​«Помісна церква обов’язково буде. Процес об’єднання вже почався» – патріарх Філарет про Бога, Україну і війну

11 01 2017 |
Віталій Портніков, Radiosvoboda.org


«Буде одна помісна церква, буде і церковний мир. Тому, що буде держава. Процес об’єднання вже почався», – наголосив в ефірі Радіо Свобода глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет. А в контексті нинішньої війни на Донбасі патріарх Київський і всієї Руси-України зазначив, що, окрім церкви, високою довірою в українців користується також армія. «Чому армії довіряють? А тому, що бачать, що армія служить українському народу», – зауважив глава УПЦ КП. Патріарх привітав увесь український народ із Різдвом Христовим: «Вітаю звичайним нашим привітання. Христос народився! Славімо Його!»

 

Віталій Портников: Владико, вітаю Вас! І просто, вітаючи зі святом, хочу запитати: що Ви сьогодні сказали б вірним УПЦ, всім людям, які святкують Різдво Христове!


– По-перше, я хочу привітати всю українську паству, весь український народ з Різдвом Христовим! Вітаю звичайним нашим привітання. Христос народився! Славімо Його!

Ну, і хотів би нагадати і віруючим, і всім, хто святкує Різдво Христове, чому ми святкуємо кожного року Різдво Христове, яке це має значення для нас? Просто свято, неробочий день, вихідний день, а чи має якесь інше значення?

Церква підкреслює, що святкування Різдва Христового має особливе значення. Яке значення? Нагадує, заради чого Син Божий став людиною. Заради чого Бог стає людиною? Заради того, щоб подолати в людській природі гріх і смерть.

Щоб визволити нас від гріха і від смерті, треба було Сину Божому стати людиною

Важливо це? Може людина сама очистися від гріха, а особливо подолати смерть? Не може. Не може подолати ні смерть, ні очистися від гріха. І тому для того, щоб визволити нас від гріха і від смерті, треба було Сину Божому стати людиною і відновити людську природу. Відновив він чи не відновив?

 

– Це питання на два тисячоліття.

– Відновив. Відновив в своїй особі. Бо Христос без гріха. І як безгрішний, але взяв на себе відповідальність за наші гріхи. А в чому видно, що він взяв? А в тому, що він страждав. А страждання – це є наслідок гріха. Так ось, оцей наслідок гріха і взяв на себе безгрішний Господь наш Ісус Христос. І помер.

Якщо він безгрішний, чому він помер? Адам помер, тому що він згрішив. А Христос не згрішив. А чому помер? А помер добровільно заради того, щоб подолати смерть. І подолав він смерть. Бо якби не помер...

 

– То не воскрес би.

– То не воскрес би. Бо воскресає той, хто помирає. А якби він не помер і не воскрес, то і не подолав би смерть.

Тому Ісусу Христу, який взяв на себе наші гріхи, помер і воскрес, і тим самим подолав.

І тепер Христос знаходиться на небесах з нашою природою чи ні? Ми віримо, що Христос перебуває на небесах. На небесах не тільки як Бог, а перебуває і як людина, людською природою. Але вже людською природою оновленою, яка ніколи вже не буде помирати.

Смерть для нас нестрашна, її переміг Христос, і від гріха можемо визволитися. Хто кається, бореться зі своїми гріхами, досягає очищення від гріха

Так ось, оцю подію ми і святкуємо. І церква кожного року нагадує нам про те, що смерть для нас нестрашна, тому що її переміг Христос, і від гріха ми можемо визволитися. Але визволитися силою і благодаттю Божою, силою Святого Духа. А для цього треба каятися у своїх гріхах. І той, хто кається, бореться зі своїми гріхами, той і досягає цієї мети, тобто очищення від гріха.

Є наслідки подолання гріха в людському роді чи немає?

 

– Очевидно, що ми їх можемо, принаймні, бачити за всю нашу історію людства. Пошук подолання є. Правда?

– Є. Де це подолання гріха? У святих. Ось святі долають у собі гріх. І тому вони й святі, що вони подолали гріх. А ми можемо бути святими чи не можемо?

 

– Звичайно, людина має шанс подолати гріх. Правда? Якщо буде мати бажання.

– Так. Маємо можливість подолати в собі гріх. Яким чином? Своєю силою. Своєю силою ми гріх не подолаємо. Божественною силою і силою благодаті Святого Духа. А для цього від нас вимагається покаяння. Тобто визнання свого гріха.

Визнати себе грішником не так просто. Не так просто. Тому що ми кожен свій гріх виправдовуємо тими чи іншими обставинами. А якщо ми виправдовуємося, значить, ми не каємося. А для того, щоб отримати очищення від гріха, треба покаятися. А для того, щоб покаятися, треба визнати себе грішним.

Кожна людина думає: та я хоч і згрішив, але згрішив – ось обставини були такі, і я не міг не згрішити. Так ось, для того, щоб боротися з гріхом, церква і нагадує нам, для чого Син Божий став людиною і народився від пресвятої Діви Марії.

 

 

– Скажіть, будь ласка, владико, а як Ви оцінюєте стан сьогодні українського суспільства саме з моральної точки зору? Адже будь-яка жертва заради миру, спокою і спасіння людини. Так?

– Так.

 

І от з цієї точки зору, якщо подивитися на українське суспільство, я не бачу великого миру і великого спокою в душах людей.

Бачу духовне відродження України після безбожницького режиму. За роки незалежності в Україні побудовано більше ніж 3,5 тисяч храмів

– Я бачу. Бачу духовне відродження України після безбожницького режиму. У чому це відродження? Найперше в тому, що за роки незалежності, тобто за роки свободи, свободи релігії, свободи церкви, в Україні побудовано більше ніж 3,5 тисяч храмів. Чому люди, знаходячись у непростих економічних умовах, будують храми, а не будують свої будинки, а насамперед думають про храм Божий? Значить, для них святе і важливе – мати в місті чи в селі, чи в районному центрі храм. А це свідчить про віру людей.

А крім того, відродження я бачу в тому, що ось зараз йде неоголошена війна на сході. І люди помирають. А чому вони помирають, що їх штовхає на смерть? Любов до своєї Батьківщини, до своєї рідної землі, до своєї сім’ї, до свого народу. Добро це чи ні? Любов це чи це не любов, якщо людина віддає своє життя за благополуччя свого народу? Любов. Бо Христос сказав: ніхто не має більшої любові, як той, хто покладе душу свою за друзів своїх. А вони життя своє віддають за свій народ. Це одне.

Друге – це вияв волонтерського руху, коли допомагають постраждалим, біженцям, які потребують допомоги. Чому людина допомагає іншій, невідомій? А тому, що співстраждає. А співстражання є виявом любові.

І тому я й кажу, що духовне відродження в Україні є. І завдяки цим, випробуванням, які Господь опустив на Україну.

 

– Але війна – це завжди, дійсно, і смерть, і поневіряння, і втрата близьких, і втрата домівки, і втрата перспективи у людини. От що сказати людині, яка потрапляє в таку страшну халепу? Вона може втратити віру у майбутнє, не тільки у Бога.

Воїни смерті не бояться. Тому, що люблять. Іван Богослов і жінки-мироносиці були на Голгофі, коли апостоли розбіглися. Тому що любов перемагає смерть

– Якщо вона вірить, віруюча людина, навіть якщо вона і помре, але ж вона не зникне, тому що душа людини безсмертна. Чого боятися смерті? Оці воїни смерті не бояться. От чому не бояться? А тому, що люблять. От Іван Богослов і жінки-мироносиці, чому були на Голгофі? Апостоли розбіглися, а вони були. А тому що любов перемагає смерть.

Господь опускає нам ці страждання. Випробовує наш дух, стійкість, моральність

Тому смерті не треба боятися. І страждань не треба боятися. А чому не треба боятися страждань? А тому, що вони тимчасові. Вони перемагаються. Ось і Христос страждав, терпів ганьбу від грішників? Терпів. Але воскрес і прославився. Так і ми. Господь опускає нам ці страждання. Але це не значить, що вони будуть постійними. Господь просто випробовує наш дух, нашу стійкість, нашу моральність.

 

 

– А що Ви думаєте про перспективи церковного миру в Україні? Буде церковний мир?

– Буде.

 

– Яким чином?

Буде одна помісна церква, буде і церковний мир. Помісна церква обов’язково буде. Тому, що буде держава. Процес об’єднання вже почався

– А коли буде одна помісна церква, буде і церковний мир. А помісна церква одна обов’язково буде. Чому буде? А тому, що буде держава. Буде держава, то повинна в цій державі бути і одна православна церква, а не декілька православних церков. Тому ми і віримо.

І зараз процес об’єднання вже почався. Вже багато віруючих Московського патріархату переходить у Київський патріархат. Чому вони переходять? Тому що бачать, що Київський патріархат – це дійсно є українська церква, яка захищає українську державу, український народ і українські інтереси. Тому єдина церква обов’язково буде.

 

– Але 25 років незалежності, Ви бачите, принесли тільки поки що боротьбу за таку церкву.

– Так. Боротьба була і в інших помісних церквах. Хіба в болгарській церкві 70 років не боролися? Або та ж сама грецька церква теж боролася за свою незалежність, коли на руїнах Оттоманської імперії виникла грецька держава. А російська церква 141 рік чекала визнання.

Тому ми не є виключенням в історії. Прийде час і у нас буде єдина помісна православна церква, і буде визнана іншими православними церквами.

 

– Чи не турбує Вас, що цей пошук шляхів до об’єднання відбувається у світі, який потроху стає все більше і більше секулярним, в якому, здається, церква стає не такою важливою для великої кількості людей? Адже, коли Ви говорите про цю боротьбу, вона була у світі, де церква була важливою цінністю для всіх. Правда?

– Ви думаєте, що вона не являється цінністю для всіх?

 

– Я запитую, владико. Я запитую про можливі проблеми і перешкоди.

Довіра до церкви в Україні найвища. Значить, несе щось корисне, духовне

– Справа в тому, що і до цього часу церква відіграє свою важливу роль. Чому довіра до церкви в Україні найвища? Якщо довіра в Україні до церкви найвища, значить, вона потрібна. Значить, вона несе щось корисне, духовне. І тому, не зважаючи на те, що відбувається, проходить цей процес секуляризації, і в Європі, і в усьому світі, у тому числі і в Україні церква не перестає відігравати важливу роль.

Ми ж не можемо сказати, що Бог не відіграє важливої ролі. Можемо ми так сказати, що люди, хоч і відвертаються від Бога, але це не значить, що Бог не існує, і це не значить, що Бог не керує цим світом? Це ми, грішні, відступаємо від Бога. І собі на біду. А якби ми трималися Бога, виконували його заповіді, то і війни не було б, і справедливість у суспільстві була б, якби ми трималися Бога і виконували його заповіді.

Церква не втратить свого впливу і значення. Від неї можуть відходити, але церкви, як і віра в Бога – ніколи не втратить своїх цінностей

Я вважаю, що церква ніколи не втратить свого впливу і свого значення. Від неї можуть відходити, але значення церкви так само, як і віра в Бога – ніколи не втратить своїх цінностей.

 

– Можливо, така довіра до церкви – це ще й свідчення слабких державних інституцій, що до них немає довіри? Може, тут церква має допомогти державі стати такою, якій довіряли б?

– Ви думаєте, що якщо чим більше довіряють церкві, тим менше довіряють владним структурам?

 

– Ні, я не так сказав би. Я сказав би, що церкві довіряють ще й тому, що владні структури не можуть розраховувати на таку довіру суспільства в нашій країні.

Владні структури не йдуть дорогою правди, служать собі. Чому армії довіряють? Це ж світська установа. А тому, що бачать, що армія служить українському народу

– А чому не мають такої довіри? А тому, що не йдуть дорогою правди (владні структури – ред.). Не служать народу, а часто служать собі, тому й не довіряють. А якби служили народу, тоді й довіряли б.

Чому армії довіряють? Це ж теж світська установа. А чому армії більше довіряють, ніж, наприклад, Верховній Раді чи іншим установам? А тому, що бачать, що армія служить українському народу. Тому й довіри більше до армії.

 

 

– Це, мені здається, дуже важливо, що, якщо у суспільстві є інституції, яким довіряють, а це церква, а це ЗСУ, значить, можливо в принципі вибудувати державні інституції, яким теж будуть довіряти людям. Це теж питання вибору морального.

– Тепер держава армію більше підтримує, ніж підтримувала? Більше. Тому і буде рости довіра і до держави, якщо вони будуть приділяти більше уваги для захисників нашої Вітчизни.

 

– Але церква також допомагала армії. Не тільки держава.

– Допомагала і допомагає. По-перше, ми збирали і кошти, і продукти харчування, і бронежилети, і медикаменти, і транспорт, тобто все, що могли.

І не тільки це робила церква. Це роблять і волонтери. Тобто цей рух піднявся. І капелани з’явилися в армії. І це теж допомога з боку церкви армії.

 

– Ну, це в принципі може означати, що люди дійсно прислухаються до того, про що Ви говорили сьогодні у нашій різдвяній розмові, що вони намагаються бути кращими і більш відданими власній країні.

Господь опускає страждання, щоб виявити кращі риси людини

– І це дійсно так. Тому що іноді ставлять таке запитання: чому Господь опускає ці страждання? Для того, щоб виявити кращі риси людини. Бо в стражданнях виявляється краще. От якби не було б цих страждань на сході, то не було б волонтерського руху. Тобто не було б цього виявлення любові до своїх ближніх. Якби не було війни, то люди не віддавали б своє життя за свою Батьківщину, за Україну, за свій народ. І для того, щоб виявити оці...

Наприклад, чому Господь попустив Іову Праведному страждати, при чому тяжко страждати? Для того, щоб показати силу духа праведного Іова.

 

– Владико, подякую Вам за цю важливу розмову у святковий день. Ще раз Вітаю!

– Христос народився! Славімо Його!

 

Radiosvoboda.org

Теги:
542







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
6   Tim
16 січня 2017 08:47

Абракадабра,

Вы на добрую половину моих вопросов не отвечаете, сударыня, съезжая то на "ой, не знала, разберусь", то "ну в любом случае это могло быть".

а слово должно быть "да-да" или "нет-нет".

иесли человек запутался в чёмто одном -он скорее всего сможет при желании разобраться. заметьте: в одном и при желании.

В Вашем случае, к сожалению, нету ни одного ни второго варианта.

и для меня это,дейстительно-  к сожалению.



13 січня 2017 21:11

Tim,
Я уже не обращаю внимания на Вашу грубость. А речь веду о том, что подобный уровень "ясности мысли" как-то несоответствует титулу "духовный лидер Украины". Ну разве что как памятник. Тем более грустно это выглядит на фоне его проповедей до так называемого патриаршества, ведь этот человек действитетельно был выдающимся оратором и проповедником. И если все дело в возрастных особенностях, то стоило бы, по крайней мере из уважения к старцу (ведь его большая часть Украины уважает, раз мнит духовным лидером), не выставлять напоказ удручающее состояние И уж тем более не позориться и не восхвалять того, чего нет. 


4   Tim
12 січня 2017 11:40

PapaZol,

Прошу заметить (в который десяток раз), что я никогда не говорил о святости Филарета. В самой РПЦ ещё достаточно людей, которые помнят его отнюдь не котоом Леопольдом. И о том,каким он путём стал зам.патриарха(это вообще верх титулатуры) и чуть позже патриархом,должны как минимум быть написаны кандидатские и не в КПшных уч.заведениях.

он весьма стар, его коллеги по панагиям до этого возраста практически не доживают, да и требовать от столь почтенного возраста полной ясности мысли -это слишком.

 

но когда начинаются завывания в стиле "ойй,ржунимагу, это ж филька тут натрендел такого..спать не могу,ржу и плачу", то подобные словесные конструкции нужно разделить на две составляющие:

1. если ты ржёшь и плачешь, то у тебя -истерика, а это говорит в первую очередь отебе самом, а не о том, что тебя так заставило волноваться.

2. если бы таковым был один Филарет -это было бы ясно и понятно. вот он -исчадие геенны, сосуд диавола, вторый после Иуды, прах, отрясаемый ногама апостольскима.

но,увы, он не один. и его товарищи по разуму живут отнюдь не в учреждении имени Семашко или Кащенко, а занимают наивысщие должности в нашей всеми любимой РПЦ. начиная от самого самого, заканчивая педальными конями рангом пониже.

Кураев уже шутку юмора предложил: "В ХХС собрались прот.Димитрий Смирнов, прот.Всеволод Чаплин и р.Б. Энтео обсудить эпатажные высказывания протодиакона Кураева"

тупость, ограниченность и жажда власти высшего звена в РПЦ таковы, что просто лучше промолчать, нежели плевать в чужой огород. но это мы покрываем молчанием или просто не знаем, что вообще можно сказать/сделать на сей счёт.

это если кратко изложить либретто

 

ну а что касается УАПЦ....это маленькая структура, причём (в отличие от поставления 1940х годов) чисто филаретовского авторства. да и лидеров там нету, идут по накатанному пути благодаря поддержке 2-3х епархий. всё. ноль без палочки.

с Филаретом,отцом-основателем соим они раругались, он их на место и поставил.

кому сама по себе эта УАПЦ нужна? да никому.

ну а Бедь..это просто диагноз по фамилии, как от коммуниста пройти путь в руховцы а потом в клир трёх юрисдикций.... ничего другого он не скажет никогда.



3   PapaZol
12 січня 2017 11:17

Напередодні Бедь заявив - Що ніхто не хоче обєднуватись, а з КП і мови бути не може. Бо всі домовленності та допомогу яку надало УАПЦ КП при утворенні - це було пограбування в інтересах КП і самого Філарета(не покійного Романюка який помер при дивних обставинах). Чи його фірмове " З нами правда, а де правда там і Бог. Ми переможемо" хіба не звучить при кожному вдалому випадкові? Та перестаньте, йому пора на пенсію.


2   Tim
11 січня 2017 23:58

ну посмейтесь и поплачьте. у женщин периодически такое настроение бывает, когда одновременно и то и другое.
откройте патриарха нашего Кирилла, почитайте его псевдодуховные псевдохристианские прповеди...Филарета ещё при Союзе печатали -вполне себе грамотный человек. Замажьте его фамилию в этом интервью, напишите "слово преосвященного митрополита Закубанского и мичуринского Акакия"--много смеха вызовет добрая половина текста? особенно первая?
может того,над собою смеётесь?
а что касается уверенности первоиерарха некой структуры в том, что будет когдато единая церковь или что народ меньше доверяет власти-то и тут он прав. вон ПК неданво глаголал о том, что границы патриархата московского вечны. и мы(он наверное имел всётаки самого себя,а не Бога) никогда не согласимся на изменение границ.
одна беда -кроме ПК остальные просто не интересуются, где эти самые границы проходят. и уж точно далеко не все сгласны с ПК в том,что весь СССР и ещё полмира -это территория РПЦ. хотя он и не такой бред несёт.
буквально вчерась Кураев в очередной раз раскрутил один перл -насчёт того,что наш ПК де факто учавствует в конторке сетевого маркетинга. не просто иногда покупая товары у конечного реализатора, а и не брезгует участвовать в мозгокомпоссирующих тренингах.
у меня было длительное общение с Амвеем -не приведи Господи к таковым обращаться.
про Джуну , надеюсь, Вы тоже не забыли. и не только Джуну.
но над всем этим Вы не смеётесь почемуто.
а над Рождественской проповедью филарета -смеётесь.
.....
это пройдёт. скоро.


11 січня 2017 23:41

Ну не могу я. Не могу я спокойно прочитывать вот такие вот интервью и делать вид, что все нормально. И это духовный лидер Украины, судя по социологическим опросам? Как же здорово работают его пиар-технологи. Ведь тут каждый абзац просто "кладезь мудрости". Смеюсь и плачу. 


Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант