессе. Понимаю, и там есть проблемы, вероятно, и очень серьёзные. Но я увидел Одессу обыкновенную, без господ Гурвица, Костусева и Ко. Славный город, красивый домами, лицами. Не чета Киеву, разрушаемому новостроями и безвкусицей жлобствующих нуворишей.

Рішення, ухвалені під час хвороби митрополита Володимира Синодом УПЦ МП, скасовані. Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Володимир одужав, тому повноцінно повертається до виконання обов’язків предстоятеля УПЦ. Саме під його головуванням днями засідав Священний синод, який відмінив свої попередні рішення. Нагадаємо, ухвалювалися вони під головуванням на синоді старшого за хіротонією, відомого своїми антиукраїнськими заявами митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела. Ці «новинки» під час хвороби Володимира викликали широку дискусію в українському суспільстві.

В России теперь нередко проходят научно-практические конференции по религиоведению. Как правило, их участники констатируют заметное ухудшение ситуации с правами верующих и религиозных объединений в РФ. Все чаще религиоведы говорят о "системной коррупции" в области церковно-государственных отношений и обнародуют факты подкупа с целью получения удобных для властей экспертных заключений.

Сказав «А», нужно говорить и «Б». Не так давно я написал статью «Новый русский антиклерикализм»,вызвавшую шквал откликов, в основном возмущенных. Напомню, там речь шла о трех страхах по отношению к Церкви — «сладкому», то есть страху церковной тоталитарной диктатуры, «кислому», то есть страху перед воцерковленными людьми, и, наконец, «горькому» — то есть опасению, что Церковь, при всех своих минусах, права в чем-то главном. «Кислый» страх особого читательского интереса не вызвал, а вот за «сладкий» и «горький» мне досталось по полной программе.

В последнее время от многих журналистов определенного политического толка приходится слышать, что русское движение Крыма находится в кризисе, за двадцать лет "пламенной борьбы" его представители не смогли сформулировать адекватной повестки дня и постепенно маргинализовались.  

Хто б міг подумати ще рік тому, що Журнали засідань Священного Синоду УПЦ перетворяться з таких собі нудних документів, які читалися тільки у вузькому колі профільних фахівців, на настільки цікаве чтиво? А коли посилання на рішення Синоду на офіційному сайті УПЦ то спрацьовує коректно, то викидає на порожню сторінку (а де журнали? Де? Годину тому ще були!), чтиво й поготів набуває детективної інтриги.