Людина людиною сильна

9 01 2017 |
Олена Кладова, Тureligious.com.ua


Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
(Василь Симоненко)

Людина розумна … На мій погляд, у цьому словосполученні головний акцент необхідно робити на слово «розумний». Саме розум, яким наділив людину Бог, повинен дати право їй, на відміну від всіх інших живих істот на планеті Земля, бути самою гуманною як до людей та тварин так і до навколишнього середовища.

Проте, війни, насильство, масове знищення всього живого, забруднення повітря, води й землі, зростання злочинності свідчать про втрату такого поняття, як людяність. Сьогодні, на жаль, світом правлять гроші. Заради збагачення діти вбивають батьків, жінки продають себе, після народження викрадають дітей, щоб використати їх органи для пересадки багатим людям, атом використається не на благо, а для виготовлення зброї, ми втрачаємо рідкісних рослин та тварин, не замислюємося про завтрашній день, коли відходи виробництва без очищення зливаємо до водоймищ.


Невже все так погано? Людина сама веде себе до прірви та у майбутньому немає ніякої надії на порятунок?


Я маю глибоке переконання, що світом керує любов, Бог – це любов, а тому майбутнє саме за людяністю і вона переможе.
Під час важких випробувань для країни або окремої сім’ї наново відкриваєш для себе людей, бо у них немає часу вдавати з себе якийсь театральний або казковий персонаж, треба діяти, згідно з покликом своєї совісті.


Доля розпорядилася так, що, внаслідок воєнних дій в Донбасі, мені довелося покинути свою домівку та разом з родиною шукати кращого життя на чужині. Ми виїхали із залізничного вокзалу міста Луганська під супровід повітряної тривоги з надією, що через місяць – два повернемося додому, але конфлікт затягнувся…За два роки життя в евакуації мені вдалося прочитати своєрідні дві книги життя, що були написані рідними та чужими людьми. Першою була драма під назвою – «Війна все спише», друга – книга нарисів «Людина людиною сильна». Цікаво, що Книга Буття вже в перших своїх главах повідомляє про подвійність природи людини – вона одночасно матеріальна та має і нематеріальну складову – «душу живу».


Перегорнемо сторінки обох книг і ознайомимося з їх змістом.


Весна 2014 року привела на Донбас нових господарів – стали розвіватися російські стяги над спорудами державних установ. Штурм їх здійснювався прихильниками «Руського миру» через руйнування майна та приниження робітників, які працювали там. Наприклад, встановлювався термін щодо виїзду із приміщення – 2-3 години, бо там тепер буде офіс нової влади. Якщо у терміни не вкладалися, починався штурм зі зброєю у руках, іноді – билися вікна, руйнувалися двері та меблі, знищувалися документи. Влітку, коли люди стали масово виїжджати з міста із-за обстрілів, з’явилися факти мародерства, як у зруйнованих зарядами магазинах, кав’ярнях, так і у покинутих квартирах та дачах. Мародери посилили й страждання родичів загиблих під час аварії рейсу Boeing 777 у липні 2014 року поруч з містом Торез Донецької області, використовуючи для особистих цілей викрадені з місця катастрофи банківські картки та мобільні телефони жертв. Згадується прислів’я: «Кому війна – кому мати рідна». У той самий час притчі Соломона вчать іншому: «Не піклуйся про те, щоб мати багатство, залиш такі думки твої. Свої очі ти звернеш на нього, і його вже немає; бо змайструє воно собі крила і, як орел, полетить до неба».


Здавалось би після обстрілів, втрати домашнього майна, розладу в сім’ях за політичними мотивами людям треба навчитися цінити духовні цінності, але частка з них після отримання статусу переселенця, захотіла одержати максимум безоплатної допомоги від міжнародних фондів. Для цього знаходилися різні вимишлені аргументи – хвороби, тяжкий матеріальний стан, відсутність роботи, наявність великої сім’ї тощо. На жаль, серед тих, хто займався розподілом гуманітарної допомоги для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), теж були зловживання. Продукти харчування, що виділялися для ВПО, реалізовувалися у крамницях або розподілялися між нечистими на руку волонтерами. Ніяка війна не спише сліз покинутих на тимчасово окупованих територіях престарілих батьків, які не в змозі на свої мізерні пенсії забезпечити себе необхідним харчуванням та лікуванням.


Разом з тим, я впевнена, що драматична документальна повість «Війна все спише» не повинна вбити у нас останню надію на те, що справжня людяність існує сьогодні. Саме про це розповідають нариси книги «Людина людиною сильна».
Коли поруч з твоїм житлом вибухають снаряди і не знаєш повернешся чи ні ти або твої рідні додому живими після походу на роботу, навчання чи на ринок, то починаєш запитувати себе: «Куди бігти? Хто надасть тобі тимчасовий притулок?». Я та мій чоловік – росіяни, які понад 30 років прожили в українському Донбасі, де народилися наші діти. Всі наші родичі проживають у Росії, яка несподівано із братнього сусіда перетворилася у загарбника. Хотілося знайти тимчасове житло в Україні.


Вважається, що три слова, які найскладніше вимовити, це – люблю, пробач та допомоги. У той самий час Біблія вчить: «Просіть – і отримаєте, шукайте – і знайдете, стукайте – і вам відчинять». Врятувало слово – «допомоги». Звернулася за підтримкою до знайомих. Руку допомоги надали колеги з Сумської, Харківської і Чернігівської областей, з якими колись навчалися разом на курсах підвищення кваліфікації та друзі з інституту, де навчалась після закінчення школи. Вони надали притулок у своїх домівках, годували, приділяли увагу не тільки нам, а ще й нашим родичам. Зовсім незнайомі люди, коли узнавали, що ми з Донбасу, приносили продукти, підтримували добрим словом. Навіть господарка інтернет-магазину із Чернівців, де ми часто замовляли різні товари у мирний час, запитала у соціальних мережах: «Допомога потрібна?»


Для людяності нема кордонів, їй не можуть перешкодити відстані та особисті складності. Несподівано з далекої Канади прислала грошовий переказ моя однокласниця, з якої ми не бачили один одного понад 20 років, при чому вона у цей час проходила реабілітацію після онкологічної операції. Під час службового відрядження до Києва своїми особистими грошовими заощадженнями з нами – внутрішніми переселенцями – поділася начальниця з вищестоящої організації. Згадую розповідь моєї колеги про студента-медика із Індії, який дуже хвилювався, коли був вимушений виїхати із Луганська. Його турбувала доля самотньої бабусі, що залишалася у тимчасово окупованому місті. У мирний час він купував їй ліки та допомагав, як міг. Хіба це не людяність?


Життя переселенця нелегке. На роботі прийшлося все починати з нуля, бо вивезти документацію та обладнання з окупованого міста не вдалося, за оренду квартири треба платити, речей вивезли небагато, а наближалися холоди. Підтримували колеги із сільськогосподарських районів – надавали сало, овочі, масло, мед, варення, консерви…Теплі речі привезли із дому під час короткого часу перемир’я. Разом з тим життя приносило нові випробування. За два роки прийшлося змінити декілька орендованих квартир, бо у господарів свої життєві плани. Остання квартира виявилася без посуду та теплих ковдр. Допомогла попередня господарка квартири, яка надала безкоштовно – посуд, ліжко, стіл, теплі пледи, а нова сусідка на третій день після нашого переїзду принесла банки з консервованими овочами. Все ж таки людина людиною сильна!


Однак, не хлібом єдиним жива людина. У вихідні та святкові дні дуже хотілося потрапити на концерт відомих українських виконавців, щоб відчути – ми не одні, про нас –переселенців – пам’ятають та бажають підтримати люди мистецтва. Першими, хто приїхав у зону АТО з концертами, були молоді переможці та лауреати пісенних конкурсів. Саме їх виступи, як безпосередньо перед бійцями, так і у прифронтових містах стали своєрідним мостом від одного людського серця до іншого.


Людину створено за образом і подобою Бога, а це означає, що вона, будучи частиною творіння, наділена при цьому рисами, що властиві Самому Творцю. Якраз нариси книги «Людина людиною сильна» вселяють віру, що кожна особистість може отримати справжній душевний комфорт лише тоді, коли буде робити добрі справи для інших людей та отримувати від них теж саме.

Вважаю, якщо всі ми будемо втілювати в життя біблейську тезу: «Полюби ближнього свого, як самого себе», то людина РОЗУМНА зможе жити не за законом джунглів, а за законом ЛЮБОВІ. Цар Соломон казав людям: «Занурте розум в серце, запитуйте своє серце, слухайте через свою любов». Біблія – це істина!


Олена Кладова
м Сєвєродонецьк Луганська обл

 

Тureligious.com.ua

Теги:
134







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант