— Митрополит Онуфрій вважає, що церква має бути чужою цьому світові. Мовляв, треба думкою бути на небесах, — каже релігієзнавець Юрій Чорноморець, 40 років. — Це геть, як за часів СРСР: церква лише надає вірянам обрядові послуги, і не займає жодної позиції щодо суспільних проблем, що їх турбують. Перебуває на задвірках суспільства. Це логіка цілковитої безвідповідальності.

80 відсотків громад УПЦ Московського патріархату в Західній Україні (передусім у Волинській, Рівненській та на півночі Тернопільської областей. — "ГПУ") не задоволені сучасним станом речей в їхній церкві. Люди не знають, що робити далі. Якби зараз Константинопольський патріарх прийняв їх під свій омофор, прислав сюди свого митрополита, то всі ці громади пішли б за ним. (Патріарха Константинопольської церкви вважають першим за честю серед глав 15 православних помісних церков. — "ГПУ").

Проблема в тому, що в трьох українських православних церков, які є в нашій державі (Московського патріархату, Київського й автокефальна. — "ГПУ"), немає спільного бачення християнської України. Навіть у Києві багато хто з православних вірян розчарувався й перейшов до греко-католиків — у них воно є хоч якесь. Ми ж маємо свою тисячолітню християнську традицію, свої національні й церковні звичаї, богослов'я. У світі є в десятки разів менші автокефальні православні церкви, ніж УПЦ. Чому вона не може бути незалежною? Де наші відповідальні церковні лідери, які не йшли б за суспільством, а випереджали його запити?

Наші церковні лідери просто боягузи. Не мають бійцівських якостей. Ніхто з глав православних церков в Україні нині не докладає жодних зусиль, аби подолати роз'єднаність: і митрополит Онуфрій, і патріарх Філарет (глава УПЦ Київського патріархату, і митрополит Мефодій (глава Української автокефальної православної церкви. — "ГПУ"). Зайняли одну позицію — або наші умови об'єднання, або ніяких розмов. У такому разі держава мала би проявити ініціативу. Зібрати всіх їх разом, вислухати кожну сторону й покерувати їхнім діалогом, якщо вони самі не в змозі. В умовах війни, яку веде щодо нас Росія, розкол православ'я в Україні давно мав би закінчитися. Натомість — постати єдина православна церква.

Держава мусить дати останній шанс українським православним церквам об'єднатися. Бо якось дивно: у нас війна, але українські єпископи їдуть до Москви вітати патріарха Кирила з іменинами. Ну, залишались би вже в тій Москві. Чого ми їх назад пускаємо? Питання треба ставити дуже чітко — або ви з нами, або з ними. На нашому боці — то просіть автокефалію. З ворогом — до побачення.

Суспільство вже створило напруження навколо приналежності УПЦ до Московського патріархату. Церкву за таких обставин може чекати все що завгодно. Куди поверне лава з цього вулкана невдоволення православних українців Московським патріархатом — невідомо. Митрополит Онуфрій хай не розраховує, що можна відмовчатися, нічого не робити. Бо рано чи пізно ця лавина заллє його Лавру (резиденція предстоятеля УПЦ МП розташована в Києво-Печерській лаврі. — "ГПУ").

Gazeta.ua

Теги: