Поняття «рейдерська атака» навіть для пересічного українця уже давно стало звичним: мало не щотижня чуємо про силове захоплення підприємств, будівель, парків, земельних ділянок… Проте рейдерська атака на християнський храм, яка відбулася у червні цього року у райцентрі Мостиська на Львівщині, своїм розмахом та цинізмом вражає навіть тих, хто вже давно не вірить в українську Феміду та справедливість як таку.

Як все починалося

Щоб достеменно зрозуміти суть історії, потрібно зробити невеличкий екскурс у минуле.

Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви у місті Мостиська Львівської області (код ЄДРПОУ 23957456) була створена та зареєстрована у 1991 році.  На виділеній громаді земельній ділянці по вул. Міцкевича, 2 у Мостиськах було розпочато будівництво церкви «Вознесення Господнього».

Спершу віряни спільно жертвували на будівництво та зводили храм. Проте згодом, певна частина парафіян релігійної громади під керівництвом настоятеля - о. Я.Качмара  вирішила залишити лоно УАПЦ та перейти у конфесійне підпорядкування Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Релігійна громада не підтримала таке рішення. А тому згідно із статутом Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в місті Мостиська Львівської області, зареєстрованим рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.09.1991 року за № 495, передбачено що: „ У разі схизми або відходу від УАПЦ та частина парафії, яка залишилася вірною, стає власником парафіяльного майна”. Тобто, згідно із законом, все майно, яке було набуто Релігійною громадою (парафією) УАПЦ у м. Мостиська Львіської області, мало залишитись у власності частини парафії, яка не погодилась із переходом у підпорядкування УПЦ КП та залишилась вірною УАПЦ.

Проте тоді між конфесіями було досягнуто «мирової угоди» і охочим перейти до Української Православної Церкви Київського Патріархату було запропоновано створити і зареєструвати свою Релігійну громаду та здійснювати богослужіння у спільній церкві почергово, за домовленістю.

Так-сяк конфесії мирилися поміж собою доки тривало будівництво нового храму.

А тим часом

Релігійна громада УАПЦ стверджує, що набуте нею нерухоме майно вирішили повністю захопити представники УПЦ КП і таємно, за потуранням та сприянням окремих посадовців, зареєстрували відповідні зміни до Статуту громади таким чином, що нібито вся громада, як юридична особа, перейшла у лоно Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Вірні УАПЦ стверджують, що перереєстрація церковних документів відбулася з численними порушеннями. Відтак досі триває судова тяганина щодо оскарження незаконних дій чиновників та встановлення істини.

Водночас, недобудовану церкву поспішно було прийнято в експлуатацію і зареєстровано за православними Київського Патріархату.  

Згодом постановою господарського суду Львівської області протиправні рішення щодо внесення незаконних змін до статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області були скасовані.

Суд визнав перереєстрацію Статуту Релігійної громади протиправною, «здійсненою у відсутність на те правових підстав та без документально підтвердженої згоди релігійної громади УАПЦ Церкви Покрова Пресвятої Богородиці м. Мостиська, чим фактично було змінено її віросповідну (конфесійну) приналежність, що в організаційній структурі Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви в Україні має наслідком  порушення прав, свобод та законних інтересів цієї релігійної організації та релігійної громади, яка перебуває під православною юрисдикцією УАПЦ». Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України своєю постановою від 10 листопада 2009 року залишила вказану постанову суду без змін. Тобто громада УАПЦ у судах кількох інстанцій довела свою правоту.

Проте у 2010 році уся процедура із перереєстрацією УАПЦ  у Мостиськах знову на УПЦ КП дослівно повторилася: розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 318/0/5-10 від 8 квітня 2010 року здійснена повторна незаконна реєстрація змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області (код ЄДРПОУ 23957456) щодо зміни віросповідної (конфесійної) приналежності та назви релігійної громади – знову на Релігійну громаду Української Православної Церкви - Київський Патріархат в м. Мостиська Львівської області.

При цьому до реєстрації заявниками  подано заяву та протокол парафіяльних зборів ніби то релігійної громади УАПЦ, які завірені печаткою релігійної громади УПЦ КП (!).

Водночас представники релігійної громади УПЦ КП з цими звинуваченнями категорично не погоджуються і заявляють, що новозбудована церква належить виключно їм. 

Чи віддадуть Богові боже?

Але попри те, що зазначені численні порушення, фальсифікація документів, підтасовка фактичних обставин призвели до порушення прав Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області, рішенням господарського суду Львівської області від 20 грудня 2010 року по справі №19/153 задоволено позов Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату про витребування майна – будівлі церкви «Вознесення Господнього».

Окрім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року зазначене рішення господарського суду Львівської області від 20 грудня 2010 року залишено без змін, а апеляційна скарга  релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області – без задоволення.

Таким чином Українська Феміда стала на сторону православних Київського Патріархату у Мостиськах. Відповідно, вірним УАПЦ судді запропонували просто покинути церкву та церковне майно, на яке люди здають пожертви ось уже 20 років.

Цілком логічно, що численна релігійна громада УАПЦ з таким рішенням судів категорично не погоджується. Особливо обурює людей далеко не християнський підхід за принципом: «вимітайтесь», адже коли частина вірних УАПЦ у Мостиськах у 90-х роках перейшла в Київський Патріархат, їм було запропоновано почергово проводити богослужіння у храмі. Сьогодні ж про такий підхід навіть не йдеться.

Церковний штурм

Натомість храм у Мостиськах УПЦ КП намагаються захопити силою, використовуючи при цьому працівників виконавчої служби та правоохоронних органів.

Ранок 14 червня 2011 для жителів Мостиськ розпочався зустріччю із небаченою до цього часу кількістю міліції та працівників спецпідрозділів. Зі сторони можна було подумати, що відбувається захоплення терористичної організації на чолі з Бен Ладеном.

Проте насправді близько двох сотень дужих правоохоронців на чолі з посадовцями виконавчої служби брали штурмом… церкву.

Релігійна громада УАПЦ вже о 6-й годині ранку зібралася під стінами храму, аби захистити його від вторгнення силових структур. Церковне подвір’я закрили зсередини, проте це не завадило міліції та виконавчій службі, адже з допомогою інструментів церковну браму було відчинено і сотні людей у формі ввірвалися на церковну територію. Мабуть, саме так у розпал сталінізму виглядала боротьба з непідконтрольними церквами.

Далі правоохоронці та «Беркут» взяли у кільце вірян, аби ніхто з них не перешкоджав подальшому захопленню Храму Божого. Під плач та вигуки оточених парафіян, молотком почали збивати клямку та замок з церковних дверей, - видовище не для слабких. Проте дивом справу не завершили – судовий виконавець не зміг відчинити дверей, тому просто пішов з церковного подвір’я. Вірні АУПЦ сприйняли це як Божий знак, адже храм у них не вдалося відібрати навіть сотням озброєних людей. Проте чи надовго з Божою допомогою відвойовано храм – покаже час.

Замість післямови

Відверто ставати на сторону тої чи іншої конфесії автору цих рядків зовсім не хочеться, адже майновими розбірками прикривається насамперед духовний конфлікт. Жителі одного міста, сусідніх вулиць, які ще кілька років тому разом стояли у храмі і спільно молилися Богу сьогодні взаємно сиплють прокльонами. Не Бог розділив їхню церкву, а вони самі, при чому розділили, використовуючи не завжди законні та зовсім неетичні, далекі від християнських методи.

Водночас дивує та обурює позиція державних органів: відбувається їх неправомірне втручання у справи церковні, людям вказують, у якого отця молитися та до якої конфесії належати. З допомогою силових структур одна із конфліктуючих сторін намагається порушити майнові права іншої, силою захопити Божий храм та позбавити людей можливості молитися у храмі, який вони роками зводили своїм коштом.

Мимоволі виникає питання, а чому виконавча служба настільки зацікавлена у передачі храму від однієї конфесії іншій, враховуючи, що ситуація є далеко не однозначною, адже рішення різних судів по-різному трактують майновий спір, стаючи на сторону то УАПЦ, то УПЦ КП? В той же час тисячі справ, де йдеться про мільйонні збитки державі, залишаються без реагування виконавчої служби. Виконавці роками не можуть звільнити державні підприємства, будівлі, землю від «ділків», які самовільно захопили такі об’єкти, зі злісних боржників не можуть «вибити» боргів на користь бюджету, а тут (у церковному питанні) така активність…

Мабуть, таки доцільно виконавчій службі та правоохоронним органам ретельніше дбати про повернення «кесареві – кесаревого», а Богові боже мали б повернути насамперед парафіяни Мостиськ, сівши за стіл переговорів та прийнявши воістину християнське рішення, як гідно служити Богові.