В середу, 8 лютого, в столиці пройшов міжнародний семінар, присвячений тематиці зміни юрисдикції Київської митрополії на підпорядкування її Московському Патріархатові. До дискусії були запрошені відомі іноземні та вітчизняні науковці, державні службовці та столична інтелігенція.

У вступній доповіді російський опозиційний релігійний діяч, історик церкви В. Лур’є розповів про історію розколу, який відбувся в середині XV століття, коли від Київської митрополії відкололися московські митрополити. Він окреслив численні спроби розкольників вирішити питання визнання московської Церкви Вселенським Патріархатом. Особливу роль у цьому питанні відігравало посольство до Стамбула, яке направив Іван Грозний.

Дослідник розповідає, що фактично розкол припинив своє існування у середині XVI століття, хоча спроби повернення до лона Вселенського Престолу були й раніше. Так, наприклад митрополит Іоасаф у 1539 році при висвяченні на престол приймав присягу на вірність Константинопольскому Патріархові.

Треба зазначити, що на той момент вже існувала імперська ідеологема «Москва – III Рим» з генеалогією московських царів від римського імператора Августа, тому Іван Грозний претендував на титул Царя, який би дорівнював титулу «Імператора Ромеїв». Греки пропонували йому титул «Василевса» (один з царів, проте не єдиний) в обмін на визнання Московськими митрополитами влади Константинопольских Патріархів. Саме на ці умови погодився царський посол Феодоріт Кольский. Цікаво, що у Грамоті з визнанням Грозного Царем більшість підписів єпископів, окрім Патріарха, є підробленими.

Київський історик О. Галенко присвятив свою доповідь описанню різних архівів, в яких є інформація щодо питання зміни юрисдикції митрополії. Поділився дослідник і цікавим спостереженням щодо використання топоніма «Uckania» на османських мапах XVI-XVII століть.

Також в ході дискусії учасники торкнулися теми анексії Московським Патріархатом Полоцької, Смоленської та частини Могилівської єпархії Київської митрополії у XVII столітті.

Докторант Стамбульского університету Олесь Кульчинський представив аналіз документів османських високопосадовців щодо посольства Москви відносно Київської кафедри. Так, з архівів та щоденників турків видно, що вони не збиралися «відпускати» митрополію. Відтак Патріарх Діонісій призначав Московського Патріарха лише екзархом, тобто представником. Науковець також наголосив, що «візантійські патріархи тільки в наших очах патріархи, а для османів вони – державні службовці».

Аналізуючи та порівнюючи російські та османські джерела, вчені наголосили на необхідності перевидати російські джерела, які опубліковані лише в переповіданні Соловйова. Самі ж рукописи знаходяться в Москві.

Співробітниця Паризького центру дослідження візантійської історії Віра Чєнцова в своєму виступі зазначила, що всі донедавні дослідження цієї проблеми знаходилися у москвофільській парадигмі. Вона відновила хронологічну послідовність подій червня 1686 року, коли посол Москви Нікіта Алєксєєв отримував грамоти, коли передавав «милостиню патріарху у 200 золотих», коли патріарх клопотав про «ікони та пожертви царя архиєреям» тощо. Це унікальні збережені свідчення, адже за словами доповідачки «Нікіта Алєксєєв намагався зробити все, щоби про цю делікатну справу знало якомога менше людей».

Цей семінар проводився на високому, фаховому рівні. До доповідей запрошувалися тільки професійні науковці, які вже давно працюють над цією темою. Цей захід демонструє надзвичайну необхідність досліджень з цієї теми, перш за все для Української держави та суспільства, а також актуалізує питання державного замовлення подібних досліджень.

Тheology.in.ua

Теги: