25 березня о 10:00 на телеканалі «1+1» відбудеться прем’єра нового науково-пізнавального проекту.


Ведучим  став священик Георгій Коваленко, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості. У кожній програмі він шукатиме відповіді на питання про релігію та церкву, які хвилюють кожну людину. З’ясувати істину ведучому допомагатимуть історики, релігієзнавці, богослови і філософи.

— Отець Георгій, яка мета нового проекту «Таємний код віри»?

 — Цей проект створений спільно телеканалом «1+1» та «Відкритим Православним Університетом Святої Софії-Премудрості» для того, щоб сучасно розповісти про віру і, одночасно, подивитися очима віри на сучасність. Ми спробуємо створити новий формат діалогу про сучасні світоглядні проблеми та релігійні традиції, дослідимо теми та явища, які ще не мають однозначно сформульованої оцінки або сприйняття яких змінюється на наших з вами очах. Ця програма скоріше ставить нові питання та розглядає їх з різних ракурсів, а не викладає вже існуюче церковне вчення. А також розслідує теми, цікаві всім, в тому числі і нам, колективу програми.

— У проекті Ви будете порушувати делікатні питання у релігії. Серед них язичництво та гендерна рівність. З якою метою?

 — Ці питання хвилюють усе більшу кількість людей, в тому числі і нас самих. Хтось же має обговорювати і «делікатні» питання також. Але ми спробуємо зробити це так, щоб це можна було показувати в ранковому ефірі.

— Чому зараз важливо розповідати людям про церкву та релігію?

 — Знаєте, надіти хрестик — ще не означає наблизитися до церкви. А зайти в церкву — ще не означає наблизитися до Бога. Про це ми також спробуємо поговорити в одній з наших програм.

Наша мета — не розповісти глядачам про якусь конкретну церкву або релігію, а підняти цікаві теми та обговорити їх із фахівцями.

Як результат — ми зробили справжні відкриття і для себе, і, сподіваюся, для глядачів.

Наприклад, мало хто знає, що Володимир хрестив киян не в Дніпрі, або що на стінах Софії Київської є символ рівності чоловіків і жінок у церковному служінні. Не всі бачили стародавню кам’яну  обсерваторію в Карпатах або найдавніші в світі ікони, які зберігаються в одному з київських музеїв. І це лише невеличка частина того, що нам вдалося віднайти або зрозуміти, того, чим ми поділимось із нашими глядачами.

— Не боїтесь стикнутись із нерозумінням людей, які не готові сприймати новий погляд на віру?

 — Нам хотілося б дати можливість висловитися всім. І, що найголовніше, дати можливість почути іншого та інакшого.

— У проекті Ви залучаєте істориків, релігієзнавців, науковців. Чи можна, на Ваш погляд, розглядати релігію через призму науки?

 — Релігія і наука досліджують один і той самий предмет: людину і світ. Одна людина може бути є і вченим, і віруючим одночасно. Але у науки і релігії різні кути зору та різні інструменти пізнання. Вважаю, що ми вже давно мали б відмовитися від радянсько-атеїстичного протиставлення науки і релігії.

При взаємній повазі і обміні знаннями науковці і богослови можуть збагачувати один одного, а не сперечатися.

Мені, наприклад, було дуже цікаво дізнатися в Інституті генетики про те, чим генетичний Адам відрізняється від Адама біблійного.

— Як вважаєте, чи потрібно деякі релігійні питання розглядати в історичному контексті?

 — Розуміння історичного контексту або спостереження за розвитком релігійних спільнот в часі допомагає краще розуміти суть явищ і відділяти сенси від фактів.

— Які моменти знімань найбільше запам’ятались?

 — Перша ж зйомка для проекту «Таємний код віри» була на морозі в осінньому пальті. У січні... Потім ми з рятувальниками плавали у колекторі під проспектом, відкриваючи для себе таємниці Почайни. А в Карпатах, незважаючи на прогноз, дощ припинився якраз тоді, коли ми почали знімати.

Найбільше запам’яталися люди — експерти, з якими ми розмовляли. Кожен з них — це унікальна особистість, яка володіє унікальними знаннями про унікальні місця або цікаві артефакти. 

 — Для Вас, як для священика, це перший досвід роботи на телебаченні?

 — Мій перший досвід роботи на телебаченні був у 1995 році. Потім у 2003-му ми створили першу програму церковних новин, а в 2005 цілий духовно-просвітницький телеканал. Був досвід створення документальних фільмів, організації телетрансляцій та коментування богослужінь. Багато років я був речником Церкви, в тому числі і в ефірах різних телеканалів. Але у ролі телеведучого я вперше і, чесно кажучи, не очікував, що це буде такою нелегкою справою.

— Ви діючий священик, чи не заважають зйомки проекту основній діяльності?

 — Для мене просвіта і є основною діяльністю, якою має займатися священик. А по неділях я разом зі своєю громадою звершую богослужіння. А в будні дні, як і всі мої парафіяни, я працюю. А якщо в когось виникають запитання чи прохання про молитву, то в усіх нас є сучасні засоби комунікації (телефони, планшети, комп’ютери) та зв’язок у соціальних мережах в групах, чатах або віч-на-віч. 

— У чому мета діяльності Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, засновником якого Ви є?

 — Відкритий Православний Університет є намаганням втілити в просвітницькому проекті ідеї Відкритого Православ’я. Православ’я, яке відкрите до діалогу з суспільством, з іншими конфесіями і релігіями, з наукою. Це Православ’я, яке не тільки відкриває себе іншим, але й відкриває себе собі. До речі, ця ідея і в основі телепрограми, про яку ми з вами говоримо.

1plus1.ua / Оrthodoxy.org.ua

Теги: