Яким чином прості рибалки змогли розповсюдити по світу звістку про Воскресіння Христове? Чому на Великдень не відспівують померлих? Чи потрібно постувати перед Причастям у дні Світлої седмиці? Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія «Церковній православній газеті».


СЕРЦЕВИНА ВІРИ

– Ваше Блаженство, щорічно під час великодніх піснеспівів ми чуємо такі слова: «Свято свят і торжество з торжеств». Що ж означає свято Пасхи для сучасної людини?

– Слово «пасха» походить від єврейського «песах», що означає «пройшов мимо». Йдеться про далекі старозавітні події, коли Ангел Господній проминув єврейські будинки, знищуючи всіх п­ервістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби (Вих. 12: 29). У християн це свято набуло іншого значення: перехід від смерті до життя, від землі до неба. Пасха наша, Христос, закланий за нас (1 Кор. 5: 7). До приходу у світ Спасителя смерть панувала над людиною внаслідок її відпадіння від Джерела Життя…

– …Але ж сьогодні люди теж продовжують вмирати. Що ж змінилося після Христового Воскресіння?

– Спокутавши наші гріхи на хресті, Господь Своїм Воскресінням відкрив шлях до Царства Небесного. Тому свято Святої Пасхи – найбільше і найрадісніше для християнина. Життя вже набуло нового сенсу, воно сповнилося великої надії, а смерть втратила свою силу і владу. Кожен із нас покликаний до того, щоб стати учасником великої духовної перемоги, яку звершив Господь наш Іісус Христос. Його Воскресіння – серцевина нашої віри. А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших (1 Кор. 15: 17). Після Воскресіння Христового смерть у її власному розумінні (як розрив людини з Богом) вже втрачає свою безумовність: вона залежить від вибору самої людини. Хто вибирає життя з Богом, той отримує життя вічне.

 – Чому на Світлій седмиці не поминають покійних?

– Пасхальна радість не може бути затьмарена поминальною скорботою. У ці святкові дні ми згадуємо про покійних тільки у світлі радості перемоги над смертю, гріхом і дияволом.

 СИЛА – В ДАРІ ДУХА

– Загальновідомо, що Христос воскрес близько 2000 років тому. Яким же чином прості рибалки, Його учні, змогли розповсюдити цю Благу Звістку по всьому світу?

– Це велике чудо було провіщене ще в Старому Завіті: по всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх (Пс. 18: 5). Сила апостольської проповіді – в дарі Святого Духа, Яким наповнювалися серця і вуста учнів Христа. Першохристиянська Церква була сповнена особливими дарами Духа, які відкривали серця людей, і вкладали в них Благу Звістку про Воскресіння Христа і спасіння людини. Крім того, сила апостольської проповіді — в досвідному пізнанні того, щó вони проповідували і чого вчили. Істинність своєї проповіді майже всі апостоли засвідчили мученицькою смертю. Вони навчили нас правильно вірувати в Бога.

 – А чому віра має особливе значення для нашого спасіння?

– Апостол Павло говорить, що без віри догодити Богові неможливо (Євр. 11: 6). Наша віра є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому (Євр. 11: 1). Вона є вищою формою прояву свободи волі. Віра розкриває внутрішню сутність людини, визначає її вибір між добром і злом. Віра вчить нас направляти свою свободу на виконання Заповідей Божих і не піддаватися впливу страстей. Іноді людина може опинитися під впливом незаперечних фактів, які визначають її віру. Як це було, наприклад, при зустрічі апостола Фоми з воскреслим Христом. Сам Господь тоді йому засвідчив: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували (Ін. 20: 29).

СИМВОЛ НОВОГО ЖИТТЯ

– Звідки така традиція – освячувати великодні паски і яйця?

– Хліб завжди посідав важливе місце в людському житті. Віряни з благоговінням ставилися до нього як до дару Божого. На Тайній Вечері Господь дав учням Своє Пречисте Тіло під виглядом Хліба. Після Його вознесіння на небо апостоли продовжували збиратися на спільну Трапезу: на чільному місці клали хліб на ознаменування того, що Він, як і обіцяв, перебуває посеред Своїх учнів (Мф. 18: 20). На спомин цього на Пасху освячують артос – хліб, який всю Світлу седмицю знаходиться в храмі, біля ікони Спасителя, як знак присутності Самого Господа. За традицією на домашній трапезі в це свято вірні з благоговінням і вдячністю Богові вкушають освячений хліб – паску. Також на Великдень освячують крашанки. Саме яйце було сприйняте церковною свідомістю як пасхальний символ нового життя, що відкривається з Воскресінням Христа. Червоний колір символізує собою пасхальну радість, здобуту хресними стражданнями нашого Спасителя. Розуміючи духовний сенс, закладений у цих символах, християнин повинен насамперед прагнути до зустрічі із Самим Господом нашим Іісусом Христом через покаяння, смиренні молитви і Причастя.

– Як правильно провести пасхальну седмицю?

– Світлу седмицю потрібно проводити по-християнськи, в духовній радості, а не в догоджанні плоті та потуранні пристрастям. Великий піст дає християнинові правильну настроєність на ставлення до життя і в не пісні дні: привчає людину до стриманості в їжі та задоволеннях, привчає до молитви. Нерозумно було б після закінчення посту розтратити набутий духовний настрій і віддатися нестриманості та ліні. Закінчення посту для християнина не повинне бути приводом до обтяження пристрастю черевоугодництва і втрати того, що було здобуто духовними трудами під час посту.

Радіючи Воскресінню Христовому, християнин, по змозі, повинен прагнути до щоденного перебування в храмі на Літургії.

Радіючи Воскресінню Христовому, ми не повинні забувати про тих, кому погано, хто страждає або в кого немає даху над головою, їжі, хто немічний або хворий. Не будемо забувати, що роблячи добро і допомагаючи цим людям – ми виявляємо шану до Самого Іісуса Христа (Мф. 25: 40).

– Чи потрібно постувати перед Причастям у дні Світлої седмиці?

– Ні. У такі дні Церковним Уставом піст не передбачається. Ті, хто постував протягом Великого посту, можуть у період Світлої седмиці приступати до Святого Причастя, обмежуючись лише утриманням від м’ясної їжі.

ДУША ТЯГНЕТЬСЯ ДО ОТЦЯ

– На пасхальному богослужінні храми переповнені людьми. Таке враження, що багато хто прокидаються від духовної сплячки…

– Наш народ вже понад тисячу років укорінений в Православній вірі: вона глибоко увійшла в усі сторони нашого життя. Навіть десятиліття атеїстичних гонінь не змогли загасити світло віри Христової у свідомості людей, їхніх звичаях і культурі. У глибині душі більшість співвітчизників (навіть якщо вони не ходять регулярно на богослужіння) за своєю суттю залишаються православними християнами. Це проявляється не тільки в освяченні пасок, але і в трепетному ставленні до Господа Іісуса Христа, Слова Божого, до Церкви Христової, молитви. У народній свідомості зберігається благоговіння і повага до найважливіших православних свят: Пасхи, Різдва Христового, Богоявлення… У такі дні люди прагнуть прийти в храм, помолитися і взяти участь у богослужінні. 


– На жаль, так чинять далеко не всі. Дехто виправдовується тим, що «Бог у мене в душі», що не потрібні «посередники у вірі» та ін.

– Коли люди говорять, що Бог у них в душі, одразу ж виникає запитання: чи може Христос Бог увійти в серце того, хто не слухає Його? Новий Завіт говорить, що Господь закликає до покаяння (Мф. 4: 17), послуху Церкві (Мф. 18: 17), Причастя (Ін. 6: 53, 54), життя в єднанні зі Спасителем (Ін. 15: 5). А якщо людина грішить і навіть не думає сповідатися, як же Святий Дух буде з нею? Якщо людина вважає, що не має гріхів, то вона глибоко помиляється. На жаль, сьогодні багато хто, не замислюючись, повторюють нав’язувані ззовні стереотипи. Але як би вони не намагалися заглушити голос своєї совісті – гласу Божого, душа все одно тягнеться до Отця Небесного. Адже вона за своєю природою – християнка.

Сhurch.ua

Теги: