Нині в Україні поруч живуть люди різних віросповідань, тому природно, що вони одружуються між собою. Чи впливають на їхні стосунки відмінні релігійні переконання?

Доволі давно знаю одну дівчину, чиї батьки належать до різних конфесій. Мати — свідок Єгови, а батько — греко-католик.
— На початку сімейного життя різниця між конфесіями не дуже проявлялася, — згадує чоловік. — Дружина розповідала про свою віру, про те, чим погляди свідків Єгови відрізняються від наших. Але пізніше почала наполягати, щоб і я дотримувався їхніх норм. Хоч я не дуже релігійний, та всі в моїй родині є греко-католиками, тож не мав бажання щось змінювати. Мені зовсім не заважало те, що дружина має інші релігійні погляди.

Урешті-решт сімейна пара розлучилася. Чи причиною розпаду сім’ї стали релігійні розбіжності, чи інші чинники — цього точно не скаже ніхто. Проте нині часто бачимо такі подружжя.

А ось інша історія молодої пари: дівчина — православна, а хлопець — мусульманин. Жоден із них не хоче відрікатися своєї віри, однак молоді люди мають намір одружитися. Що робити в такій ситуації і як до такої проблеми ставиться Церква? Про це розмовляю зі суддею трибуналу Львівської мит­рополії УГКЦ, священиком храму св. Миколая в м. Глиняни Золочівського району Львівської області, отцем Миколою Стронянським.

— Отче, в глобалі­зо­ваному світі все частіше люди різних релігійних переконань мають ба­жання побратися. Як Церква ставиться до таких шлюбів?

— Кожна людина має право на певний вибір релігії. Він починається з її сім’ї, оскільки є батьки, які сповідують ту чи іншу віру. Вже з лона матері дитина готується вступати в релігійну спільноту. Очевидно, що з плином часу в неї формується певний світогляд. Тому в дорослому віці перед особою може постати вибір: залишитися зі своєю вірою чи обрати іншу. Тут важливо інше: щоб цим релігійним уподобанням людина відповідала протягом усього життя. 

Звичайно, Церква не заохочує до одружень між людьми, які спові­дують різні релігії. Навіть, навпаки, радить, щоб шлюб відбувався між представниками однієї віри, оскільки це має великий вплив на майбутнє. Ми це вирішуємо не на один день, а на все життя. У подружньому житті людина стає відповідальною не лише за себе, а й за свого супутника. 

— Коли такий шлюб відбувся, як бути?

— Кожен християнин після народження приймає святу тайну хрещення, входячи в християнство та приймаючи всі його обов’язки. Це ж стосується й одруження. Якщо людина впевнена в собі та своїх переконаннях, то повинна відстоювати свої інтереси й бути стійкою. Бувають різні життєві ситуа­ції, незгоди, та не всі вони стосуються релігії. Важливо, щоб людина, яка бажає розпочати подружнє життя, знала, кого обирає, а також була знайома зі сім’єю свого обранця. 

— У деяких таких ро­динах, можливо, навіть через декілька років від­бувається так зване переманювання однієї чи іншої сторони до своєї релігії. Як, на Вашу думку, бути подружжю в такій ситуації?

— Господь створив чо­ловіка й жінку без релігійного поділу. Якщо складаються такі подружжя, то в них уже є природний сенс. Думаю, що Бог не дивиться на переконання, а звертає увагу радше на людський вибір. Звичайно, в такому шлюбі можуть бути проблеми. Перша — пов’язана з релігійними переконаннями, адже кожен хоче підтримки своїх інтересів і думок. А друга — наслідкова, яка полягає в тому, що в шлюбі з часом народжуються діти, і в малечі вже з народження починається роздвоєння. Гадаю, в таких шлюбах питання релігії стає ключовим, через що згодом можуть початися труднощі та конфлікти. Але тут важливо, щоб кожен християнин усвідомлював вибір тайни хрещення та миропомазання, який у нього заклали батьки. Також вірянин повинен розуміти: тоді він отримує дари Святого Духа: мудрість, розум, раду, кріпость, знання, побожність, страх Божий  — що дають змогу людині утвердитись у своїй вірі. Апостол Павло говорить: людина не може бути літепною, вона повинна бути або гарячою, або холодною. Тому Церква заохочує, щоб одружувалися представники однієї конфесії чи релігії. 

— Чи дає Церква шлюб людям, які сповідують відмінні релігії чи на­ле­жать до різних конфе­сій?

— Церква не заохочує, не дораджує до цього, але допускає. В цьому лише потрібно дотримуватись єдиного питання: в якій вірі виховуватимуть дітей. Якщо ж молода пара бажає взяти шлюб у Греко-католицькій церкві, то сторона, яка спові­дує іншу віру, повинна згодитись і прийняти зобов’язання, щоб народжених у шлюбі дітей не переманювати до своєї віри. 

— Як обирати віро­сповідання дітям у такій ситуації?

— Це питання можна розглядати з різних боків. Якщо дивитися згідно з церковним законодавством Католицької церкви, то охрещену новонароджену дитину приписують до віри батька. Однак, якщо лише мати — католичка, або обоє батьків, які не є католиками, висловлюють бажання, тоді таку дитину приписують до віри матері. Очевидно, що у свідомому віці, після 14 років, підліток може змінити своє віросповідання й обрати іншу релігію. Такий вибір також шанують, беруть до уваги вподобання молодої людини, її мораль і духовні інтереси, вона має на це право. 

— Як Церква ставиться до розлучень у таких сім’ях? 

— Христос каже: «Що Бог з’єднав, людина хай не розлучає, тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом». Коли двоє з’єднуються в одне тіло, не може бути розлучення. Церква виключає таке поняття, ба більше, ставиться до нього негативно. Звичайно, бувають різні причини, коли можна розглядати подружжя недійсним, але вони точно не релігійні. На момент укладання подружжя молода пара дає добровільну усну й письмову згоду, яка передбачає те, що вона погоджується зі всіма умовами, які передбачає католицьке подружжя. Церковного розлучення в такому випадку бути не може.

До теми 

Це була думка отця греко-католицького храму Миколи Стронянського. Більшість із нас дотримується правил, які сповідує Церква, і знає їх. Та дуже поширеною нині стала релігія, яку проповідують свідки Єгови. Нерідко можна побачити їх на вулиці. Мені стало цікаво, яка їхня позиція щодо цього питання. Я зустріла на вулиці двох жінок — пані Тетяну й Оксану, які належать до цієї релігійної течії. Вони радо розповіли про погляди свідків Єгови на міжрелігійні шлюби.

— Потрібно визнати, хто є засновником подружжя, — зазначає пані Тетяна, — а це — Бог. Про це можна говорити лише з боку Біблії, де є слова апостола Павла: «Не вплутуйтеся до чужого ярма». Переважно в нас обирають подружніх партнерів, які теж ставилися б із повагою до Божих законів і розділяли наші погляди. Однак, якщо відбувся міжрелігійний шлюб, то одна сторона повинна застосувати всі поради, які вказано в Біблії, до свого партнера, тобто дбати, поважати та терпіти його. Наша релігія допускає лише одну причину для розлучень — перелюб. Тому, коли шлюб укладено, він повинен існувати, навіть якщо молода пара дотримується різних релігійних поглядів. Такі подружжя, звичайно ж, є, але апостол Павло не радить так жити. В такому разі представник свідків Єгови мучиться, тобто йому жаль, що людина, яку він обрав, не ходить на зібрання та не цінує духовних речей. Тоді складно буде й дітям.

— У такому шлюбі до кого ж мають пристати діти?

— Загалом у нас мало таких подружніх пар, тому не можемо сказати напевно. Якщо вже виник такий шлюб, то головою сім’ї є чоловік, він відповідає за неї і повинен навчати близьких Біблії. Якщо ж він цього не робить, то з його дозволу навчання може проводити дружина. Коли ж із боку чоловіка жінка чує заборону, то навчає дітей своїм прикладом, тобто вчить своє чадо моралі. 

Gazeta.lviv.ua

Теги: