Іслам - наймолодша світова релігія, котра виникла у VII столітті. У цей час християнство існувало вже сім століть і тому новому релігійному вченню навіть без огляду на його положення суто об’єктивно доводилося завойовувати нові території та нових адептів. Згідно настанов джихаду кожен мусульманин вісім місяців на рік має присвятити себе боротьбі з невірними і головним заняттям перших мусульман стала війна. За перші десятиліття свого існування мусульманський халіфат поглинув чимало християнських територій, а через століття став займати територію на трьох континентах - в т. ч і у Європі. І якби арабів не зупинили в битві при Пуатьє (732 р.), то у західноєвропейських народів були б всі шанси жити в межах халіфату. (Як-от, скажімо, у Іспанії, що стала Кордовським халіфатом).

Ці завоювання зачепили й слов’янський світ. Мусульмани завоювали Балкани (болгар, сербів, чорногорців), неодноразово здійснювали агресію щодо українських та російських земель.

Зокрема, на українську землю мусульмани жодного разу не приходили з хлібом-сіллю. Українських полонених продавали на невільничих ринках по всьому ісламському Сходу. Під час цих кривавих рейдів були вирізані десятки мільйонів християн. (Між іншим, не варто забувати, що сумнозвісний “Чорний шлях”, по якому гнали полонених, проходив через Білу Церкву).

Агресія підігрівалась закликами Корану боротися проти невірних, поки вони не будуть самі платити данину, залишаючись при цьому в приниженому становищі.

Повним ідеалом для мусульман є боротьба до того часу, поки іслам не запанує повсюди. Прозелітистська спрямованість ісламу нерідко виявляє себе і в сучасній історії. Мусульмани, вважаючи християн “наихудшими из тварей”, не можуть ставитися до них, як до рівних, розглядаючи їх виключно у якості матеріалу для місіонерської діяльності. І тому мирне співжиття представників цих релігій можливе лише до того моменту, поки число ісламістів не стане значним. Як тільки мусульмани відчувають свою кількісну перевагу або ж безкарність, становище християн відразу ж стає незавидним. У 1949 р. серби Косово пустили до себе в край до 70000 мусульман.

Пройшло півстоліття, і у 2004 р. косівські ісламісти знищили понад 170 християнських храмів.

Зараз Косово - це мусульманська земля... Продовжується джихад і в Албанії, де православні храми вже давно губляться серед мечетей. У Азербайджані у 1990 р. було здійснено криваві насильства над християнським населенням та вірменами. Як наслідок, понад 350 тис. слов’ян змушені були рятуватися втечею. Цей релігійний геноцид був засуджений ООН, проте так і не був покараний.

Український народ вміє прощати образи. І якщо у 1992 р. в Києві була лише одна мусульманська молельня, то тепер їх по Україні сотні. Але ісламісти розцінюють толеран-тність виключно як слабкість. Ніхто з них не виявляє інтересу до культури народу, серед якого вони живуть. Українські школярі читають Омара Хайяма, але в мусульманському світі не особливо знають нашого Кобзаря. Українські діти відвідують гуртки східних танців, проте не знайти нам мусульманина, котрий танцював би “Гопак”. Наші дівчата, виходячи заміж в східні держави, змушені приймати і приймають іслам. Гонористі ж послідовники Мухамеда відверто зневажають Християнство і зверхньо ставляться до його послідовників.

Можливо, саме така м’якість нашої національної вдачі буде причиною того, що через півтосліття Білу Церкву доведеться перейменувати у Білу Мечеть.

Мусульмани не приховують мети своєї експансії. Нещодавно один з їхніх лідерів заявив, що прихильникам ісламу вже не потрібно братися за зброю - 50 млн. мусульман у Європі незабаром без війни перетворять її на ісламський континент. Родини вихідців зі Сходу, що мешкають у Європі, мають по 7-12 дітей. А, скажімо, “гарячі німецькі чоловіки” нерідко обходяться 1-2 нащадками. Саме тому представники німецької влади вже офіційно заявляють, що до 2050 р. Німеччина стане мусульманською країною. Більше того, цей процес вже невідворотний.

Що ж ми бачимо у Білій Церкві? Сюди все частіше приїздять мусульмани на постійне місце проживання. Як правило, це молоді чоловіки репродуктивного віку. Зазвичай неодружені. Це, в свою чергу, означає, що білоцерківські “Роксолани” народжуватимуть і вже народжують яничарів. Якщо взяти до уваги, що мусульманські родини є багатодітними, а наш брат нерідко потерпає від алкоголізму чи наркоманії (яка, між іншим, теж принесена нам зі Сходу), то із запроектованих 5000 мусульман через років 10-20 стане 50000. А оскільки білоцерківці все частіше назавжди залишають своє місто, то ці 50000 мусульман в ті часи можуть становити вельми помітну частку його населення. І місцеве населення почне губитися серед гостей. А далі все відбуватиметься за століттями розробленим сценарієм.

Спочатку в окремо взятому регіоні з’являються мусульманські торгівці. Коли їх стає більше, будуються ісламські мечеті. А потім серед ісламістів знаходяться екстремісти і етнічні конфлікти відбуватимуться у кожному під’їзді. Чи потрібно нам це?

Варто мати на увазі ще й ту обставину, що християнські канони суворо забороняють християнам шлюб із мусульманами - це вважається тяжким гріхом. Більше, ніж зрада чоловіку або жінці - є зрада своєї віри. Будівництво мечеті закличе сюди тисячі мусульман. І якщо вони вже й зараз поводять себе як господарі міста, то в подальшому місцеві українці завдяки змішаним шлюбам просто зникнуть. І якщо влада дбає про майбутнє нації, то їй слід зробити відповідні висновки.

Перерва Владимир Степанович,

кандидат исторических наук, доцент кафедры педагогического мастерства Киевского областного института последипломного образования (г.Белая Церковь Киевской области),

автор свыше 80 научных работ, лауреат премии председателя Киевской областной державной администрации «За научные достижения»