Кому заважає Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія? Частина 2

2 09 2011 |
Архімандрит Арсеній (Бочкарь), Bogoslov.org.ua


Утвердження Православ’я у змаганнях із греко-католицтвом (уніатством)

 

Дуже серйозну боротьбу проти вищого духовного навчального закладу Української Православної Церкви намагаються вести окремі представники Мукачівської  греко-католицької (уніатської) єпархії, які добре розуміють, що поява православного вищого духовного навчального закладу на Закарпатті зрештою призведе до ще більшого поширення історичної правди про минуле карпатоукраїнського народу та ролі уніатської церкви в його історії. Греко-католицька церква на Закарпатті стала знаряддям у руках Угорщини для більшого поневолення та асиміляції українського народу. Жорстоке переслідування православних зрештою все одно не змогло зломити відданості людей православній вірі. Тому й сьогодні православні представляють собою кількісну більшість на Закарпатті, незважаючи на потужне агресивне повернення уніатів у 90–х роках ХХ століття.

 

Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія веде свою православну спасительну місію не тільки серед випускників інших семінарій України, які здобувають у нас повну вищу освіту, але, насамперед, серед усього студентства та мешканців  із Закарпаття. Кожний випускник академії знає про велику хибність унії вже не з простого юнацького твердження, що «це історично не наше», але знає це вже на науковому рівні, володіє історичною інформацією про появу та подальшу діяльність уніатської церкви на Закарпатті. Тому не дивно, що поодинокі греко-католики оплачують статті, які б ганьбили та кидали тінь сумніву щодо діяльності Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія.

 

Особливу стурбованість уніатів викликає всебічна підтримка науково-богословської діяльності архімандритом Віктором (Бедь) найстаріших православних священників Ужгорода, які на своїх плечах витримали весь натиск релігійного протистояння між православними та уніатами на початку 90–х років минулого століття та зберегли святе Православ’я в краї – протоієрея Івана Моланича (старшого) та протоієрея Миколая Кабаці. Ці високоповажні та достойні священники одночасно є й викладачами академії, та нагороджені за заслуги перед Українською Православною Церквою Блаженнійшим Митрополтом Володимиром правом служіння з двома хрестами (а о. Іван – який ще й є незмінним духівником академії, нагороджений дуже рідкісною нагородою – відзнакою Предстоятеля Української Православної Церкви). Саме на їхньому прикладі передається від старшого покоління до молодшого живий приклад непохитного стояння за православну віру.  Тож, чи не тому  можна  іноді почути негативні вислови та відверті напади деяких депутатів Ужгородської міської ради, що сповідують греко-католицьку (уніатську) віру (забуваючи про елементарну етику та мораль християнина) у грубій та безпідставно зневажливій формі на адресу Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та її керівництво.

 

Витоки брехні на Закарпатті

 

На жаль, не лише поодинокі греко-католики Закарпаття, але ще й окремі православні священники намагаються подавати неправдиву інформацію про наміри та діяльність академії.  До таких  амбітних людей належать поодинокі прихильники «політичного русинства»; люди, які намагалися стати викладачами в академії, але не виявилися гідними цього високого покликання; окремі колишні викладачі академії, які не змогли знайти в собі сили, аби зрозуміти всю відповідальність викладацької діяльності та морально зломилися перед обіцянками різного роду «благ» з боку противників  українського богослов’я та заздрісників Ужгородської української богословської академії.  Автору цієї статті доводилося особисто чути від одного зі священників Ужгорода (який дуже хоче провадити ідею «політичного русинства»), що, нібито, на початку 90-х років, в часи  особливого загострення протистояння між православними та уніатами, що вимагали повернення собі ужгородського Кафедрального собору, тоді ще Віктор Васильович Бедь «у чорній пов’язці на голові стояв з уніатами та допомагав їм у захопленні собору». Звісно, що коли люди чують такі слова від православного священника, це викликає в них занепокоєння та недовіру до особи, яка тепер очолює православний навчальний заклад. Ця реакція цілком зрозуміла та природна, але … справа в тому, що Віктор Васильович Бедь просто фізично не міг бути в той час в Ужгороді, та й ще стояти «у чорній пов’язці на голові»! У цей час В. В. Бедь жив та працював у м. Києві, як народний депутат України першого скликання (1990 – 1994 рр.). Окрім того, архімандрит Віктор (Бедь)  з перших років свого життя був хрещений в православній вірі і ніколи не мав відношення до сповідування уніатства. Можливо мало хто знає, але в 90-х роках минулого століття (в період розгортання протистояння між православними та греко-католиками) духівником архімандрита Віктора (на той час Віктора Васильовича Бедь) був правлячий Мукачівською єпархією Архієпископ Євфімій Шутак (на сьогодні покійний), який напевно краще інших знав, кого взяв під духовну опіку свого Архієрейського благочестя[4]. До цього ж слід додати, що ужгородський Кафедральний собор був повернутий греко-католицькій громаді в процесі підписання відповідної угоди між священноначалієм Мукачівських православної та греко-католицької єпархій з одного боку, та представниками Ужгородської міської ради з іншого боку. Зрозуміло, що Віктор Васильович Бедь (архімандрит Віктор), який не відносився ані до одних, ані до інших не міг мати і не мав жодного відношення до вирішення вищезазначеного питання. Тому поширення відвертої брехні  про  нібито «підтримку уніатів у протистоянні із православними» нинішнім ректором академії зовсім не відповідає дійсності та спрямоване на підрив довіри не лише до академії, але й до всієї Православної Церкви. Слід зазначити, що саме цього роду наклепники  приймають у себе на Закарпатті відвертого українофоба і далекого від дотримання у своїй діяльності християнських заповідей  російського протодиякона Андрія Кураєва та «годують» його усіма побрехеньками, які той залюбки розміщує на своєму сайті.

 

Та щоб бути правдивим в даному питанні до кінця, слід зазначити, що як істинний християнин, архімандрит Віктор (Бедь) вважає що греко-католики Закарпаття, як і в Україні в цілому, є нашими братами і сестрами во Христі, що відійшли від прабатьківської православної віри в силу тих історичних подій, що склались в минулому поза їхньою волею. Тому о. Віктор закликає до ведення християнського діалогу, пошуку шляхів взаєморозуміння заради спасіння наших душ і утвердження віри Христової в ім’я утвердження і нашої спільної Батьківщини України. Саме в такому напрямку взаємодії із усіма нашими братами і сестрами українцями ми зможемо подолати всі розколи і об’єднатись в Єдиній Соборній Апостольській Православній Церкві. Але і ця позиція ректора академії, архімандрита Віктора (Бедь) не до вподоби тим, хто шукає не миру і злагоди, а постійного протистояння та війни.

 

Карпатський університет імені Августина Волошина

 

В якості одного з аргументів на «про уніатські» погляди о. Віктора (Бедь) наводиться приклад назви очолюваного ним Карпатського університету імені Августина Волошина (вищого навчального закладу системи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України). Думка розвивається таким чином: мовляв подивіться, що університет названий на честь греко-католицького священника! Для об’єктивності слід зазначити, що насправді доктор о. Августин Волошин був греко-католицьким священником. Але якби на його честь була названа богословська академія, то це б стало справжнім нонсенсом та породило б справедливу в такому випадку підозру в неправославності керівництва академії. Але ім’ям Президента Карпатської України (1939 р.), героя України (посмертно), доктора, о. Августина Волошина названий не вищий духовний навчальний заклад, а вищий світський.

 

Не слід забувати про активне антикомуністичне політичне минуле ректора УУБА, який особисто приймав активну  участь у національно-визвольних змаганнях кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття за здобуття державної незалежності Україною. Він не по чутках знає, який титанічний труд зробили ті, хто боровся за незалежність нашої держави в 1980 – 1990–х роках. Знає він і про героїчну боротьбу тих, хто поклав своє життя для проголошення, зокрема і, 15 березня 1939 року державної незалежності Карпатської України в умовах наступу фашизму у Європі. Сучасні закарпатці пишаються своїми національними героями і патріотами України березневих подій 1939 року на Закарпатті, а на чолі цих видатних державотворчих процесів та карпатоукраїнського народу  стояв саме д-р. о. Августин Волошин.

 

Заарештований у травні 1945 року радянськими спецслужбами (будучи на той час громадянином Чехословацької республіки), доктор Волошин був ув’язнений в Бутирській тюрмі в Москві, де і загинув від катувань комуністично-радянських катів. Як юрист,  В. В. Бедь зміг дістати повну копію особової справи А. Волошина, яку, за його власним висловом «не можна читати без сліз – настільки вона сфабрикована і безпідставна з правової точки зору». Посмертно Августину Волошину було присвоєне звання героя України за те, що він очолив боротьбу за державну незалежність від іноземного панування в Карпатській Україні. Разом із своїми прибічниками на Закарпатті він зміг зробити те, що вся Україна зможе зробити тільки через пів століття. Тому  й шанується на Україні, і, зокрема на Закарпатті, доктор о. Августин Волошин – в першу чергу не за те, що він був греко-католицьким священником (який здебільшого займався педагогічною та науковою діяльністю), а за те, що він став першим Президентом незалежної Карпатської України. Саме тому на честь цієї видатної як для Закарпаття, так і України в цілому, людини й було названо Карпатський університет, як світський вищий навчальний заклад, що виховує майбутніх молодих спеціалістів з вищою освітою на засадах християнської любові та поваги до свого народу і його героїчної історії.

 

У мережі Інтернет можна побачити публікації, які говорять про те, що студентів Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія чи не силоміць змушують одночасно навчатися в Карпатському університеті. Як не дивно, але цю думку іноді намагаються видавати за дійсність. Вище вже говорилося про те, що студенти академії одночасно здобувають й світську вищу освіту. Це є єдиним прикладом в православній українській духовній освіті. Мені, як проректору, жодного разу не доводилося чути про те, щоби таке положення не подобалося будь-кому зі студентів ані стаціонарної, ані заочної форми навчання. Навпаки, до УУБА йдуть, у тому числі, через можливість отримати одночасно із церковним дипломом, і  диплом про вищу світську освіту – можливість, якої позбавлені студенти та випускники інших духовних академій, семінарій та училищ Української Православної Церкви (та й Московського Патріархату в цілому). Ні про яке «насильницьке» примушення здобувати одночасну із духовною світську освіту просто не може бути й мови, бо студенти навчаються за взаємоінтегрованою програмою. Тож яка людина, із здоровим глуздом, відмовиться від здобуття одночасно двох вищих освіт (за єдиною взаємоінтегрованою навчальною програмою) – духовної та світської, та отримання одночасно двох дипломів про вищу освіту – церковного та державного зразка? Певно тільки та, якій взагалі ніяка освіта і ніякі знання не потрібні! Та такі в нашій академії не навчаються.

 

У тому ж самому Інтернеті можна зустріти натяки, або прямі розмови про те, що, нібито Карпатський університет імені Августина Волошина не має ліцензії Міністерства освіти і науки України; відповідно всі дипломи випускників університету просто недійсні, а керівництво університету просто «набиває гаманець» грошима нічого непідозрюючих батьків, які віддали своїх дітей вчитися до «липового» ВНЗ.  Тож, зупинимося й на цій проблемі, бо це стосується студентів як КаУ так і УУБА. Справа в тому, що в Ужгороді незалежно одне від одного здійснюють свою освітню діяльність два ВНЗ, назва яких, при неуважному читанні, може здатися однаковою: Карпатський університет імені Августина Волошина (ректор – професор архімандрит Віктор (Бедь)) та Закарпатський інститут імені Августина Волошина МАУП. Останній навчальний заклад, в силу різних обставин, не проходить довготривалі процеси ліцензування та акредитацію в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, а тому МОН МС України відмовив їм у видачі відповідних ліцензій. Але Закарпатський інститут МАУП не має жодного відношення до Карпатського університету імені Августина Волошина, та не зважаючи на це, коли люди чують назви цих навчальних закладів, то перше, на що звертається увага – ім’я Августина Волошина (обидва навчальні заклади носять його ім’я), а друге – щось, пов’язане з Карпатами (Карпатський та Закарпатський). Коли ж людина, родичі чи знайомі якої навчаються в КаУ, чують про те, що «щось Карпатське, пов’язане з Волошиним» позбавлено ліценції, то, цілком природною реакцією стає паніка: гроші та час просто пропали задарма, а керівництво виявилося шахраями!

 

Та на відміну від Закарпатського інституту імені Августина Волошина МАУП’у Карпатський університет імені Августина Волошина (самостійний ВУЗ системи МОН МС України) не тільки підтверджує свої ліцензії в Міністерстві освіти і науки, молоді і спорту України, але і успішно пройшов державну акредитацію всіх свої спеціальностей (філософія, богослов’я, правознавство, психологія, фінанси і кредит) за найвищими ІІІ – ІV рівнями. Цю титанічну за обсягом роботу несуть на собі ректор, проректори, завідуючі кафедрами, викладачі та методисти. І кожен в університеті знає, через які труднощі доводиться проходити, аби пройти чергове ліцензування та акредитацію. Мені особисто довелося побувати в Державній акредитаційній комісії (ДАК) МОН МС України та на власні очі побачити безліч документів, які свідчили про те, що в кінці 2009 року велика кількість ВНЗ була позбавлена ліцензій. У 2010 та 2011 роках ситуація стала ще більш жорсткою: кожного року ліцензій позбавлялися десятки ВНЗ! А це означає, що ті навчальні заклади більше не можуть видавати дипломи своїм випускникам. Уцей же час Карпатський університет імені Августина Волошина не тільки не втратив свої ліцензії, а, навпаки, успішно здобув збільшення ліцензійного обсягу, який дозволить розширити освітню діяльність університету. Жодний випускник Карпатського університету імені Августина Волошина не залишився без офіційного вручення диплому про вищу освіту державного зразка.

 

Наостанок, з цього приводу можна зазначити, що перед тим, як Державний центр прикладних технологій приступить до виготовлення дипломів про вищу освіту, він обов’язково вимагає всю необхідну документацію, яка підтверджує наявність та дійсність ліцензії ВНЗ. Тому, навіть простий факт отримання випускниками КаУ дипломів про вищу освіту, свідчить про хибність поглядів та брехливість поширюваною противниками та конкурентами академії та університету інформації про «недійсність» дипломів Карпатського університету імені Августина Волошина.

 

Що пишуть за ректора

 

Звісно, що головною фігурою, на яку нападають противники та заздрісники єдиного в Україні духовно-навчально-наукового комплексу Української Православної Церкви та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України – «Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія – Карпатський університет імені Августина Волошина» є його ректор архімандрит о. Віктор (Бедь). Якого бруду тільки не «виливають» на нього час від часу в інтернет-просторі та через систему «ОБС» («Одна баба сказала»)!  Періодично якийсь новий заангажований та добре проспонсований «розумник» дає о. Віктору якесь літературне ім’я. Лишимо на совісті цих людей ці безчесні порівняння, а перейдемо до суті звинувачень.

 

Церковна національно-патріотична позиція о. Віктора викликає неабияке хвилювання в різних шовіністичних колах.Безпідставно цитуючи одного російського псевдомісіонерського протодиякона, який на весь світ заявляє, що українців як народу не існує, довірливі люди слід за ним щиро вірять у те, що нібито архімандрит Віктор (Бедь) «шантажує» Київську Митрополію тим, що «якщо не будуть визнавати його діяльність, то він перейде до Філарета», тобто до неканонічної УПЦ КП! На це можна сказати наступне:

 

ü заявляючи таке брутальне обвинувачення, Кураєв не наводить будь-яких джерел, звідки він узяв таку інформацію. Воно й не дивно – їх просто немає, бо це відверта безпідставна брехня; те бажане, що цей диякон, що заздрить та відробляє замовлення видає за дійсне;

 

ü навіть якщо на долю секунди припустити вірність такої думки, невже б такий шантаж потерпів би Предстоятель Української Православної Церкви, Священний Синод та Єпископат? Засновником Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія є Київська Митрополія Української Православної Церкви. Саме вона вирішує хто буде ректором УУБА. Якщо б о. Віктор почав шантажувати Митрополію, то вона би просто зняла би його з посади ректора академії та призначила нового. Невже так важко усвідомити, що, якби архімандрит Віктор (Бедь) справді хотів би бути в УПЦ КП, то він би вже давно там був та можливо би обіймав  одну з ключових посад у «Київському Патріархаті». І, думається, що представники цієї церкви були б не проти залучили до своїх лав таку людину, яка вперше в історії української православної духовної освіти домоглася реалізації ліцензування світської спеціальності «богослов’я», відокремленого від напрямку філософії, чого не має на всьому пострадянському просторі!

 

ü останнє й найважливіше заперечення цієї очевидної брехні полягає в ставленні архімандрита Віктора (Бедь) до Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнійшого Митрополита Володимира. Будь-хто в академії та університеті (від викладача до студента) знає з якою любов’ю та повагою він завжди говорить про Блаженнійшого. І ця повага проявляється не стільки на словах, скільки на ділі – фактично рідко яке видання газети «Срібна Земля» не містить в собі інформації про Предстоятеля Святої Української Православної Церкви (його промови, або діяльність); будь яка справа, яка започатковується в академії, розпочинається словами «з благословіння Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України. Предстоятеля Української Православної Церкви…». Тому слова про кимось вигаданий «шантаж» о. Віктором щодо Блаженнійшого просто образливі та негідні цих двох високодостойних людей.

 

Іноді можна зустріти спомин про те, що о. Віктор націоналіст та «мазепинець». Мова йде про загальновідому статтю, в якій о. Віктор (Бедь) змістовно та ґрунтовно говорить про недійсність та антиканонічність «анафеми», накладеної на великого ктітора (благодійника) Української Православної Церкви та видатного гетьмана України Івана Мазепу. У цій статті ми не будемо детально розглядати окреслену проблематику. Слід зазначити, що навіть у Києві дехто не розуміє суті питання та повторює чужі думки про те, що Мазепа «анафематствований зрадник». Однак у самому серці України Святої Успенській Києво-Печерській Лаврі гетьмана Івана Мазепу поминають на Великому вході! Мова йде про храми Лаври, які була побудовані, або відреставровані, у свій час, за власні кошти саме гетьманом України Іваном Мазепою. Кожен православний християнин знає, що спомин під час Великого входу дуже важливий для віруючої людини. Тож перш, ніж повторювати чужі думки, слід замислитися над тим, чи відповідають ці думки дійсності.

 

Нещодавно ректора академії звинуватили в тому, що він, нібито, не вміє правильно служити. Кожен, хто хоча б раз у своєму житті спілкувався з о. Віктором, знає, що він розмовляє літературною українською мовою. У своїй освітній діяльності він також спрямований на розвиток української богословської мови, про що говорилося раніше. Під час служіння біля Престолу ректор академії, виголошуючи возгласи, промовляє їх за давньою українською традицією читання церковнослов’янського тексту за т.зв. «київським ізводом». Ця манера читання була поширена по всій Україні до моменту юрисдикційного перепідпорядкування Святої Київської Митрополії (Української Православної Церкви) Російській Церкві у 1686 р. «Київський ізвод» (або, як зараз кажуть «українська вимова»)  передбачає читання слов’янської букви – е не як «є» а як «е», и не як «і», а як «и», буква – Ђ (ять) у київській редакції читається не як «є», а як саме «і». Як людина широкоспектральних знань та патріот, ректор УУБА намагається відродити ту манеру читання церковнослов’янського тексту, яка була на Україні з моменту заснування Святої Київської Митрополії в 862 р. за часів Великого  київського князя-мученика Оскольда до початку XVIII століття. Тому для деяких випускників російських духовних навчальних закладів возгласи о. Віктора здаються незрозумілими: замість «єсі» вони чують «єси», замість «Хрістє» – «Христе», замість «веков» - «віков» і т.п. Відповідно через нестачу знань, або просто через елементарну необ’єктивність, такі люди починають поширювати чутки, що ректор академії «не вміє служити». Вміє. Лише він намагається вимовляти богослужбові тексти так, як їх вимовляли наші славні предки від св. Митрополита Іларіона до св. Митрополита Петра Могили.

 

Рівень викладання в УУБА

 

В одній з останніх публікацій провокаційного характеру зазначалося, що УУБА має низький рівень викладання, бо «переважна більшість її викладачів це випускники самої ж УУБА». «Серйозність» аргументації заслуговує на те, аби приділити цьому увагу. Так, в УУБА більшість викладачів це колишні випускники самої академії. Але хіба це може свідчити про низький рівень викладання? Жодним чином. Чому ніхто не задається питанням про низький рівень викладання в будь-якому національному університеті України, адже там так само більшість професорсько-викладацького складу це колишні студенти цих ВНЗ? Звісно, що нікого це не бентежить, бо всі знають, що на викладацьку роботу залишають кращих студентів. От і відповідь на запитання: якщо в академію запрошують викладачем студента, то це один з кращих студентів, а кращі студенти просто не можуть бути поганими викладачами вже за самим визначенням поняття. Крім того, особисто про себе я не можу сказати, що являюсь випускником УУБА, бо після Харківської Духовної Семінарії я закінчив Київську Духовну Академію. Тож, якщо ніхто не сумнівається в духовному на науковому рівні цих закладів, тоді чому когось бентежить цей рівень в УУБА?

 

Серед недругів академії активно обговорюється тематика відкриття вищого православного богословського навчального закладу людиною, яка сама на той час не мала духовної освіти. На перший погляд це може здатися аргументованим фактом, який, все ж таки, говорить не на корить о. Віктора. А тепер поглянемо в церковну історію, аби подивитися чи були подібні приклади? Були. Найперший приклад – святий князь Володимир Великий. Ця видатна особа не мала жодної богословської освіти (ані початкової, ані вищої). Але це не завадило йому щиро повірити в Господа Бога, привести до віри весь свій народ та відкрити першу на Україні школу для юнаків в Києві. У цій школі вивчали не стільки природничі науки, скільки богословські. І згодом із цих 30 юнаків виросли князі та бояри, які на високому рівні несли місію проповіді православної християнської віри своєму народу. За це всі прославляють князя Володимира та хвалять його мудрість: сам не вчився богослов’ю на шкільних лавах (а вивчав його самостійно), а іншим дав змогу змолоду вчити богословські науки. І це лише додало йому переваги зватися рівноапостольним. Ситуація з о. Віктором така ж сама – не володіючи спеціальною богословською освітою, але маючи декілька (!) світських вищих освіт, відповідні наукові ступені, вчені звання та полум’я чистої віри і бажання допомагати Церкві Христовій, він відкриває духовний навчальний заклад для того, аби інші змогли отримати цю освіту змолоду. Одночасно ректор, за мудрої підтримки та настанов  Блаженнійшого Митрополита Володимира, допомоги досвідчених Архієреїв та священиків, проникає в самі глибини богословської науки, та за заочною формою освіти здобуває вищу освіту магістра богослов’я (і духовну і світську). Як випускник Харківської Духовної Семінарії та Київської Духовної Академії, я можу свідчити про високий рівень богословських знань нашого ректора. Більше того, на відміну від деяких дипломованих випускників семінарій та академій, які після випуску майже не відкривають книгу, архімандрит Віктор постійно підвищує свій рівень, знаходячи серед купи справ, вільну хвилинку для того, аби довідатися про щось нове, досі невідоме на ниві богословської освіти і науки.

 

Але можуть заперечити, що з часів князя Володимира минули століття і тепер все відбувається інакше. Можливо. Та хочу заперечити таким «правдолюбам» іншим прикладом із життя нашої Святої Матері Церкви.  Не так давно пішов у вічність, іще пам’ятний багатьом,  Патріарх Московський Пімен Ізвєков, що не мав жодної духовної освіти. Але це не завадило йому очолити РПЦ у сані Патріарха та сприяти розвитку богословської освіти та науки …

 

Часто від нападників на академію можна почути/прочитати те, що ректор академії нібито провів махінацію з привласнення будівлі, де розташована академія та університет. Інакше, як заздрістю співробітників МАУП’у (який раніше розташовувався в приміщенні академії), українофобів, противників Православ’я та нечистих на руку бізнесменів це пояснити не можна. Не вдаючись у подробиці стосовно діяльності МАУП’у, можна відзначити, що коли керівництво цього закладу вирішило провести фінансово-адміністративну махінацію з метою привласнення приміщення в м. Ужгороді на пл. Театральній 5 – 7[5], то ректор академії повстав проти цієї протизаконності та зберіг приміщення для вже відкритої на той час богословської академії та університету. Досвід юриста дуже допоміг о. Віктору в тій скрутній ситуації – противники навіть намагалися викрасти документи на власність та сфальсифікувати  проти нього кримінальну справу.

 

Певно комусь і у наш час не по душі бачити в серцевині міста Ужгорода та Європи вивіску із назвою Української Православної Церкви та святим символом – православним Хрестом посередині. Бо за останні час і це почало мозолити очі поодиноким ревнителям «благочестя».

 

Поряд із цим всі ми є свідками новітніх нападок на архімандрита Віктора (Бедь) з боку окремих бізнес-депутатів Ужгородської міської ради (що прикриваються приналежністю до новітніх політичних партій), які, переслідуючи власні користолюбиві цілі, спрямовані на привласнення приміщень в яких розміщується Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія та Карпатський університет імені Августина Волошина, розпочали чергову кампанію відвертого наклепництва.

 

Поряд із вищенаведеними фактами, багато кому із противників та заздрісників архімандрита Віктора (Бедь) не дає спокою його важливий життєвий вибір – прийняття чернецтва. Півтора роки тому ректор УУБА прийняв чернецтво в монастирі святої Феодори в Салоніках (Греція). Постриг було здійснено безпосередньо Святійшим Анфімом, Митрополитом Салонікійським Елладської Православної Церкви. Цю важливу подію в житті о. Віктора більшість сприйняла з належною повагою та підтримкою. Але хтось знову почав шукати привід для чергового звинувачення о. ректора і на цей раз … у непатріотизмі! На цей раз дехто не може зрозуміти, чому постриг прийнято не в Україні, а в Греції. Але справа в тому, що рішення про час та місце постригу о. Віктора вирішував не він, а Предстоятель Святої Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Володимир. Перед Блаженнійшим був вибір: або постригти ректора в Україні, або в місці, де народилися та виросли святі рівноапостольні Кирило і Мефодій на честь яких названо Ужгородську українську богословську академію. Зваживши всі обставини та враховуючи те велике значення, яке для Закарпаття мають святі Кирило і Мефодій, Предстоятель благословив о. Віктору прийняти чернечий постриг саме в Салоніках.

 

Наостанок слід зазначити про зневажливий до о. Віктора тон деяких публікацій, у яких висловлюється пряма образа на адресу його священного сану. Написання його «дияконом», «священником» саме в лапках, та сарказм з приводу прийняття цією високодостойною людиною священства та чернецтва, говорить про авторів цих публікацій як про людей абсолютно далеких не тільки від віри в Бога, але й від елементарної церковної та світської культури та журналістської необ’єктивності. Той факт, що до кола найближчих соратників о. Віктора входять такі стовпи православної віри на Закарпатті як протоієрей Іван Моланич-старший, протоієрей Миколай Кабаці, архімандрит Василій Садварій та  інші, говорить про таку ж високу гідність й людини, з якою вони співпрацюють с перших днів початку богословсько-освітньої діяльності нашої академії. Вони повірили йомуколись, вони вірять йому й тепер після стількох років спілкування та величезної маси пережитого. Не дарма в нашому народі кажуть: «Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти». Подивившись на цих людей, вдивившись в образ їхнього спілкування з ректором академії не можна не помітити великої поваги та любові во Христі, які вони проявляють одне до одного. А це не ті люди, які будуть усміхатись з якихось меркантильних мотивів. Ні. Вони поважають о. Віктора (Бедь). Так само як його поважають всі співробітники та студенти академії та університету. Так само його поважає й Предстоятель нашої Церкви.

 

Усі подібні звинувачення колись лунали на адресу Митрополита Петра Могили, який, розриваючи уніатську блокаду, підняв богословський рівень Української Православної Церкви на належний рівень, чим фактично врятував її від свавілля католиків. Невже декому теж буде потрібно 300 років, аби зрозуміти хибність своїх поглядів?

 

Кожен, хто робить якийсь напад в бік академії, її ректора та викладачів, тим самим чіпляє гідність всієї професорсько-викладацької корпорації. Якби хоча б щось із вищезазначеного було правдою, то ніхто б з тих, хто зараз працює в академії, не працював би ані в академії, ані з її ректором. Більшість тих, хто висуває різні звинувачення до УУБА, її ректора та викладачівніколи не були в академії. Тож хай віднайдуть в собі мужність подивитись в очі ректору, викладачам та студентам та перед усіма повторити все те, що мають смілість писати поза очі.  А розмахувати прапором з-за кордону чи з іншої області, або навіть і в Ужгороді, але за спиною – для цього не треба мати сміливості й все це говорить про цих противників як про тих овець, що заблукали, але поки що не усвідомили цього.

 

Висновок

 

Усі добрі справи, що відбувається в академії, відбувається виключно з благословіння Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, бо Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія напряму підпорядкована Предстоятелю Української Православної Церкви і перебуває у його віданні. Навіть внутрішній розпорядок для студентів не набуває чинності до тих пір, поки він не буде підписаний Блаженнішим Митрополитом Володимиром. Якщо Першосвятитель і один із найповажніших Митрополитів Церкви Христової дав життя академії, то чому ніхто не замислиться над тим, що він є її батьком, а вона – його дитиною? Недарма епіграфом до статті були обрані євангельські слова про взаємосприйняття. Якщо накласти їх на тематику статті, то вийдемо на такий зв’язок: той, хто зрікається та нехтує Ужгородською українською богословською академією імені святих Кирила і Мефодія зрікається її засновника та батька – Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Святої Української Православної Церкви.

 

Тож нехай кожна тверезо та об’єктивно мисляча людина замислиться над тим, що тут написано та зробить відповідні висновки на питання: «Кому заважає Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія» ? А може не лише академія та її ректор?..

 


 

[1] Справа в тім, що мова йде не тільки про Українську Православну Церкву. В українському православному просторі досить поширеною є хибна думка, що, нібито УПЦ КП видає випускникам своєї академії в Києві дипломи державного зразка. Можливо, що там мова йде про бакалаврат, але православних магістрів богослов’я по лінії МОН України вони не випускають. Розробивши за ініціативою ректора УУБА архімандрита Віктора (Бедь) та з благословіння Блаженнійшого Митрополита Володимира індивідуальну експериментальну площадку, науково-методичні комплекси, робочі навчальні програми та успішно акредитувавши магістрів богослов’я, Українська Православна Церква стала першою серед усіх інших церков України, що сповідують Православ’я, яка стала видавати своїм випускникам-магістрам дипломи не тільки церковного, але й державного зразка. На сьогодні ані УПЦ КП, ані будь-яка з УАПЦ не має нічого подібного в освітній сфері. Саме тому було використано термін Православ’я в Україні.

 

[2] Яничарів турки найчастіше набирали з полонених християн-слов’ян, навертали їх на іслам, а згодом посилали на своїх же родичів. Лише за етнічним походженням ці люди були слов’янами, а на справді були носіями ворожої до слов’янства культури та релігії. Ті, хто живе в Україні, є українцем за походженням, але серцем перебуває за межами України можуть бути названі яничарам; ті, хто будучи українцем, але у церковних справах впроваджують політику інших держав можуть по праву називатися церковними яничарами.

 

[3] У випадку проголошення Закарпаття незалежною державою одразу постане питання про церковну юрисдикцію, бо, згідно з 34 Апостольським правилом та 38 правилом Трульського Собору кожна незалежна держава має право порушувати питання про церковну незалежність свого народу.

 

[4] До честі покійного Архієпископа Євфімія слід зазначити, що на Закарпатті про нього зберігається дуже добра пам’ять. Автору ще жодного разу не довелося чути негативних висловлювань про покійного Архієрея – лише позитивні, причому як з боку нинішнього Мукачівського Єпископа, так і з боку різного віку священнослужителів і вірників. Безсумнівно, що блаженної пам’яті Архієпископ Євфімій належить до одних із найвидатніших Єпископів Закарпаття.

 

[5] Афера з привласненням приміщень МАУП, з подальшим перепродажем їх бізнесколам  відбувалася не лише в Ужгороді, але й в інших містах. У деяких рейдери домоглися свого й власники втратили дорогоцінні приміщення назавжди.

 

 

Початок тут.

Теги:
1313







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
5 вересня 2011 15:09

Ну от тепер все й прояснилося. Дякую Вам, о. Вікторе, за те що втрутилися в наші "розборки" та дали відповідь на ті питання, які так цікавали всіх.


5 вересня 2011 14:56

Дякуючи закулісним Diman Zloy, можна прослідкувати процес породження пліток і наговорів. Це ще добре, що "благочестивий" Diman Zloy не обвинив мене у багатожонстві, бо один смиренний раб Божий у священицькому сані нещодавно, в одному із товариств, розпинався про моє перебування в двох чи трьох шлюбах...
Шановний Diman Zloy (разом із усіма стоячими за Вами рабами Божими) та читачі даного сайту. Життя прожити не поле перейти. Та як би там не було у моєму житті, але у шлюбі я перебував тільки раз, і то до прийняття чернецтва. Вини перед колишньою дружиною не маю, подальше прийняття мною чернецтва не суперечило жодним канонам Святої Православної Церкви, та волі колишньої дружини. Чому я прийняв чернечий постриг, це справа моєї власної душі і сумління. Своїх рідних синів не покидав ні малолітніми і дорослими, обидвох утримую і обидва поряд біля мене - студенти юридичного факультету Карпатського університету імені Августина Волошина (мною очолюваного).


12   jarynna
5 вересня 2011 12:43

...Одвічна правда - заздріздь людська не має меж...Сьогодні загальновідомо, що Ректор Академії, Отець професор архимандрит Віктор заслужено належить до богословської еліти України, має багато однодумців та прихильників, то конечно знайдуться і недруги, і "опозиція", аби тільки осудити та очернити. Але здоровий глузд переможе! А Отцеві професорові Архимадритові бажаємо витривалості та успіхів!


5 вересня 2011 12:16

А у мене підозра, що і Diman Zloy і Тарас Борозенец - це москальські za zhong (кит.)!


5 вересня 2011 11:51

Київською духовною академією, її неуком ректором та всякими замоскаленими борозенцями.

"Украинец" Вы еще раз подтвердили, что Вы - псевдоукраинец, хам, русофоб, нацист и трус!


5 вересня 2011 10:38

For Diman Zloy: Ваша термінологія змушує зробити висновок, що Ви працюєте разом із Борозенцем (або подіяєте його безглузді погляди). При таких поглядах Ви могли би назвати Мефодія "латинником" (це ячаби якось можна було би "притягнути" за вуха), але уніатом він НІКОЛИ НЕ БУВ (лише хоча би через те, що аны Лыонськоъ, аны Фереро-Флорентыйськоъ, аны Берестйеськоъ, аны Ужгородськоъ уный тоды й близьео не було)!!! Так що, нешановний Zlюка, це Ваш рівень - рівень неука.

Я не знайомий з ректором Ужгородської академії, але відносно тих священників, що прийняли чернецтво після одруження можу зауважити, що знаю більше десятка таких випадків, у більшості з яких ініціаторами розлучення були саме дружини, а не їхні чоловіки (бо просто не хотіли бути дружинами священника). Серед целібатів, архімандритів та Єпископів таких багато. Навіть покійний Московський Патріарх Олексій II був одружений, а згодом прийняв чернецтво. Не думаю, що це був найгірший російський Патріарх. Так що Ви просто бризкаєте слиною, замість того, аби трохи замислитися над тим, ЩО Ви пишете (я вже не говорю про те ЩО Ви думаєте).

Ви називаєте себе старообрядцем. Без образ, але я вже давно засумнівався, що це правда (в
інтернеті можна писати про себе що завгодно). Думаю, що Ви якимось чином пов'яназі з Київською духовною академією, її неуком ректором та всякими замоскаленими борозенцями.

І що означає фраза
С уровнем УУБА выходить против серьезнейшего соперника


Хто цей суперник? Ви?! wink


8   semen
5 вересня 2011 10:06

Я не униат, а старообрядец. Мои предки могли присоединиться к КЦ еще в начале 20 века и избавили бы себя от непрестанного харасмента со стороны т.н.РПЦ. Но не было суждено.

І не буде суждено...


5 вересня 2011 07:46

Хіба в IX столітті були греко-католики?

Т.н. украинец не знает, что Кирил был ординован в епископы латинянами в тот период , когда между Церкавми Востока и Запада был разрыв общения. Папа в этот период считался Востоной Церквоью еретиком. Антифилиоквистские антилатинские труды св.Фотия Константинопольского написаны именно в этот период . Вот и полюбуйтесь граждане уровнем невежества т.н.украинца. Так и вся УУБА - знаний -на 0, а гонору на 100.


коли чернецтво приймають у 20 років - Ви нічого проти цього не маєте, а коли в більш зрілому віці (відповідно й більше усвідомлюючи, ЩО ти робиш), то Вас це Zlить.


Меня Zlit совсем другое , а именно - надо быть полным моральным первертом, чтоб бросить жену и детей-малолеток ради карьеры. Человек (Виктор бедь) уже сделал свой жизненный выбор, когда в ЗАГС повел свою избранницу.

І доречі Diman Zloy, якщо ви такий знаток розтолкуйте таке твердження, що миряни уніати та священники ніколи не користувалися повагою римо-католицьких єпископів, священників і навіть римо-католицьких мирян.


Враньё! На 2-м Ватиканском соборе обряд латинский и византийский были признаны равночестными, а восточные католические патриархи получили кардинальское звание по статусу.

В них все повністю запозичене або вкрадене від греків, українців


Бу-га-га! Образование у них католическое. Воровать у греков и бестолковых украинцев им нечего.


Тому що у Вас не було підтримки від Вашого Ватикану. І запамятайте грек не може бути католиком, аналогічно – українець не може бути католиком.


Я не униат, а старообрядец. Мои предки могли присоединиться к КЦ еще в начале 20 века и избавили бы себя от непрестанного харасмента со стороны т.н.РПЦ. Но не было суждено.


6   paster
4 вересня 2011 21:11

І доречі Diman Zloy, якщо ви такий знаток розтолкуйте таке твердження, що миряни уніати та священники ніколи не користувалися повагою римо-католицьких єпископів, священників і навіть римо-католицьких мирян. Вище вказанні особи вважали унію ніщо інше як політичне діяння, через що вас і гнали починаючи з ХХ століття. Тому що у Вас не було підтримки від Вашого Ватикану. І запамятайте грек не може бути католиком, аналогічно – українець не може бути католиком. Ви не що інше на мою думку як розкольники. В УПЦ є розколи УПЦ КП, УАПЦ, а в РКЦ – УГКЦ і т.д. Ви навіть на одній Україні не змогли вжитися поділились на Львівських і Мукачівських. І дуже кричите, що Ви патріоти, а під час другої світової війни били себе в груди і виступали за фашиську Австо-Угорську імперію, здаючи свою паству фашистам, тому що "советские" вас ображали. І не розказуйте мені про освіту уніатів, був я в вашому славнозвісному УКУ, так студент простої семінарії, некажучи про академічну освіту може ввійти в полеміку з вашим викладачем.
Одна проблема, що в навчальних закладах історію УГКЦ вивчають поверхнево...


4 вересня 2011 21:08

"Смотрю в книгу – вижу фигу"...
Нет так. "Смотрю на КДА - вижу УУБА". Или наоборот?


4   paster
4 вересня 2011 20:53

Перечитав статтю, потім коментарі і висновок один "Смотрю в кигу – вижу фигу"...


3   sh_2010
4 вересня 2011 13:02

Уровень образования и культуры у униатов выше на пару-тройку порядков, поэтому соревноваться с ними тоже самое, что Путину выходить против Кличко.

Рядовий гон від Diman Zloy який не має поняття про уніатів вцілому. Уніати не мають своєї культури ні освіти. В них все повністю запозичене або вкрадене від греків, українців та поминають папу на своїх літургіях, яку служать по-українськи, а називають себе греко-католики! Історію треба НЕ ЧИТАТИ, А ВЧИТИ!


4 вересня 2011 12:53

For Diman Zloy:
Вот так пердимокль! Свв.Кирил и Мефодий от кого благословение получили на миссионерство? Св.Мефодия кто ставил в епископы?


Хіба в IX столітті були греко-католики? Чи папа тоді не був православним? Перш, ніж "наїжджати" на інших, оZloблений на весь світ Diman, треба самому трохи підняти свій рівень знань.

Відносно постригу ужгородського ректора Ви теж непослідовний: коли чернецтво приймають у 20 років - Ви нічого проти цього не маєте, а коли в більш зрілому віці (відповідно й більше усвідомлюючи, ЩО ти робиш), то Вас це Zlить.


4 вересня 2011 11:29

Поряд із вищенаведеними фактами, багато кому із противників та заздрісників архімандрита Віктора (Бедь) не дає спокою його важливий життєвий вибір – прийняття чернецтва. Півтора роки тому ректор УУБА прийняв чернецтво в монастирі святої Феодори в Салоніках (Греція). Постриг було здійснено безпосередньо Святійшим Анфімом, Митрополитом Салонікійським Елладської Православної Церкви.


Как можно постригаться в монахи, имея жену и детей (13 и 15 лет) на попечении. Притом в самом соку, когда седина в бороду и бес в ребро. Сам то Виктор Бедь не производит впечатления аскета-подвижника.


Утвердження Православ’я у змаганнях із греко-католицтвом (уніатством)


Вот так пердимокль! Свв.Кирил и Мефодий от кого благословение получили на миссионерство? Св.Мефодия кто ставил в епископы? С уровнем УУБА выходить против серьезнейшего соперника. УУБАшники не врубаются с кем дело имеют. Уровень образования и культуры у униатов выше на пару-тройку порядков, поэтому соревноваться с ними тоже самое, что Путину выходить против Кличко.


Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант