Світ несправедливий. У номінаціях на людину року на подіум слави ніколи не піднімають церковних діячів. А жаль. В одному Ковелі святих отців – понад три десятки. Є достойники, а є прості, світські, яких спокушає сатана…

А є серед них і такі, що до церкви йдуть не по вірі, а задля життя солодкого. Недаремно кажуть, що попу і коту в незалежній Україні живеться найкраще. Кота годує господиня, а попа – ціла громада…

Претендентом на звання світського батюшки 2008 року може висуватись отець Антоній Алексадрійський – Ковельський. На крилах удачі швидко злетів до благочинного. Він знає, що пастир – один, і під ним – слухняне стадо «овець». Знають батюшки і те, що всі багаті – грішники, і щоб замолити гріхи, жертвують на церкву чималі кошти. Аби лиш Бог подарував їм прощення.

Антонію пощастило: один з київських жертводавців кругленьку суму на церкву виділив. Отець на свій розсуд ті гроші й потратив, а спонсор звіт вимагає.

– Який звіт? – обуюється батюшка Антоній. – Ви що: хворі? Східці бачите – там гроші замуровані.

Парафіяни ніяк недокумекають – східці це золоті, а грошей нема. Шепочуться поміж собою: «Мабудь, духівник автівку собі придбав». Хто зна? Церкву КРУ не перевіряє, а церковна рада відсторонена від фінансових операцій. Князюй, отче, на ковельській землі. А землі безкоштовної відхватив добрий шмат. Як ту землю виборов, то окрема розмова…

Озброївся духовним мечем, і рубонув по матеріальному. А в поміч три вірних «витязі» призвав на службу собі – Шеву, Тову і Гаву. Ні прокуратура, ні влада не встояли перед воїнством земним. Отець благословляє, Това гавкає, Гава пише, а Шева нападає.

За вірну службу церковне верховенство нагородило славних «витязів» високими відзнаками.

– Та вони ж до церкви не ходять! – обурюються парафіяни.

– Нічого – за орденами прийдуть…

– А «витязі» ж і в Бога не вірять! – не вгавають опоненти.

– Після третього келиха всі невірні стають глибоко віруючими, – многозначуще прорік крилатий вислів отець Антоній.

А плани у церковного князя і повелителя далекосяжні. Кажуть, що замислив на узаконеній міською радою землі родинний дім збудувати…

На теперішній час модними стали сімейні дитбудинки. Досвід влади світської впав в око. Чому б не побудувати родинний церковний дім?

Найперше – звільнив священика Романа, і на його місце поставив свого зятя. Те, що не по-божому вчинив, вигнавши служителя церкви, якого віруючі полюбили, – не біда. Бог простить. Зате для церковного родинного будинку є все: матушка, батюшка і рідні діти…

Збурилась громада. До газети пише. Жалібливий лист-скаргу до самого партіарха направила...

А отець Антоній погрожує всім:

– Циць, невірні! Ніхто не має права втручатись у церковні справи. Грошима розпоряджаюся лише я. В місті церков багато. Не подобається – ідіть на всі чотири сторони. Я тут по закону: і Бог, і начальник, і священик. Просіть прощення, і кайтеся. Може, й прощу…

То скажіть, панове, чи не правду я кажу, що отець Антоній – найголовніший претендент на звання світського батюшки 2008 року? По-моєму, сумнівів тут ні в кого немає…