14 січня 1907 року в церкві Св. Софії Житомирського сиротинця хрестили дитину викладача Житомирської 1-ї гімназії Павла Яковича Корольова та його законної дружини Марії Миколаївни. Хлопчика назвали Сергієм. Хрещеними батьками були викладач Житомирської 2-ї гімназії Сергій Єлисейович Базилевич і Софія Северинівна, дружина викладача 2-ї гімназії Анатолія Титова. Хрестив дитину священик Анатолій Середович. Так записано в метричній книзі цієї церкви за 1907 рік, що нині зберігається в Державному архіві Житомирської області (фонд 1, опис 77, справа 1771, аркуш 2 (зворот), 3).

Перед сторіччям від дня народження видатного вченого Сергія Корольова зросла увага до цієї події. Чому хрестили в церкві при сиротинці? Висловлювалась навіть думка, що Сергія хотіли віддати до сиротинця. Бо, мовляв, у подружжя Корольових були напружені стосунки. Згодом вони розлучилися. Звичайно, така думка не має жодного підѓрунтя. В сиротинці в ті часи приносили немовлят жінок, які не мали чоловіка. Або через бідність. У сиротинці немовлят приймали без жодних питань. Нагадаю, що всіх дітей у Російській імперії потрібно було хрестити. Тільки церква видавала метричну довідку про народження. Якщо в жінки не було чоловіка, то у графі «по батькові» писали «незаконнорожденный». І ця пляма залишалася на людині до самої смерті. Коли ж дитину приносили в сиротинець, його записували так: «Подкидыш №...». У метричній книзі запис про Сергія Корольова знаходиться між записами про хрещення підкидьків №208 і №209. Батьки цих малюків були зазначені як невідомі. Але цим дітям дали прізвища, імена та по-батькові за бажанням хрещених батьків. Вони забирали дітей у свої сім’ї. Частину дітей із сиротинця до хрещення всиновлювали прийомні батьки та хрестили у своїх парафіяльних церквах.

Так, 1906—1907 рр. у Житомирський сиротинець принесли по 105 немовлят. А хрестили у місцевій церкві 91 та 52 дитини відповідно. 14 дітей 1906 року та 52 дитини 1907 року всиновили ще до хрещення. В ті часи намагались охрестити дитину в перші дні після народження. Вважали, якщо дитина помре нехрещеною, то вона не потрапить у рай. Підкидьки зазвичай були дітьми гріха, як казали в ті часи. І матері не бажали, щоб про цей гріх говорили. Зовсім інша справа — законно одружені Корольови. Вони не могли просто так віддати дитину до сиротинця, навіть з огляду на непрості стосунки в сім’ї. На той час це викликало би величезний скандал у місцевому товаристві. Батька могли позбавити роботи. Я свою думку про це виклав у листі до дочки вченого Наталії Сергіївни. Ось що вона відповіла мені 30 травня 2007 року: «Конечно, ни о какой передаче ребенка в приют не может быть и речи. И М. Н. (Мария Николаевна — мати Сергія. — Г. М.), и бабушка, и дедушка, и дяди, и тети обожали маленького Сережу». А чому ж хрестили Сергійка в церкві при сиротинці? А не в церкві, приміром, при 1-й гімназії? В Житомир подружжя Корольових приїхало за рік до народження дитини. Родичів у місті не мали, щоб узяти когось із них у куми. Залишились товариші по службі. Але в будні дні вони зайняті на роботі. Для хрещення дитини залишався один день — неділя. 1907 року 14 січня за старим стилем була неділя. У церкві при гімназії правили молебні, святкували іменини царствуючих осіб, державні свята. В неділю гімназія не працювала. В інших церквах, крім недільної служби, ще вінчали й хрестили. Чекати холодними січневими днями своєї черги з немовлям небезпечно для здоров’я. А церква при притулку була відкрита кожного дня, бо знаходилася в одній із кімнат сиротинця. Там відбувались зазвичай лише хрещення. Так, за 1906—1907 роки в цій церкві вінчали тільки 7 та 6 пар відповідно. Відспівували 2-х померлих 1906 року. В січні 1907 року в цій церкві хрестили 3 дитини, в т. ч. і Сергія Корольова. І всіх — у недільні дні: 14, 21, 28 січня. Можливо, священик виконував громадський обов’язок, хрестивши дітей у сиротинці. За даними «Памятной книги Волынской губернии» за ті роки, Клеонік Шостацький, який здійснював обряд хрещення в церкві при сиротинці, був протоієреєм 1-ї гімназії. Домовитись із ним Корольовим було дуже просто. Хрестив же Сергійка законоучитель жіночої гімназії Анатолій Середович. І хрещені батьки теж були з гімназійних викладачів. Відстань від будинку, де жили Корольови, до сиротинця невелика — менше, ніж два кілометри.

Теги: