Ваше Блаженство, рішення про скликання Собору Української Православної Церкви викликало жваве обговорення не тільки серед церковного народу, але й у світських ЗМІ. Попри те, що в рішенні Священного Синоду мета і теми, які підніматимуться на Соборі УПЦ, були визначені чітко, з’явилися чутки і плітки. У зв’язку з цим наші запитання.

Що спонукало Вас до прийняття рішення про скликання Собору Української Православної Церкви?

МВ: Відповідь можна знайти у назві Собору – Ювілейний. Минулого року ми відзначили 20 років нинішнього статусу Української Православної Церкви і наше 75-річчя. Наступного року будемо відзначати 20-річчя Харківського Собору та наше обрання на Кафедру Київських Митрополитів, яка наступного року також відзначатиме ювілей – 1150-річчя. Цього року вся країна готується до святкування 20 років Незалежності, а ми 9 липня будемо відзначати 45-річчя служіння в архієрейському сані.

Ось і подумалося, якщо все одно зберуться на ювілей і архієреї, і намісники монастирів, і духовенство, і миряни, то чи не спробувати поєднати святкування з корисною для Церкви справою. Так з’явилася ідея проведення Ювілейного Собору УПЦ.

З іншого боку, в часи, коли перед Церквою не стоїть необхідність робити вибір богословський або адміністративний, Собори або взагалі не скликаються, або скликаються тільки тоді, коли узгоджені всі питання і треба підвести підсумки за певний період церковного життя. Гадаю, що 20 років УПЦ і майже 20 років з 45-ти літ нашого служіння Українській Церкві, — це час, щоб підбити певні підсумки.

Я вдячний усім членам Священного Синоду, які одностайно підтримали ідею скликання Собору УПЦ саме в цей час і з цим порядком денним.

Яка головна мета скликання Собору Української Православної Церкви?

МВ: Все сказано в рішенні Синоду. Собор нашої Церкви заслухає доповідь Предстоятеля і має соборним розумом і авторитетом підтвердити всі ті рішення, що ухвалювалися Священним Синодом та Архієрейськими Соборами УПЦ протягом звітного періоду. Також, згідно із Статутом про управління УПЦ, після затвердження Собором єпископів необхідних змін і доповнень, Статут має бути ухвалений Собором УПЦ. А останній Собор був аж у 1992 році, коли були підтверджені рішення Харківського Собору. З того часу дуже багато змінилося в житті та устрої нашої Церкви: відкрилися тисячі храмів і майже дві сотні монастирів, утворено десятки нових єпархій, синодальних установ та духовних шкіл. За цей час Священний Синод та Собори єпископів ухвалили сотні рішень і звернень. Усе це потребує рецепції з боку всієї Повноти Української Православної Церкви.

Між останнім засідання Священного Синоду і датою проведення Собору УПЦ дуже невеликий проміжок часу. Чи вистачить його для обрання делегатів на Собор від усіх єпархій і чи вдасться якісно підготувати документи Собору?

МВ: Сьогодні ми маємо такі засоби зв’язку та сполучення, що не складає жодних проблем оповістити й зібрати духовенство, щоб обрати по 3 делегати від єпархії на Собор: одного священика, одного мирянина й одного представника від чернецтва. Так само, головні документи, що розглядатимуться Собором будуть завчасно розіслані делегатам і вони матимуть змогу з ними ознайомитися. А всі рішення Синоду і Соборів єпископів за останні 19 років є в кожного архієрея і в друкованому, а, з певного часу, і в електронному вигляді. Отже, життя світу прискорилось, і ми живемо і працюємо в його ритмі, використовуючи його досягнення.

Але молимося і служимо так само, як і тисячу років тому, бо Бог не змінюється і не прискорюється. Він, як говорить Святе Письмо, «вчора і сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13: 8).

Якщо такі можливості у сучасних засобів зв’язку, то може і на Собор не треба збиратися, а провести його дистанційно?

МВ: Зібрання якоїсь партії чи громадської організації можна провести і дистанційно, хоча я не впевнений у якості такого зібрання. А от церковне зібрання, Собор чи таїнство Сповіді дистанційно провести неможливо. Тому що Церква – це не тільки зібрання людей, це зібрання людей, яке очолює Сам Христос і в якому діє Дух Святий. Під час Собору діє не тільки людська, але й Божа воля. Дія Собору, як і будь яка церковна дія (богослужіння чи таїнство) складається з двох частин: видимої і невидимої, матеріальної і духовної. І тільки їх поєднання дає повноту. Тому ніколи сучасні технології, що нам допомагають, не замінять реального спілкування між людьми і спілкування людей з Богом.

Деякі ЗМІ говорять про можливий «переворот» у Церкві. Дехто з аналітиків навіть твердить про перерозподіл церковної влади. Наскільки це відповідає дійсності і коректно?

МВ: «Царство Моє не від світу цього» (Ін. 18: 36), говорить наш Цар і Господь Іісус Христос. Церковний устрій і церковна влада мають іншу природу, ніж державна чи політична. Про це Господь говорив своїм учням перед Тайною вечерею, коли омивав їм ноги. Христос для нас є прикладом того, що треба жертовно служити один одному, а не примушувати інших служити собі.

У Церкві влада любові і добровільного послуху. Для того, щоб служити Богові непотрібні «додаткові повноваження». І якщо Церква створює якісь структури чи поставляє когось на особливе служіння, вона це робить для блага всієї Церкви, для блага віруючих.

У Церкві не може бути «перевороту» чи «перерозподілу влади», бо це не церковна термінологія і не церковні методи. Це політична риторика. А політиці немає місця в церковній огорожі. Про це ми говорили неодноразово. І свої слова підтвердили діями, коли засудили так зване «політичне православ’я». Політика розділяє, а Церква має об’єднувати.

А Ви не боїтеся, що Собор піде не так, як заплановано? Що з Вашою думкою не погодяться архієреї?

МВ: Собор відбудеться так, як потрібно Богові. Бо саме Господь є Главою нашої Церкви. А нам треба прислухатися до Нього і намагатися робити все так, щоб наша воля узгоджувалася з Божою.

З іншого боку, двері мого кабінету постійно відкриті для архієреїв, духовенства і віруючих. Ми знаємо думку єпископату і, зазвичай, висловлюємо не тільки свої власні погляди, а живемо соборним розумом Церкви.

Ювілейний Собор нашої Церкви має продемонструвати «єдність у союзі миру» і дати приклад суспільству, як люди різного віку, з різним вихованням, освітою та політичними поглядами, можуть об’єднуватися у любові і спільному служінні Богу і народу Божому.

У Синодальному рішенні сказано про те, що Собор має «визначити плани на майбутнє». Що це за плани?

МВ: Господь сказав, що Церква існуватиме аж до Другого Його пришестя. Отже, поки існує світ, поки у Церкви є майбутнє і є необхідність нести людям світло Христової Істини, спасатися самим і допомагати ближнім іти шляхом спасіння.

Від учасників Собору ми сподіваємося почути не тільки про підсумки і досягнення, але й про проблеми і виклики сьогодення, що постали перед нашою Святою Церквою. Виходячи з цих зауважень і пропозицій, Священноначаліє визначиться з планами діяльності церковних інституцій на майбутнє.

Ваше Блаженство, ми щиро вітаємо Вас з особистим ювілеєм – 45-річчям Архієрейської хіротонії, яке Українська Православна Церква відзначить соборним богослужінням на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври 9 липня. 19 років з 45-ти Ви — Предстоятель нашої Церкви. Про що в цей святковий день Ви будете молитися і що згадувати?

МВ: По-перше, додайте до мого архієрейського служіння на Україні ще 5 років — з 1968-го до 1973-го. Та не треба виключати з переліку років, що минули за межами України, на різних послухах Руської Православної Церкви, яка вийшла з Київської купелі Володимирового Хрещення і має Київ своїм серцем і духовною столицею.

У день ювілею ми обов’язково згадаємо роки, проведені у Свято-Архангело-Михайлівському храмі на Хмельниччині, куди мене малим привели батьки і де починалося моє служіння Матері-Церкві.

А молитися ми будемо як завжди — за нашу Церкву і її єдність; за рідну країну, її владу і народ; за віруючих і за тих, хто ще не пізнав Істини; за тих, хто просив наших молитов і за тих, за кого ми маємо бажання молитися; за друзів і за ворогів; за тих, хто любить нас і за тих, хто ненавидить; «за всіх і за вся», як говориться в молитвах Літургії. Просимо і ваших молитов.