15 березня 2017 року після Меси та Хресної Дороги в київському храмі святого Олександра Спільнота святого Егідія влаштувала екуменічний молебень за мир.


До спільної молитви були запрошені єпископ Вірменської Апостольської Церкви владика Маркус (Оганесян) і його помічник. Приєдналися також Юрій Ліфансе, голова Спільноти святого Егідія в Києві, й о. Віталій Квапіш, священик храму святого Олександра.

Розпочався молебень із хорової молитви у традиції вірменського літургійного піснеспіву. Після молитовного вступу та привітання було зачитано уривок із Євангелія, а згодом владика Маркус сказав слово проповіді. Згадуючи основну тему зустрічі, він говорив про необхідність подолання ворожнечі між народами, державами, людьми. Як наголосив єпископ, примиренню служать різноманітні дари, якими нас обдаровує Господь: насамперед це Таїнства і, звісно, молитва. Варто весь час пам'ятати, що у справі примирення головне – це Христос, Який сказав: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його» (Йн 14, 27). Саме тому, зауважив владика Маркус, молитва за мир продовжує цю Христову настанову, саме тому ми всі потребуємо єдності у Христі.

Під час молебню слова молитви перепліталися зі співом та почерговою молитвою вірних, які просили Господа про мир у країнах, де нині тривають ворожнеча та війни. Під час неї відбувався зворушливий обряд: перед вівтарем ставили маленькі свічки за кожну таку країну.

Наприкінці молебню єпископ іще раз закликав до миру, нагадавши, що в молитві Бог нас єднає. Побожна людина завжди має бути у цьому свято переконана й не забувати, що Господь завжди дає можливість бути єдиним цілим, варто лише відкритися до цієї можливості.

Після зустрічі деякі учасники екуменічного молебню погодилися коротко прокоментувати цьогорічну зустріч. Першим на запитання КМЦ відповів Юрій Ліфансе, координатор і голова Спільноти  святого Егідія.

Які конфесії брали участь у сьогоднішній молитві?

Я – православний. Молитву провадив вірменський єпископ. А хто ще молився з нами цього разу, навіть не знаю. Молитва за мир об’єднує всіх. Хоч я і православна людина, але можу завжди прийти до римо-католиків – помолитись у конкафедральному соборі  Олександра.

Скільки людей належать до Спільноти святого Егідія?

Київська спільнота святого Егідія налічує десь двісті осіб. Вони служать бідним на вулиці, допомагають у будинках для людей похилого віку. Також ми опікуємося програмами допомоги дітям. Крім Києва, маємо спільноти у Львові та Івано-Франківську. Більше ж дізнатися про нас завжди можна в інтернеті, у соціальних мережах та просто за допомогою пошукових систем.

Також вдалось поспілкуватися із єпископом Вірменської  Апостольської Церкви владикою Маркусом.

Яке значення мала для вас ця молитва?

Молитва може бути усамітнена, особиста, а може – соборна. І саме такою соборною, спільною молитвою ми молилися сьогодні за мир. Це ще один радісний привід зібратися разом зі Спільнотою святого Егідія, почути й відчути одне одного. Розділити спільний біль, але й спільну радість – так само, як відбулося під час молитви, коли ми згадували вірних із країн, які потерпають від різних стихій або страждають через важкі ситуації, війну, голод. Наприклад, ми просили миру для нашого рідного краю – Нагірного Карабаху.

Така молитва про мир допомагає тягнутися до сонця, до світла Христа, пам’ятаючи, що ми не самі, що живемо в єдиній Соборній Церкві. Брати завжди готові помолитися за нас, а ми завжди готові молитися за них.

Нещодавно відбулася канонізація вірменських мучеників. Що ви можете розповісти про неї?

Це питання вже давно назрівало в нашій Церкві. І ми нарешті просто констатували факт: наша Церква пам’ятає про святість своїх мучеників за віру. Вони померли в муках, проголошуючи віру в Христа. І звісно, наша Церква, як і весь народ, не могла не сказати вголос, що вони були істинними святими мучениками. Вони прийняли смерть із іменем Господа на вустах.

Як ви оцінюєте стосунки між католиками та вірменськими християнами?

Нещодавно, рік тому, Папа Римський Франциск відвідав Вірменію з паломництвом, під час якого висловив радість від спілкування із братами. І ми прийняли його, як рідного. Папа побував у різних місцях: в Ечміадзині, в Хор Вірапі, де в IV ст. світло віри пролилося на нашу землю й Вірменія стала християнською державою. Тож можна навіть сказати, що стосунки між Католицькою Церквою та Вірменською Апостольською Церквою дуже хороші, блискучі – як, власне, і має бути.

Кmc.in.ua

Теги: