Кількість безхатченків у Львові збільшилася від часів окупації Криму вдвічі – священик

2 01 2017 |
Марія Щур, Radiosvoboda.org


Отець Олег Жаровський розповів про те, що вже вдалося зробити, і чим Львів може похвалитися, у чому показати приклад.

Львівський священик Олег Жаровський займається проблемами безхатченків вже майже півтора десятиліття – разом з проектом «Оселя», що є частиною міжнародного руху «Емаус». За його словами, подібні організації за кордоном мають більшу підтримку влади, і хоча у Львові ця співпраця розвивається швидким темпами, Україні як державі і українцям як спільності ще потрібно багато чого надолужувати у ставленні до людей, що опинилися просто неба.

Разом з тим, як зауважує священик, за нинішніх економічних обставин багато людей, які мають дах над головою, живуть у ненабагато кращих умовах. Отець Олег Жаровський розповів журналістці про те, що вже вдалося зробити, і чим Львів може похвалитися, у чому показати приклад.

– Якщо говорити про Львів, я думаю, великим спільним здобутком з містом є нічліг для безпритульних людей. Це є великий крок вперед. Це той будинок, який відновила міська влада, це є цілий поверх, це десь 400 квадратних метрів, в якому є можливість проживати безпритульним людям, які хочуть щось змінити в своєму житті, який відданий для наших потреб.

Ці люди мають можливість не лише переночувати. Це перший етап до того, щоб повернутися в звичайне життя. Адже людину фіксують, що їй можна буде відновити документи, її можуть тимчасово прописати, де вона проходить флюорографію, ми, відповідно, знаємо, чи вона є хвора на туберкульоз. Це є такі маленькі кроки, які робляться, але їх обов’язково потрібно пройти.

Це є для них великий етап, трамплін в житті. Вони мають зобов’язання працювати, жити тверезо. Це є такі певні форми усоціальнення, і вони у Львові вже існують.

– Наближається час Різдва, і це не лише святковий час, але і час холодів. Чи можна сказати, що кожна людина, яка в силу тих чи інших життєвих обставин опинилася на вулиці у Львові, може знайти притулок для себе, де вона може в цей час перебути?

– Це складна річ. Болюче питання для мене. Є багато людей, яких я знаю, які є на вулиці, з якими я вітаюся, бо вони мене знають біля смітників чи ще десь, чию ситуацію я просто бачу. Дуже часто, як тільки починає холоднішати, люди, які нічого не хочуть робити зі своїм життям, їм комфортно, нормально на вулиці, – бо є такі, – я би сказав, що це такий вид залежності, маргінальної залежності, коли людина себе нормально почуває поза суспільством. Ці люди починають шукати, де би їм перезимувати. І вони шукають і в нашій спільноті, стараються стукати. Але, звичайно, якщо людина звикла постійно жити в нетверезості, жити асоціальним життям, то їй дуже важко знайти якусь спільноту чи загально влитися у суспільство.

І те, що я бачу тут, у Львові, біля себе – ці люди часто намагаються на зиму попасти до лікарні або зробити якесь правопорушення, щоб мати можливість перезимувати хоч якусь частину тієї зими в поліції. Бо ані нічліг не може прийняти всіх, ані, звичайно, не може прийняти «Оселя». І вони потребують вуличної опіки.

Коли холодніше, ніж 10 градусів морозу, ми їздимо в такі місця, де вони збираються на ніч: вокзали, місця біля церков, біля теплотрас. Минулого року я побачив багато дітей

Ми їздимо по тих місцях, де вони ночують. Коли холодніше, ніж 10 градусів морозу, ми їздимо в такі місця, де вони збираються на ніч: вокзали, місця біля церков, біля теплотрас. Минулого року я побачив багато дітей. Ці люди дуже часто сідають в електричку, яка курсує вночі, в ній тепло, і в такий спосіб з ночі на ніч перебиваються. То є абсолютно ненормальна ситуація. І звичайно, що є велике питання до різних міських служб стосовно того, що є з тими дітьми. Але їх дійсно побільшало.

– Як сильно вплинула війна на ситуацію з безхатченками на ситуацію саме у Львові? Тому що, можливо, люди шукають притулку саме у Львові, знаючи про те, що це є відносно безпечне і багате місто?

– Так, з того, що можу засвідчити, приблизна кількість безхатченків у Львові збільшилася від часів (окупації) Криму вдвічі. Наприклад, коли ми робимо наші акції на Великдень – це Великодній сніданок, – ми робимо для тих людей, які на вулиці. Чи тепер є Різдво, Різдвяна вечеря 6 січня, яку ми робимо більш ніж 10 років, то зазвичай ми збирали приблизно 200 до 300 людей, а тепер 500 людей приходить.

Минулого Великодня, наприклад, було 500 людей, а не 200, як зазвичай. Було дуже багато незнайомих людей. Бо за тих понад 10 років я можу твердити, що багатьох знаю наших безхатченків, хоча вони мігрують, звичайно, але тут з’явилося багато людей, по яких видно, що є приїжджими, не є з наших країв.

Це дуже гарно, що ми відкрили їм двері, що вони можуть втекти з місця, де їм загрожує постійна небезпека. Але коли людина приїжджає сюди, а тут немає де жити – це також є загроза їхньому життю. Якісь програми закінчуються, а люди далі є без житла. І люди далі не влилися в спільноти і, відповідно, ризикують зимувати на вулиці.

– Наскільки українці готові цікавитися життям безхатченків?

– Я так, знаєте, думаю собі, що в нас дуже маленька різниця, якщо так розібратися, між людьми, які є на вулиці, і людьми, які ледве виживають. Дуже часто з тими самими проблемами, якими живуть безхатченки на вулиці, стикаються люди, які мають свої квартири. Я більше скажу: коли ми робимо наші акції солідарності, наприклад, Великодній сніданок чи Різдвяна вечеря, є багато людей разом з нами, які мають де жити, але приходять до нас, бо вони є самотні, вони є настілки ж само незахищені, як і наші безпосередні користувачі наших програм, які є на вулиці.

– Ви як людина, яка займається допомогою безхатченкам, і як священник, маєте можливість звернутися до нашої аудиторії і сказати, якої б допомоги Ви хотіли б від них.

– Я багато не очікую. Я запрошую тих, хто нас чує, чи у Львові, чи в будь-якому місті країни, тримати свій погляд відкритим і не думати про людину в якихось таких шаблонних категоріях. А постаратися побачити людину такою, яка вона є, побачити її потреби і спробувати їй помогти там, де ви живите.

Не думайте про те, щоб допомогти всім, бо це неможливо, це є проблема всієї історії людства – бідні будуть завжди. Але побачити ту одну окрему конкретну людину і саме їй допоможіть в той спосіб, в який ви зможете, в той спосіб, в який ви будете бачити потребу.

 

Radiosvoboda.org

Теги:
169







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант