Цілоріч у кіоті ікони Казанської Божої Матері у Свято-Миколаївському храмі, що в Саратському районі Одеської області, без землі й води, світла і повітря, під склом ростуть, квітнуть і знову проростають із новоутворених цибулин білосніжні лілії. Два роки тому вони дивним чином обрамували живим вінком лик Пресвятої Богородиці. І це лише один з тих нескінченних проявів Промислу Господнього, які відбуваються тут протягом багатьох років, і не піддаються жодному науковому обгрунтуванню.

ВДАЛИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

У напівмороці та дивній тиші після закінчення богослужіння Її лик у спустілому храмі сприймався більш таємничим і проникливим. А промінь світла, що падав крізь вікно біля самого купола на смиренний образ Пречистої Діви, надавав йому дивної натхненності та щедрої благодаті.

Від цієї ікони важко відірвати погляд. Я стояв, немов заворожений. "Що тебе, рабе Божий, привело до мене? Порожня цікавість, фізична недуга чи прагнення до духовного зцілення, пізнання таїнств Його нерукотворного промислу?" - неначе лунали ці запитання в лагідному, але пильному погляді Божої Матері з ікони, обрамленої напівзасохлими гілочками білої лілії.

З ними тут відбуваються вражаючі, надприродні явища. Ось уже сьомий рік поспіль. А початок був таким.

- Ви не дивилися фільм "Дива православ'я ХХ століття"? - тихим голосом запитав мене отець Павло.

- На жаль, ні, - відповідаю.

- У цьому фільмі, - продовжив настоятель Свято-Миколаївського храму, - є сюжет про подібні явища, що відбуваються з ліліями в храмі на одному із грецьких островів. Побачивши це, я вирішив провести в себе експеримент. Нікому про це не сказав. Проте молоді пагони лілії, зрізані під самий корінь, поклав не в кіот ікони Казанської Божої матері, а поверх нього - подалі від людських очей. Наче сховав, і згодом забув про них. І ось через кілька місяців одна з парафіянок, котра співає в церковному хорі, захоплено кричить із криласу: "Панотець, ідіть сюди, подивіться -на іконі лілії цвітуть!". Ви не уявляєте, які почуття мене огорнули, коли я побачив на засохлих гілочках лілії, що лежать просто зверху на окладі ікони, її білі, пахучі бутони! Нас відвідав черговий промисел Господній!

- Матір Божа піклується про нас і молиться за нас. Тому ЇЇ ікони і плачуть, і кровоточать, показуючи, як болить материнське серце про непутящих дітей, які йдуть від Бога й живуть життям гріховним, пагубним. Дивлячись на все це, Вона намагається вблагати сина свого зупинити караючу руку, змінити гнів на милість...

Але такі численні надприродні явища...

Це відбувалося в той період життя храму, коли в ньому дивом обновилася подарована одним з віруючих ікона Нерукотворного Спасу в терновому вінку, замироточила Касперівська ікона Божої Матері, а на лику Іверської ікони Божої Матері потекли цівочки крові, причому одночасно в одному храмі, аж ніяк не однозначно, навіть підозріло сприймалися і парафіянами, і колегами протоієрея Павла - священиками сусідніх парафій. Його мало не звинувачували в шарлатанстві. Лілії значною мірою захистили честь і достоїнство настоятеля Свято-Миколаївського храму в Кулевчі.

Тепер щорічно в п'ятницю Світлої седмиці, тобто через тиждень після Великодня, уже цілим собором священиків гілочки білих лілій, зрізані в палісадниках села, урочисто кладуть безпосередньо в кіот ікони Казанської Божої Матері. І тут вони - теж без коріння, землі, вологи і повітря - починають швидко рости. Через кілька тижнів нижня частина гілочок засихає, але ріст рослин нагору триває.

- На Трійцю квіти завжди розквітають, - розповідає мені отець Павло. - Згодом вони засихають. Але минає приблизно вісім місяців, і із засохлих стебел народжуються цибулини, а із цибулин - зелені листочки, і так рослини живуть до самого Великодня, тобто майже цілий рік. Рівно за тиждень до Великодня рослини гинуть. Засохлі гілочки роздають парафіянам і прочанам. На їхнє місце в кіот кладуть свіжі пагони білої лілії.

"ПОХОДЖЕННЯ ВСТАНОВИТИ НЕМОЖЛИВО"

Ходиш навшпиньках у спустілому храмі з його стародавніми іконами Спасителя і Пречистої Діви Марії, прикладаєшся до них, але все-таки глибоко в душі закрадаються крапельки сумніву в нерукотворності цих дивовижних явищ, що відбуваються тут. Як глибоко вразив нас своєю бацилою бездуховності та невіри культ жорстокості, насильства й аморальності, який вихлюпують цілодобово з телеекрана десятки каналів! Які ще сильні в душах і головах наших, більш старшого покоління, наслідки масованого зомбування затятим атеїзмом! Здавалося б, ти стоїш поруч мироточивого Хреста - Голгофи з Розп'яттям Спасителя, із грудей якого проливаються по всьому розп'яттю цівочки олієподібної речовини, а тобі не віриться, що ти - свідок нерукотворного, надприродного дійства, ім'я якому Промисел Господній. З такими, можливо, роздвоєними почуттями стояли біля мироточивого Розп'яття Христа, біля кровоточивих і мироточивих ікон Пресвятої Богородиці багато хто з відвідувачів Свято-Миколаївського храму. Не буде ж кожному з них, аби переконати у всемогутності волі Божої, отець Павло показувати "Висновок комісії фахівців" Одеського бюро судово-медичної експертизи (із залученням фахівця Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз) за результатами дослідів, зроблених на прохання настоятеля храму ще 15-17 липня 2005 року.

На комплексне дослідження, зазначено у висновку, було представлено "нашарування речовини на фрагменті марлевої тканини, вміщеної в пробірці з позначкою "Миро". Об'єкт являє собою дрібні в'язкі частинки зеленуватого кольору". Для встановлення природи речовини було використано метод тонкошарової хромотографії, метод рентгено-флуоресцентного аналізу та хімічне дослідження. І ось який "висновок" зробили судово-медичний експерт-криміналіст і судово-медичний експерт-імунолог: "Відправлений на дослідження об'єкт являє собою органічну, олієподібну речовину, яка утворює мікротяжі при розтягуванні, походження якої встановити неможливо". У цій речовині ("миро"), за висновком фахівців, є залізо. А спектрограми "крові" на Іверській іконі та "мира" на Касперівській іконі виявилися однаковими за вмістом. "Матеріалістичної основи поясненню дати не можна. Поки що можна сказати тільки одне: феномен має місце й не залежить від волі настоятеля церкви".

Багато ікон у Свято-Миколаївському храмі села Кулевча мають цілющу силу, особливо Іверська Кровоточива Чудотворна ікона та Мироточива Касперівська. Вони зцілюють від алкогольної залежності й тютюнопаління, допомагають жінкам завагітніти. У "Книзі подяк" уже понад тисячу записів парафіян і прочан з усієї України, котрі розповідають про подібні диводіяння.

- На все воля Божа, хоча б що трапилося, - каже панотець Павло, у миру Павло Павлович Нога. - Іноді й погане буває, а потім, виявляється, що Спаситель на добро нам і терпіння нашого заради попустив бути злу. А терпіння, найчастіше, в нас усіх не вистачає... Відвідуйте частіше Храм Господній, адже Він сказав: "Приходящего ко Мне не иждену вон".

УК