В п’ятницю патріарх невизнаної УПЦ КП Філарет звернувся до  митрополита Онуфрія з з відкритим закликом щодо сприяння звільненню заручників на Донбасі – і це не зважаючи  на небувалу  з 90-х років конфронтацію УПЦ з УПЦ КП, на захоплення храмів, побиття і вигнання священиків УПЦ представниками КП, на протягування через лобістів в Раді дискримінаційних законів , спрямованих проти УПЦ,  а також на тотальну інформаційну війну між конфесіями. У зверненні Філарет і словом не згадує конфліктні ситуації, не засуджуючи і не пояснюючи нічого, не вибачаючись, і не вимагаючи вибачень,  як ніби конфліктів не існує.

Отож, на це досить нахабне звернення  відреагувала лише спільнота мережі Фейсбук, ніяких  заяв з боку офіційних представників УПЦ чути не було, що доволі очікувано, адже будь яка офіційна відповідь може дати привід для розмов про відсутність ізоляції УПЦ КП з боку православного світу і  УПЦ зокрема. Наші ієрархи роблять вигляд, що їм байдуже, до чого там закликають в “розкольників”, а тим часом в самій КП по повному використовують  таку мовчанку з нашого боку. Речник невизнаного патріархату, Євстарій (Зоря) на своїй сторінці в мережі Фейсбук  зібрав вже більш як 260 поширень цієї новини, а обговорення , що точиться навколо неї коливається між несміливими заявами з боку прихильників УПЦ про провокацію, до відкритого схвалення звернення та – як часто буває на сторінці цього діяча – заочного засудження ще не висловленої позиції митрополита Онуфрія. Складається враження, що сам автор звернення і не очікував ніякої відповіді, і відсутність останньої його аж ніяк не засмучує, адже і відповідь, і мовчання з боку митрополита Онуфрія буде грати на руку самому Філарету.

Цим зверненням патріарх УПЦ КП перекладає відповідальність за долю полонених на митрополита УПЦ, разом з тим не беручи на себе жодної відповідальності. Більше того, в очах своєї пастви, що часто оцінює слова, але менше справи, він вже герой, бо закликав посприяти цьому звільненню. Байдуже, що він просто написав – його вже оцінюють саме за цей лист, а митрополита Онуфрія будуть оцінювати за справу: звільнить чи ні? Це звичайна упередженість і сліпота багатьох членів УПЦ КП.

Крім форми звернення, яка має ознаки шантажу, воно просто образливе. Сама наявність його нібито вказує на те, що УПЦ не займається звільненням полонених на Донбасі. Ніби  очільника УПЦ потрібно просити зробити добру справу, бо сам він ніяк. Але на жаль з цього приводу  нашим офіційним спікерам нічого сказати,  бо  вони пропустили подібне прохання від Голови СБУ  України Василя Грицака і, якщо мені не зраджувати пам’ять, в СПЖ навіть встигли похизуватись  ним. Така недалекоглядність єпископа Климента (Вечеря), який нині являється офіційним спікером УПЦ, і привела до можливості появи звернення від Філарета. Потрібно сказати, що на відміну від попереднього спікера, протоієрея Георгія Коваленко, єпископ Климент доволі рідко з’являється на телебаченні, не часто дає роз’яснення та прес-конференції, щодо питань  і викликів церкві, не тільки для громадських ЗМІ, але й для церковних. У свій час питання про те, що можливо, посада спікера, як людини, яка має тримати руку на пульсі подій та бути завжди на людях, не підходить для монашеського духу єпископа Климента,  хвилювало думки багатьох в УПЦ. Судячи з останніх подій питання залишається відкритим.

Патріарх Кирил, ніби змагаючись зі своїм невизнаним колегою, в понеділок на урочистостях в честь свого 70-ліття виголосив заяву, що стараннями того ж таки спікера УПЦ КП має реальні шанси стати ще більш гучнішою і викликати ще більший резонанс як в середовищі УПЦ так і поза ним  – в цілому в Україні. Дякуючи митрополиту Онуфрію “за мужність і твердість у відстоюванні святого православ’я” а також за “збереження канонічної єдності церкви” (тут певно мається на увазі єдність з Московським Патріархатом), патріарх сказав наступне: “Наша Церковь никогда не оставит в беде своих собратьев на Украине и не откажется от них. Мы никогда не согласимся на изменение священных канонических границ нашей Церкви, ибо Киев — это духовная колыбель святой Руси, как Мцхета для Грузии или Косово для Сербии”.

Ніколи не кажи “ніколи” – так вчили нас батьки в дитинстві, і з цього приводу Євстратій (Зоря), справедливо зауважує, що “Патр. Кирилу б варто було додати до твердження: “… ніколи ЗА МОГО ЖИТТЯ” – тут цитата з Фейсбук. Використовуючи мовчання офіційних спікерів УПЦ  цей пан на своїй сторінці вже пише про якусь “силу правди” очільника КП Філарета, котрий заявляв колись що “Російська Церква ніколи не погодиться на автокефалію Української Церкви” – сам спікер КП спокійно користується словом “ніколи”, видно цитуючи свого предстоятеля.

Не буду стверджувати, що в цих словах немає деякої частини правди, але те, що вислів  патріарха УПЦ КП Філарета має мало спільного з наведеним висловом патріарха РПЦ Кирила – це повністю можливий варіант. Припускаю, що слова “ми ніколи не погодимось на зміну священних канонічних кордонів нашої церкви” були звернені до представників вселенського патріархату і стосувались  претензій вселенського престолу, як Церкви-Матері,  на територію України. Патріарх  Варфоломій останній часом надає все більше уваги “українському питанню”. Зважаючи на охолодження відносин московського і вселенського престолів після відвертої відмови московського патріарха  брати участь у Всеправославному соборі, а також на постійні звернення нашої влади до предстоятеля Вселенської церкви, сценарій  втручання патріарха Варфоломія у процес об’єднання церков в Україні стає дедалі реальнішим. Це лякає Москву, власне ще більше, як самого Вселенського Патріарха, бо  не тільки відкриває можливість повного розколу в Православ’ї, але  й відриває великий шматок самої РПЦ, позбавляючи останньої статусу найбільшої Православної Церкви, а також деяких важелів впливу.

Саме тому, на мою думку, патріарх і сказав ці слова. Вони означали: “Не лізьте!”. Євстратій Зоря  прочитав: “Не дам!”, – як і багато хто в Україні. Наша прес-служба мовчить. Їм певно видніше, але чомусь я впевнений, що коли вони все-таки зберуться пояснити ці слова, то будуть пояснювати саме з цієї точки зору. Якщо зберуться.

Наразі, щоб заспокоїти багатьох і повністю  відкинути всі звинувачення,  митрополит Онуфрій мав би поїхати в зону АТО і лягти кістьми на вівтар звільнення заручників, а невизнаний патріарх Філарет в цей час буде спокійно потирати свої натруджені від писанини руки і пожинати лаври “героя”.

Московський патріарх Кирил зі своєї сторони мав би урочисто дати автокефалію УПЦ і цим залікувати рани українського розколу, вберегти від розколу все Православ’я, а себе від тавра його винуватця. І це вже не жарт – це єдиний правильний вихід для всіх.

Кolky.org

Теги: