На фоні загальної ейфорії від можливості запровадження в Україні безвізового режиму з ЄС якось поза увагою єврооптимістів і правозахисників залишився показовий приклад знищення українського парламентаризму. Мова йде про процедуру ad hoc, до зловживань якою все частіше вдається керівництво Верховної Ради для протягування особливо важливих для політиків законів.


Так сталось і 12 листопада, коли спікер ВР Володимир Гройсман дев’ять (!) разів ставив на голосування законопроект № 3442 з проблематики дискримінації. При цьому негативне рішення парламенту переголосовувалося знов і знов до тих пір, поки у різний спосіб, під тиском Президента та ЄС, не знайшлося потрібних голосів більшості.

Але тепер вже не ті часи, коли голова Верховної Ради змушений був щоразу після невдалого голосування ставити окремо ставити питання про повернення до розгляду проваленого законопроекту. Законодавчу процедуру перекрутили до невпізнання…

Давній латинський термін ad hoc (“для цього випадку”) знайшов своє відображення в Законі Україні «Про Регламент Верховної Ради України». Це можливість для парламенту прийняти рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедури, передбаченої Регламентом ВР. Як приклад, для прискорення розгляду невідкладних питань або для більш тривалого опрацювання складних законопроектів.

Тим не менше, стаття 50 Закону передбачає вичерпний перелік випадків, коли може застосовуватися процедура ad hoc. Відхилення від Регламенту ВР допускається лише стосовно:


  1. перенесення розгляду законопроектів;
  2. продовження чи скорочення строків внесення альтернативних законопроектів, пропозицій та поправок до законопроектів;
  3. скорочення строків надання законопроектів народним депутатам та строків розгляду законопроектів у комітетах.

Натомість рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від Регламенту Верховної Ради не може застосовуватися щодо:


  1. зміни процедури розгляду законопроекту: скасування обговорення, позбавлення депутатів права вносити поправки до законопроекту, скасування першого або другого читання чи їх об’єднання;
  2. зміни процедури голосування: повернення до розгляду відхиленого законопроекту на наступних засіданнях, кількаразове голосування по одному і тому самому питанню (всупереч статті 107 Закону).

Усі ці порушення мали місце 12 листопада під час “повторного” розгляду законопроекту № 3442, який фактично був відхилений та знятий з розгляду ще 10 листопада.

При цьому стаття 101 Закону прямо забороняє скорочення строків підготовки законопроектів до першого та другого читання більш як наполовину. Очевидно, що голосування за законопроект № 3442 в цілому в день його реєстрації в парламенті є прямим порушенням цієї вимоги.

Це беззаконня спікер ВР Гройсман так прокоментував журналістам: “Чинний Регламент є таким, що не врегульовує багато питань, з іншого боку, – зарегульовує те, що не повинно бути зарегульованим”, а тому має бути системно вдосконалений.

До чого весь цей прискіпливий “розбір польотів”?


А до того, що коли громадськість, правозахисники та європейські дипломати можуть закрити очі на системне порушення законодавчої процедури при прийнятті законів (навіть дуже важливих для країни), то недалекий той час, коли керівництво держави у такий самий спосіб легітимізує будь-які корупційні чи диктаторські закони.

Бо ж з таким ентузіазмом можна піти ще далі у порушеннях Регламенту ВР. Як приклад, не вважати відхиленими законопроекти до тих пір, поки за них не знайдеться більшості голосів депутатів, а відтак розглядати їх місяцями і роками до потрібного рішення. Ще можна повертатися до перегляду тих законів, що вже відхилені або набули чинності, і таким чином переголосовувати їх, не реєструючи новий законопроект з поправками. Для зловживань немає обмежень, поки їх легітимізує суспільство…

Тож виникає питання: чим нинішнє зловживання процедурою ad hoc у Верховній Раді краще дійства з прийняттям “диктаторських законів 16 січня”, коли поплічники Януковича голосували підняттям рук, також не надто придивляючись до Регламенту?

Mvasin.org.ua

Теги: