8. Версії

а) духовна.

Багато отців Василіян схильні вважати стан підгорецьких отців «прелестю духовною», перебуваючи в якій, отці індивідуальні чи групові емоції приписують благодаті Святого Духа. Є неодноразові випадки відчуження «католицьких п’ятдесятників» від своїх спільнот, які стають для харизматиків «недостатньо духовними». Випадок підгорецьких отців – один із них. До якої спільноти отці б не прийшли, всюди вони створювали конфлікт, потім гучний скандал, а тоді розрив. Так було у василіанському новіціаті в Польщі, відтак у Словаччині, потім у Чехії, звідки отців буквально вигнали. Після переїзду в Україну отці залишили монастир у Підгірцях і переїхали на приватне помешкання. Вони спричинили конфлікт з Управою ЧСВВ, єпархіальним єпископом, Главою УГКЦ і Синодом Єпископім УГКЦ, з Римською Курією і, остаточно, папою. Можливо, на їх прикладі можна зрозуміти джерела чеського протестантизму. Головна догматична помилка отців – у запереченні перебування в Католицькій Церкві «Духа істини», отриманого нею в День П’тдесятниці.

Духовне збочення відбилося і на психічному здоров’ї отців і проявилося в параноїдальному пошукові ворогів. У своїх листах отці грубо принизили всіх своїх настоятелів: о. Біланчика – протоігумена Словацької провінції ЧСВВ, владику Баб’яка зі Словаччини («архибрехун Баб’як»), владик Лавінця і Гучка з Чехії, блаженнішого Любомира («скоро його вже тут не буде»), протоархимандрита ЧСВВ В. Ковбича, папу Венедикта XVI («Святіший Отче! Ваші дні вже пораховані.»). Перспектива підгорецьких отців (якщо, за їхніми словами, «не будуть чинити покаяння»), – виродитися в фанатизовану тоталітарну секту, повторити долю секти покутників з їхнім «папою» Петром-Емануїлом чи українських лефевристів-ковпаківців – ще одних «ревнителів уніатської традиції».

б) політична.

За даними люстрації, проведеної в Чеській Республіці, о. Догнал у роки комунізму був завербований спецслужбами, тоді керованими з московського центру. Створивши навколо себе групу зомбованих «духачів», Догнал і К^о отримали завдання «внедрения» в східно-католицькі структури з метою очолити, а тоді розвалити їх. «Операція» почалася в 90-ті роки ХХ століття, спочатку проти ЧСВВ, щоб опанувати і духовно розкласти їхній новіціат. Тоді було вчинено спробу опанувати провід Греко-Католицької Церкви в Словаччині і Чехії. Наступним етапом завдання стала УГКЦ. Почалися цілеспрямовані удари по Главі Церкви, УКУ і духовних семінаріях у надії призвести до зміни проводу, замішання, а відтак і очолення власними кадрами для проведення «реформи». Головні напрямні цієї «реформи» – компрометація авторитетних провідників, протиставлення між собою прозахідно-і просхідноналаштованих людей, розкол між вірними України і поселень. У цих напрямках працювало КГБ СРСР в роки підпілля УГКЦ. «Внесок» підгорецької групи полягає в тому, що ці давновідомі протицерковні дії вони назвали «реформою» УГКЦ, шансом її духовного «воскресіння». Методи проведення «реформи» спираються на технології впливу на підсвідомість людей, використовувані в тоталітарних сектах і передвиборчих кампаніях. Свідома брехня і шантаж – далеко не повний перелік цих методів. Мета антицерковної кампанії – послабити УГКЦ через розкол, скерувати енергію Церкви на внутрішні чвари, спинити її динамічне просування на схід і замкнути в Галичині. Якщо така «підгорецька реформа» не здобуде собі ширшої підтримки, то бодай «відщипнути» від УГКЦ якусь групу вірних, зареєструвати як окрему церкву і розколювати УГКЦ вимогою «погодинних богослужінь». Цю технологію також використовувати в Галичині в 90-і роки ХХ століття, розпаливши боротьбу різних «конфесій» за храми і церковне майно. Не виключено, що після завершення «реформи» отці дадуть команду своїм прихильникам возз’єднатися з РПЦ і певним чином відтворити впливи цієї Церкви в Галичині. Адже після провалу і втрати Галичини було б наївно думати, що РПЦ змириться з цією поразкою. Тому для РПЦ і певних політичних кіл у Росії вигідна «реформа» підгорецьких отців, наслідки якої давали б РПЦ хоча б якісь шанси відновлення її присутності в регіоні з високою релігійністю населення. Не слід забувати, що отці регулярно роблять «жести дружелюбності» в бік Москви і, напевно, це невипадково.

Додаток: «єресі» блаженнішого Любомира

Ми аналізуємо звинувачення підгорецьких отців наступним чином: а) слова блаженнішого; б) їх контекст; в) інтерпретація підгорецьких отців; г) наш коментар.

1-а і 2-а єресі – Христос-людина і Марія – звичайна жінка.

Текст про Непорочне Зачаття: «Я думаю, що кожна звичайна людина мала б у цьому випадку проблему».

Контекст: людині, далекій від віри, непросто прийняти правду про Непорочне Зачаття.

Інтерпретація: кардинал релятивізує і ставить під сумнів правду віри про Непорочне Зачаття і підтверджує неправду, що Марія є лише звичайною жінкою.

Коментар: висновок підгорецьких отців зовсім не випливає зі слів блаженнішого.

Текст: «Факт, що Бог вибрав конкретну жінку, через яку, так би мовити, Він прийшов у світ як людина, у людський спосіб будучи народженим від жінки – цей факт має бути предметом нашої віри».

Контекст: Бог приходить у світ, стаючи людиною і вибираючи для цього людський спосіб народження від жінки.

Інтерпретація: Ісус не прийшов у людський (природний) спосіб, бо був зачатий не від мужа, а від Духа Святого.

Коментар: коли блаженніший говорить про повноту чоловіцтва Божого Сина, то зовсім не йдеться про мужа чи його відсутність. Адже блаженніший про це не говорить. Твердження отців про не людський спосіб воплочення наближається до монофізитства: якщо Христос воплотився надзвичайним способом, то Йому реально не потрібне материнське лоно. З тексту не виникає, що блаженніший зводить Христа лише до людини, а Марію до звичайної жінки, заперечує надприродність і ставить під сумнів Непорочне Зачаття.

Приклади підміни понять:

Блаженніший: «Ісус прийшов у світ у людський спосіб».

Підгорецькі – тобто через зачаття з чоловіка та пологові болі.

Блаженніший: «Ісус приходить через втручання Святого Духа».

Підгорецькі – тобто так само, як втручається в життя звичайних людей.

Блаженніший: «Цілком нормальна сім’я».

Підгорецькі – тобто з недосконалостями та гріхами.

Блаженніший: «Ісус був такий, як і будь-хто інший» (у чоловіцтві, тобто «у всьому подібний, крім гріха»).

Підгорецькі – тобто не є Богом.

Блаженніший: «Мати Божа є людиною – такою як і всі».

Підгорецькі – тобто не є Дівою, є зачата в грісі і народила людину.

Блаженніший: «Вона була одною з них» (зі свого оточення).

Підгорецькі – тобто не Матір’ю Божою, грішила.

Коментар: як видно з наведених прикладів, отці свідомо підмінюють поняття: «нормальна» у блаженнішого – це «разом з гріхами» у підгорецьких, хоча гріхи є аномаліями; «Богородиця така, як і всі» у Блаженнішого – це «не Діва» у підгорецьких. За їх логікою, «всі» - обов’язково «не діви»; «Марія – член свого середовища» (суспільного, родового, національного) у блаженнішого – це обов’язково грішне середовище у підгорецьких.

3-я єресь – схвалення гомосексуалізму.

Текст: «На мою думку, гомосексуальність не є новим явищем – воно було відомим і в часі Старого Завіту, і протягом усієї історії. Проблемою є те, що останнім часом це питання стало дуже голосним. Ніхто, звісно, не винен, що народився таким».

Контекст: гомосексуальність супроводжує історію людства. Іноді, за даними науки, народжуються люди з надмірним числом клітин протилежної статі. Ці люди все життя мають труднощі зі статевою самоідентифікацією. Проблема постала внаслідок спекуляції на цю тему.

Інтерпретація: це протихристиянські погляди, сповнені «духа Нью Ейдж». Кардинал уважає явище гомосексуалізму «нормальним». Він пристосовується до віянь сучасності через неназивання гомосексуалізму гріхом.

Коментар: отці підмінюють поняття – «не нове» у блаженнішого стає «нормальним» у підгорецьких.

Текст: «Мені дуже шкода цих людей, тому що для них недоступна подружня любов, адже (вона) хоче бути плідною. Чоловік і жінка люблять одне одного так, що їхня любов виливається в народження дитини. Гомосексуалісти не можуть цього зробити».

Контекст: головний недолік гомосексуального зв’язку – в тому, що він ніколи не підмінить зв’язок подружній. Звідси співчуття – гомосексуальний зв’язок за природою приречений.

Інтерпретація: кардинал не говорить про визволення в Ісусі Христі і про живі християнські спільноти. Це означає, що він сам ще не навернений. А тому й твердить, що гомосексуалісти «мусять підпорядковуватися» своїм демонським нахилам.

Коментар: підгорецькі отці підмінюють «не можуть» блаженнішого власним виразом «мусять».

Текст: «Вони, звісно, можуть вести всякого роду сексуальну активність, але їхня любов завжди залишиться безплідною. Отже мені дуже шкода їх. Що ж я можу зробити для них? Хіба полегшити їхні страждання – я не повинен на них накладати більшого тягаря, ніж це абсолютно необхідно».

Контекст: блаженніший ще раз повторює про приреченість зусиль гомосексуалістів імітувати справжню сім’ю і через те трагедію самітності. «Абсолютно необхідно» запобігти втяганню інших у ці зв’язки і не принижувати гомосексуалістів лише з огляду на вродженні проблеми.

Інтерпретація: отці спершу погоджуються: «За те, що хтось народився з цією зв’язаністю, він не винен»⁷⁹. А далі – істеричний пафос: «Над цим зупиняється розум! Відкрито висловив єресь». А єресь у тому, що блаженніший назвав «любов’ю», а не «гидотою» стосунки гомосексуалістів.

Коментар: отці виривають перше речення з контексту і уривок «вони можуть вести всілякого роду сексуальну активність» пояснюють як згоду на статеву розбещеність. Підміна понять у тому, що у блаженнішого слово «можуть» містить перелік усіх зусиль для створення сім’ї, а у підгорецьких «можуть» - це зрада і дозвіл на гомосексуальні практики.

Текст: «Вони можуть жити разом, якщо наполягають на цьому. Гаразд, я можу певною мірою миритися з цим. Але нехай вони не претендують на те, щоб це вважалося подружжям. Одним з аспектів подружжя є не просто факт життя разом, а народження дітей, чого гомосексуальні пари не можуть робити».

Контекст: дорослі люди вирішили жити разом і ніхто ззовні їхнього рішення не відмінить, хоча б він був повністю проти цих зв’язків. Однак межа терпимості переступається, якщо гомосексуальні зв’язки хочуть усупереч природі суто юридично набути статус подружжя і заявляти про право на усиновлення.

Інтерпретація: «Кардинал легалізує важкий гріх і скасовує Божі заповіді, а ці пари залишає в духовній смерті». Позаяк кардинал не каже, що вони біснуваті і тільки Христос їх визволить, тому він схвалює їх зв’язок.

Коментар: отці підмінюють «миритися» у блаженнішого словом «погоджуватися» і приписують блаженнішому згоду на гомосексуальні зв’язки.

Текст: «Я маю великі сумніви щодо того, чого може навчити гомосексуальне середовище усиновлених дітей. Найімовірніше, ці діти можуть вирости з неправильною сексуальною орієнтацією».

Контекст: блаженніший продовжує думку попередньої цитати, додаючи застереження про загрози для юридично усиновлених дітей. Тобто, однозначно явище усиновлення є неприпустиме.

Інтерпретація: кардинал таке виховання не вважає гріхом.

Текст: «Повторюю, ця проблема стала такою жахливо галасливою, ніби половина суспільства є гомосексуалістами. Насправді, вони є незначною меншиною суспільства. Ми повинні визнати, що вони страждають, що вони мають певні права – і зупинитися на цьому».

Контекст: непомірно роздмухана проблема. Об’єктивно потрібно визнати труднощі, які мають у суспільстві люди з нетрадиційною орієнтацією, і визнати за ними певний набір юридичних прав, доки ті не входять у конфлікт із самою природою подружніх відносин.

Інтерпретація: кардинал втікає від відповідальності зі поширення гріху гомосексуалізму. Відтак – «аргумент до особи»: «А ви, кардинале, не є також гомо?»

Коментар: отці в полеміці неприпустимо переходять на особи, а поняття «терпимості» підмінюють поняттям «дозволу». Після цього приписують єресь.

4-а єресь – віщування і окультизм.

Текст: «Я вірю, що існують певні енергії, які можуть бути навіть виміряні, вони реальні. Завдяки цим невідчутним передачам енергій мені траплялося мати передчуття стосовно стану здоров’я моєї матері, хоч ми перебували одне від одного за тисячі кілометрів».

Контекст: розмова відбувається про телепатичні явища. Блаженніший висловлює припущення, що підставою таких явищ є різні види енергій, досі ще належно не відкриті і не описані науковцями.

Інтерпретація: кардинал «пропагує»… енергії, з якими, як сам признає, мав особистий досвід, тобто займався віщуванням.

Коментар: інтерпретація отців не виникає ні з тексту, ані з контексту. А слово «віщування» взагалі у блаженнішого відсутнє.

Текст: «Якось у Римі мені подарували маятник. Це прилад, який дозволяє мені дізнатися, чи добрими є певні препарати для мого здоров’я. У цьому немає нічого магічного… йдеться лише про хвилю, яка повертає маятник в той чи інший бік».

Контекст: блаженніший чітко вказує на прикладне вживання маятника.

Інтерпретація: це – магія і віщування.

Коментар: отці підмінюють думку блаженнішого власною, а «види енергії» у блаженнішого ототожнюють із «демонами».

Текст: «Ось тут у цій кімнаті є тисячі радіохвиль. Якби ми мали здатність вловити їх, ми почули б тисячі радіостанцій».

Контекст: блаженніший однозначно називає різні енергії «радіохвилями», діючими поза межами людського сприйняття.

Інтерпретація: «на жаль, ці духовні «енергії», які Святе Письмо називає демонами, ні в якому разі не можна порівнювати з радіохвилями».

Коментар: інтерпретація містить три перекручення: а) блаженніший не говорить про жодні «духовні енергії», а про радіохвилі, і посилання на Святе Письмо тут ні до чого; б) перекручено саме Святе Письмо (Еф. 6,12): «Нам бо треба боротися не проти тіла і крові, а проти начал, проти властей (отці слово «властей» підмінюють власним «енергій»), проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах»; в) твердження блаженнішого про радіохвилі отці підмінюють звинуваченнями в магії і віщуванні.

5-а єресь – про окультні сили – енергії.

Текст: «Я думаю, що є багато сил у нас і навколо нас, яких ми ще не відкрили… Навколо нас існують різні енергії».

Контекст: людство вже багато пізнало, але ще більше є непізнаного.

Інтерпретація: кардинал пропагує дію цих енергій, які є «духовними» і злими істотами – демонами.

Коментар: при цьому отці знову посилаються на Еф. 6,12 із власною підміною слова «властей» словом «енергії». В отців цілий світ є під владою демонів. Хоча у Святому Письмі слово «власті» має також позитивне значення. Наприклад, «Бо в Ньому (у Христі) все було сотворене, що на небі й що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було Ним і для Нього сотворене» (Кол. 1,16-17). Або «Він бо (Христос) – Голова всякого начала і власті» (Кол. 2,10-11).

Текст: «Я думаю, що існує набагато більше елементів, які впливають на нас, ніж ми підозрюємо. Нам просто треба ще їх відкрити».

Контекст: блаженніший говорить про біоритми і багато подібних енергій.

Інтерпретація: кардинал робить рекламу окультистам і екстрасенсам, а коренем всіх енергій є людська зіпсута гріховна природа. Кардинал закликає виявляти окультні сили.

Коментар: отці підмінюють слово «невідкриті» у блаженнішого власним словом «езотеричні, таємні» і звинувачують блаженнішого у співпраці з демонами. Світобачення отців – дуалістично-маніхейське. Адже Христос, «здерши здобич з начал і властей, виставив їх прилюдно на сміховище, перемігши їх» (Кол. 2,15). Тобто, «демони» вже переможені Христом і втратили владу над тими, хто у Христі.

6-а єресь – про пекло.

Текст: «Для мене найважчим вченням Церкви є вчення про вічне покарання… Я закриваю очі і кажу: «Господи, Ти сказав це, але я не розумію. Для мене це надзвичайно складно»».

Контекст: блаженніший приймає віру Церкви, яку не вміщає людський розум.

Інтерпретація: кардинал заперечує правду віри про вічний засуд, закриває очі на цю реальність.

Коментар: отці підмінюють поняття: у блаженнішого «Господи, Ти сказав це» - у підгорецьких «я в це не вірю».

Текст: «Така ж проблема і з існуванням злих духів, які є прогнаними навіки. Це важко прийняти, я не здивований тим фактом, що люди повстають проти цього».

Контекст: люди вказують на неспівмірність між відносністю гріха і абсолютністю покарання за гріх. Тому при поглибленні віри потрібно долати сумніви інтелекту.

Інтерпретація: найважливіше – врятувати свою душу, а кардинал переживає за демонів тому, що вони рухають йому маятник під час віщування.

Коментар: невідомо, чого тут більше, – злоби чи примітивізму.

Текст: «Ми маємо жорстоке та несправедливе бачення Бога. Не просто думати, що особа, яка вчинила серйозну помилку… повинна довічно страждати».

Контекст: часто теза про вічне покарання випливає не з Одкровення, а з людських стереотипів про мстивого Бога.

Текст: «Існує інше пояснення: що Бог нікого не посилає до пекла. Лише ті, хто відкидає Бога, туди потрапляють. Але як відкинути Божественну благодать? Це таємниця».

Контекст: пекло має початок не в Богові, а в Його відкиненні творінням. І вже це відкинення благодаті є таїнством беззаконня.

Інтерпретація: кардинал мав додати «відкидає важкими гріхами», а не додав. Кардинал стверджує, що неможливо, щоб хтось був відкинений, а це є зрадою Христа і Церкви.

Коментар: отці підмінюють «ті, хто відкидають благодать, потраплять до пекла» у блаженнішого власною тезою «ніхто не буде відкинений».

Текст: «Особисто я закриваю очі і чиню акт віри, надіючись, що Божественна благодать працює в такий спосіб, що ніхто остаточно не піде до пекла».

Контекст: приймаючи правду про пекло, блаженніший надіється (не твердить), що благодать знайде спосіб спасти кожну людину.

Інтерпретація: це практична єресь.

Коментар: отці підмінюють слово «надіюсь» словом «тверджу».

7-а єресь – про примат папи.

Текст: «Моя власна думка така: cum Petro – так, sub Petro – ні».

Контекст: УГКЦ перебуває в єдності з (cum) Петром і водночас під (sub) своїм патріархом – Батьком і Главою.

Інтерпретація: єресь, неправовірне вчення.

Коментар: отці, які вчилися на Заході, необізнані зі східною еклезіологією помісності.

Текст: «У певний момент, коли постає якесь питання віри чи морального вчення, він (папа) є устами Церкви. Це говорить Церква, а не папа… Я приймаю те, що в разі потреби папа має дар від Бога говорити від імені Церкви, а не від свого імені – ex cathedra, офіційно, так, що його голос зобов’язує усіх нас».

Контекст: папа є в Церкві, яка у випадках ex cathedra говорить через нього. Нема папи без Церкви (папи – приватної особи), як і нема Церкви без папи.

Інтерпретація: кардинал твердить, що папа не має непомильності ex cathedra, а собор вищий за папу, тобто це єресь консиліаризму. Папа ж може і без собору говорити ex cathedra.

Коментар: тут отці не тільки перекручують слова блаженнішого, але й входять у суперечність із вченням ІІ Ватиканського Собору про два суб’єкти влади в Церкві – папу і папу з Колегією єпископів.

Текст: «Нам треба визнати (в чому я переконаний), що папа римський має правонаступництво від святого апостола Петра… Він є символом єдності. На мою думку, ми маємо два такі символи єдності: Пресвяту Євхаристію і папу».

Контекст: служіння папи висвітлюється в контексті євхаристійної еклезіології, де папа виражає єдність Церкви через євхаристійне сопричастя з ним єпископів.

Інтерпретація: папа – не символ, а скеля (основа) єдності.

Коментар: отці не знають патристичного значення слова «символ» (земне виявлення небесного), а розглядають це слово в західному контексті спору між прихильниками реальної символічної присутності Христа в Євхаристії, де «символічний» - визнаний таким за домовленістю між людьми. Пікантність критики отців – у тому, що підгорецькі, створивши власну Церкву, визнали примат папи ex cathedra і заперечили примат юрисдикції, який діє через дикастерії римської курії. За що критикували, в тому найбільше спіткнулися самі.

8-а єресь – реінкарнація.

Текст: Питання журналіста до блаженнішого: «Яким є Ваше ставлення… до питання реінкарнації?» Відповідь: «Ми не признаємо цього. Раз людина народилась, має, так сказати, одну пробу – це кінець».

Контекст: блаженніший підкреслює унікальність земного життя людини і неможливість прожити це життя ще раз.

Інтерпретація: кардинал реінкарнацію не відкидає, а її де-факто схвалює.

Коментар: повне перекручення тексту інтерв’ю.

Текст: «Ми говорили про чистилище і митарства. Індуїсти… не приймають поняття чистилища, митарств, але очищення для них є у формі реінкарнації».

Контекст: індуїсти, подібно до християн, усвідомлюють потребу очищення людини. Проте, не будучи християнами, вони не приймають християнської правди про чистилищне очищення, натомість можливістю очищення вважають повторене в іншому тілі земне життя.

Інтерпретація: кардинал симпатизує єресі і поганству, які ведуть до втрати вічного життя, зради Христа і Його Євангелія.

Коментар: отці підмінюють поняття – наведення блаженнішим іншої точки зору вони називають симпатизуванням до цієї точки зору, після чого відразу пафосно звинувачують у зраді Христа і пропаганді реінкарнації.

9. Підсумок

«Аналіз» підгорецькими отцями «єресей кардинала Гузара» є прикладом інтелектуальної нечесності, свідомої підміни понять і підтягання висновків під апріорно поставлену тезу, що «Гузар єретик, а тому його потрібно відлучити від Церкви».

Очевидно, отці свідомі безпідставності своїх звинувачень. Якщо б вони були послідовні в тому, що у Східній Церкві нема автоматичного відлучення від Церкви, то їм потрібно було надуману «справу Гузара» передати до Апостольської Сигнатури в Римі чи особисто папі, після чого чекати судового процесу й вироку. До того ж, за діючою презумпцією невинуватості, обвинувачений ними блаженніший Любомир уважається невинним, доки в судовому порядку не доведено протилежне. Підгорецькі отці поширюванням недоведених у суді звинувачень укотре виявили рівень своєї моралі, а також крайньої зневаги до всіх, хто не з ними. Остаточно, спираючись на сфабриковані ними ж звинувачення, отці 15.06.08 відлучають блаженнішого від Церкви та ще й зобов’язують всю УГКЦ відділитися від нього: «Ніхто його як апостата (відступника) вже не сміє слухати». Поширювання в Церкві неспокою, поділів, непослуху – це і є той дух, яким живуть підгорецькі отці. «З плодів їх пізнаєте їх. Не може добре дерево родити лихі плоди». Внесений отцями поділ Христова Церква визнала, на відміну від отців провівши судовий процес і на підставі кан. 1459 § 1 відлучивши їх від Церкви. Тому їхня «Церква» й має «харизмою» їхній постійний «скрегіт зубів» на Христову Церкву – чи то на Сході, чи на Заході. Як відомо, «скрегіт зубів» лунає в «тьмі кромішній», до якої потрапили отці. Шкода, що «вогонь їх не згасає і черв їх не вмирає».

Від імені УГКЦ, якій ми, священики служили в добу підпілля, служимо нині і в ній помремо, на захист зневаженої новітніми безбожниками єрархії, для добра українського віруючого Божого Люду

о. д-р Мирон Бендик
Ректор Семінарії

Посилання:
1. H. Mühlen. “Wprowadzenie do odnowy w Duchu Św. ”cz. II, Mainz 1976, s. 114
2. 11/07 с. 2
3. 11/08 сс. 15-16
4. 02/09 с. 5
5. 02/08 с. 15
6. 02/08 с. 5
7. 11/07 с. 34
8. Див. «Проспект внутрішньої реформи Церкви», 2006
9. Там само, с. 13
10. «Узурпація Верховного Архиєпископства в УГКЦ в 1996 році», с. 30
11. Там само
12. 20/08 с. 10
13. 2006 рік, с. 30
14. «Голгота УГКЦ», с. 5
15. Там само сс. 18-19
16. 10/09 с. 5
17. Там само, с. 31
18. Див. «Відповіді підгорецьких отців…» с. 10
19. 01/08 с. 19
20. Лист архієпископу І. Юркевичу, папському нунцію в Україні
21. Лист від 11.06.06
22. 01/08 с. 32
23. 20/08 с. 8
24. 05/09 с. 19
25. 21/08 с. 7
26. «Проспект внутрішньої реформи» с. 10
27. 04/08 с. 14
28. Там само
29. 04/08 с. 12
30. 06/08 с. 10
31. 04/08 с. 11
32. Там само, с. 7
33. Там само, с. 5
34. Там само
35. Там само, с. 7
36. Там само
37. Там само, с. 14
38. 04/08 с. 12
39. 24/08 с. 9
40. 21/08 с. 10
41. 07/08 с. 3
42. 04/08 с. 16
43. Там само
44. 11/08 с. 28
45. 09/08 с. 32
46. 19/08 с. 11
47. 08/09 с. 27
48. 15/08 с. 7
49. 14/08 с. 4
50. 05/08 с. 7
51. 07/09 с. 16
52. 06/09 с. 21
53. 23/08 с. 5
54. 21/08 с. 2
55. 10/08 с. 13
56. 09/08 с. 35
57. 24/08 с. 11
58. 08/09 с. 5
59. 03/09 с. 11
60. 05/09 с. 19
61. 04/09 сс. 15-16
62. 08/09 с. 27
63. 01/09 с. 21
64. 01/09 с. 20
65. 06/09 с. 2
66. 04/09 с. 39
67. 15/08 с. 15
68. 15/08 с. 8
69. 02/09 с. 3
70. 10/09 сс. 20-21
71. Там само с. 16
72. 21/08 с. 7
73. 04/09 с. 29
74. 15/08 с. 7
75. 15/08 с. 9
76. 10/09 с. 6
77. 10/09 с. 21
78. 15/08 с. 9
79. 09/08 с. 13