Патріарх Київський і всієї Руси-України, голова Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) ФІЛАРЕТ заявив, що наразі не ведеться ніякого діалогу про створення єдиної Української Помісної Православної Церкви. На його думку, голова Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), митрополит Онуфрій не бажає такого діалогу. Крім того, вважає Філарет, Московський патріархат не засуджує агресію Росії проти України. Попри це, в інтерв'ю кореспонденту «Апострофа» ЯНІ СЄДОВІЙ, Патріарх Філарет висловив сподівання, що об'єднання церков все ж таки відбудеться, оскільки цього хоче більшість православних вірян.


Якими є наразі стосунки УПЦ КП із УПЦ МП, і як Ви їх вибудовуєте, враховуючи, що Україна вже рік веде війну із Росією?

— На жаль, стосунки у нас не такі, як хотілося би. Рік тому ми запропонували УПЦ МП розпочати діалог про подолання розділення, про утворення єдиної Помісної Православної Української Церкви. Але на наш заклик не відгукнулися. Чому? Тому що Москва такий діалог не дозволяє, і сам митрополит Онуфрій проти діалогу.

До речі, так, як Ви поставили питання, то це не зовсім вірно, бо не Україна веде війну з Росією, бо не ми напали на Росію. Це вона напала на нас, окупувала Крим, ввела війська на Донбас. Ми не ведемо війну з Росією, це вона веде війну з Україною, а ми захищаємо свою землю, свою країну і свою незалежність від нападу агресора.

Так і у церковних справах – Московський патріархат понад 20 років добивається нашого знищення, щоб Київського патріархату не було. А ми боремося не проти Московського патріархату, а за те, щоб український народ мав свою Помісну, адміністративно незалежну Церкву, бо це відповідає канонам, Апостольським правилам.

Чи Ви зустрічаєтесь (або підтримуєте зв'язок) із митрополитом Онуфрієм, і якщо так, то які питання обговорюєте?

— Ми зустрічаємося лише на офіційних заходах, на засіданнях Всеукраїнської Ради Церков. Якогось приватного спілкування між нами немає. На Раді ми обговорюємо загальні питання, які стосуються всіх церков і України. Там нам переважно вдається знаходити спільні думки. Але і там бувають суперечки. Наприклад, коли навесні минулого року я запропонував, щоб Рада Церков звернулася із закликом до народу допомагати нашій армії, Збройним силам, то митрополит Онуфрій виступив проти. Він сказав, що допомагати треба, але не треба закликати, бо це ніби принижує нашу армію, що вона така бідна і потребує допомоги. А насправді він так сказав, щоб не дратувати Москву.

Я митрополита Онуфрія знаю давно, бо я його і в єпископи рукополагав. Він душею – з «руськім міром», вважає європейську інтеграцію злом, а єднання з Москвою – добром. І навіть агресія Росії проти України його поглядів не змінила.

На відміну від покійного митрополита Володимира, який в останні роки життя зрозумів, що потрібне зближення наших церков, що потрібно відстоювати українські позиції, а не московські, що потрібно вести діалог, митрополит Онуфрій не хоче діалогу. А якщо хтось не хоче діалогу – то з таким важко спілкуватися.

Що відбувається із майном УПЦ КП на території анексованого Криму і окупованих Донецької і Луганської областей? Скільки було втрачено майна через військові дії?

— У Криму декілька наших храмів захопила так звана «самооборона», і служити там ми не можемо. Ще декілька храмів, які були розташовані в приміщеннях пристосованих, були закриті, бо на власників цих приміщень натиснули. І вони сказали, що не можуть далі надавати нам приміщення, бо тоді російська влада їх покарає. Тому зараз у Криму діє трохи менше 10 парафій Київського патріархату. Їм дуже важко, але вони тримаються.

На Донбасі в тій частині, яка окупована, деякі храми були закриті, тому що була небезпека для священиків і віруючих – терористи погрожували вбити їх за приналежність до Київського патріархату. Деякі храми були відібрані терористами для свої потреб, а деякі, як собор в Луганську, хотіли забрати, але люди не дали, сказали, що це наша церква, і ми не хочемо, щоб тут була казарма. Тому на Донбасі церква наша живе відповідно до місцевих умов – де можливо, священики наші служать, але намагаються не привертати до себе уваги сепаратистів. А там, де влада є українська, там служать вільно. І храми навіть відкриваються. Нещодавно у Волновасі надали приміщення – у нас там не було храму, а тепер облаштували храм, на Великдень буде служба.

Чи можете Ви оцінити діяльність РПЦ, яка стосується участі двох країн у військовому конфлікті? Які дії та вчинки Ви схвалюєте, а які засуджуєте?

— Російська церква чинить не так, як повинна діяти церква. Бо церква повинна бути на боці правди. А Московський Патріарх не на боці правди, а на боці російської влади. Тому він говорить про «громадянську війну в Україні», він звинувачує нашу церкву і Греко-католицьку церкву, що це ми розпалюємо ворожнечу.

І цю неправду він говорить іншим церквам – і православним, і католицькій, і протестантам. Бо він має таке завдання – поширювати серед релігійних діячів кремлівську пропаганду. Ось цю неправду ми засуджуємо.

Патріарх Кирил говорить, що він за мир. Ми теж за мир. Але за який мир виступає він, а за який – ми? Він виступає за мир у рабстві, в окупації. Не даремно ж на самому початку, ще коли Росія захоплювала Крим, його представник – протоієрей Чаплін - заявив: ми сподіваємося, що українці не чинитимуть сильного опору. Тобто, Росія буде наступати, захоплювати українські землі, а ми не чинитимемо опору. Ось такий мир у неволі вони хочуть принести нам.

А ми виступаємо за справедливий мир. Україна є незалежною державою, має всіма, в тому числі Росією, визнані кордони. Тому щоб був мир, Росія має забрати свої війська, перестати розпалювати війну в Україні – от тоді буде мир. І церква російська повинна виступати за справедливий мир, а не за відродження імперії.

Колись міжнародні оглядачі вважали Україну державою із високим рівнем свободи віросповідання. Тепер наші реалії такі: представники самопроголошеної «Донецької народної республіки» (ДНР) у тексті власної конституції зазначили, що «Первісною та пануючою вірою є Православна віра..., що сповідується Російською Православною Церквою (Московський Патріархат)». У Донецьку було створено батальйон «Російська Православна Армія», який, фактично, бере участь у війні. Православну віру намагаються перетворити на символ війни. Чи Ви ведете діалог із УПЦ МП про те, що подібні історії є неприпустимими?

— Ось все те, що Ви сказали, є ще одним доказом того, що Московський патріархат не виконує того миротворчого призначення, яке є у церкви. Бо якби він виконував своє призначення, то засудив би і агресію проти України, і окупацію Криму, і війну на Донбасі, і цю так звану «Православну армію». А ми бачимо, що не тільки немає засудження, а є підтримка з боку Московського патріархату.

Ми про це не раз говорили представникам УПЦ МП і у спілкуванні, і в заявах. Але вони реагують загальними фразами. Кажуть: ми за мир, ми за припинення кровопролиття, ми за єдину Україну.

Але коли йдеться про конкретні справи, то діють часто навпаки. Священики і навіть єпископи благословляють сепаратистів, у храмах проповідують, що «не можна вбивати росіян, бо вони брати», що треба бути єдиними з Росією. Ось, наприклад, на Буковині є такий єпископ Лонгін Жар. Він у проповіді говорив про «київську хунту», про те, що в українську армію не треба йти, що хто воює проти Росії – це злочинці. І як на це його керівництво відреагувало? Ніяк не відреагувало, ніяких заяв не було із засудженням цієї його проповіді. А чому? Тому що у багатьох в керівництві УПЦ МП – не у всіх, але у багатьох – такі самі думки, як у цього Лонгіна. Тільки вони не насмілюються їх вголос висловлювати...

Продовження див. на Аpostrophe.com.ua

Теги: