Син лисянського священика став знаменитим бойовим офіцером і мореплавцем.

Першим цей острів у 1687 році побачив на горизонті у підзорну трубу британський пірат Едвард Девіс, але навіть не наблизився до невідомого берега. А даремно, бо міг би стати першовідкривачем. Натомість вся слава відкриття дісталася голландцеві Якобу Роггевену – на острів посеред Тихого океану він ступив у квітні, в день Пасхи 1722 року, тож так його й назвав – Острів Пасхи…

Загадковий острів з гігантськими статуями, витесаними у прадавні часи з вулканічної пемзи, чомусь був якимось нездоланним для висадки багатьох мандрівників з Російської імперії. Знаменитий Міклухо-Маклай скасував висадку на острів, бо тяжко захворів, і тому його "Витязь" проплив мимо Острова Пасхи, не зупиняючись. Капітан Отто Коцебу з російського судна "Рюрик" організував спробу десанту на острів, але плем'я рапануйців зустріло росіян настільки вороже, що ті вирішили за краще поспіхом втікати… Зате вдалою була висадка моряків із судна "Нева" під керівництвом етнічного українця, нащадка давнього козацького роду Юрія Лисянського. Вони зійшли на берег Острова Пасхи 16-го, а відпливли 21 квітня 1804 року. За п'ять днів Лисянський склав детальне описання острова, його населення, клімату, природи і дивовижних статуй, які й до сьогодні роблять острів знаменитим на весь світ. Черкащани мають окремий привід з гордістю згадувати ці події двохсотлітньої давнини, бо капітан Лисянський недаремно мав таке прізвище – був безпосередньо близький до нашого краю…

На світ Юрій Лисянський з'явився 1773 року у Ніжині на Чернігівщині. А от його батько, отець Федір, до того, як стати настоятелем ніжинської церкви Святого Іоанна Богослова, мав суто козацьких предків, бо сам народився на Гетьманщині – у славному містечку Лисянці.

1783 року Федір Лисянський був "жалуваний" дворянською грамотою, тому зміг відправити обох своїх синів на навчання до Морського кадетського корпусу в Петербурзі. А вже 1786 року Юрій, якому заледве виповнилося 13 років, отримав призначення на 32-гарматний фрегат "Подражислав" – у зв'язку з початком війни проти Швеції випуск гардемаринів зробили задовго до офіційного завершення навчання. Російська імперія потребувала "гарматного м'яса", і вік солдатів та матросів для неї особливого значення не мав…

Бойове хрещення у битві біля острова Готланд отримав разом з товаришем по навчанню, німцем Адамом (пізніше названим "Іваном Федоровичем") Крузенштерном. Мічманом Лисянський став у 16 років, лейтенантом – у 20, і як один з найкращих і найперспективніших офіцерів флоту був відправлений на стажування до "повелительки морів" Великобританії. У складі британського флоту воював проти французів, потім – проти піратів Карибського моря, подорожував Сполученими Штатами Америки і навіть був особисто знайомий з президентом Джорджем Вашингтоном. На військовому кораблі забезпечував охорону англійських торгових суден в експедиціях до Індії та Південної Африки. Якраз збирався у чергову подорож – цього разу до Австралії, але Росія покликала офіцера назад, воювати. Капітан-лейтенант Лисянський отримав під своє командування бойовий фрегат і вирушив у нескінченні морські баталії. Росії не сиділося у межах своїх кордонів, тож українець удосталь повоював в ім'я її царя. 1802 року за участь у 16 морських кампаніях він був нагороджений Георгіївським орденом і мав усі шанси залишатися морським рубакою і надалі. Та доля втретє круто змінила напрямок вітру, який дув у вітрило його кар'єри.

Колишній однокашник Крузенштерн, призначений керівником кругосвітньої морської подорожі, згадав про Лисянського і характеризував його морському міністерству як найкращого для себе напарника – безстрашного, а до того ж такого, що чудово орієнтується в "морській астрономії". Кандидатуру схвалили, і вже невдовзі Юрій Лисянський виконував урядову місію в Англії: вибирав і купував два кораблі для подорожі, оскільки подібні витривалі судна у Росії будувати не вміли. За шлюпи "Леандер" і "Темза" та їхнє оснащення для подорожі Росія заплатила Лондону 22 тисячі фунтів стерлінгів, і вже зовсім скоро "Леандер" називався "Надєждою", а "Темза" – "Невою". Першим командував Крузенштерн, а другим – Лисянський. Німець і українець командували російськими матросами на британських кораблях у першій кругосвітній подорожі, яку Росія досі вважає однією з найславетніших сторінок своєї морської історії…

Екіпаж "Неви", якою командував капітан Лисянський, налічував 52 людини. Коли навколосвітня подорож закінчилася, екіпаж подарував своєму капітанові золоту шпагу з дарчим написом – на знак вдячності за те, що після безлічі пережитих пригод вони всі до єдиного повернулися на батьківщину живими й неушкодженими…

У плавання навколо світу "Надєжда" і "Нева" вирушили одночасно, 26 липня 1803 року. А 14 листопада кораблі під стягами з Андріївськими хрестами вперше перетнули земний екватор. На бразильському острові Святої Катерини застрягли майже на місяць: щогли "Неви" дали тріщини, і довелося шукати на острові підходящі для заміни дерева, висушувати, обробляти і встановлювати нові щогли. У лютому 1804 року після триденного шторму "Надєжда" і "Нева" загубили одне одного в густому тумані…

"Нева" під командуванням Лисянського у квітні вийшла до Острова Пасхи – як і було визначено планом подорожі, а "Надєжда" Крузенштерна – "промахнулася". Після тижня, проведеного в очікуванні на Острові Пасхи, "Нева" вирушила далі – до Маркізьких островів. Там нарешті зустрілася з "Надєждою". Обидва кораблі експедиції разом побували на Гаваях, після чого шляхи мореплавців розійшлися: Крузенштерн вирушив до узбережжя Японії, "обмацуючи" її острови, якими цікавилася Росія, а Лисянський поплив до Аляски, так званої російської Америки. Там його морякам довелося брати участь у боях з місцевими індіанцями і будувати острівну фортецю Новоархангельськ.

Знову зустрілися з "Надєждою" біля берегів Китаю і у лютому 1806 року вирушили до рідних берегів. У середині квітня кораблі знову втратили зв'язок через туман. 22 червня 1806 року, після майже трьох років навколосвітньої подорожі, "Нева" Лисянського кинула якір на рейді російського Кронштадта. "Надєжда" Крузенштерна дійшла сюди аж на 16 днів пізніше. Незважаючи на це, всі почесті за здійснення "навколосвітки" дісталися Крузенштерну як "керівникові" експедиції, хоча дві третини подорожі кораблі провели в абсолютно автономному режимі. Нині ряд вітчизняних і російських дослідників добиваються визнання того, що Крузенштерн має залишатися в історії організатором цієї подорожі, але варто нарешті визнати, що Лисянський здійснив навколосвітню подорож таки на два тижні раніше!

Ще три роки після подорожі Лисянський служив на флоті, та, ображений байдужістю чиновників морського відомства до його досліджень, пішов у відставку в 36-річному віці. Адміралом судилося стати вже його синові…

1812 року в Росії, а 1814 в Англії Лисянський видав власним коштом книгу спогадів про навколосвітню подорож, ілюстровану детальними атласами. До речі, українцеві належить честь відкриття досі невідомого скелястого острова у Тихому океані, біля якого "Нева" мало не розбилася. Цей острів, який нині належить США, досі має назву острова Лисянського…

У Ніжині до сьогодні уцілів будиночок протоієрея Федора Лисянського, який він збудував після переїзду з Черкащини. Поряд – пам'ятник його синові-мореплавцю та студентська бібліотека, в якій зберігається атлас Лисянського, подарований капітаном у 1824 році директорові місцевої гімназії. До речі, "Мореплавця Юрія Лисянського" і нині можна зустріти в морі – так називається криголам, збудований у 70-х роках ХХ століття.