На початку березня керівник Ростуризму (російська федеральна агенція з туризму) Олег Сафонов під час IV туристичного форуму «Відкритий Крим» у Ялті несподівано заявив: «Ми чекаємо на наших родичів, друзів, сусідів з України і будемо дуже раді їм». За його словами, турпотік до Криму з України збільшується – як і за рахунок «інших закордонних туристів» з європейських країн, США, Китаю тощо. «Крим є відкритим: ми чекаємо на туристів усіх національностей і віросповідань і з нашої країни, і з-за кордону», – сказав Сафонов, зазначивши, що в агенції «не роблять трагедії» з міжнародних санкцій, які негативно позначаються на обсягах турпотоку.

«Відкритий» Крим

Наскільки «відкритим» є Крим для «іноземців із суміжної держави», як у кримських ЗМІ називають українців, раз у раз демонструє «прикордонна служба» півострова. Приблизно в той час, коли російський «головний по туристах» запрошував українців відпочити на пляжах окупованого українського півдня під шум російської військової техніки, 36-річного громадянина України до Криму не пропустили російські «прикордонники», забравши в нього паспорт і затримавши його на дві доби «для з’ясування обставин і встановлення особи»: третину цього часу забрав допит із застосуванням психологічного тиску. Вилучення паспорта пояснювалося нібито наявними ознаками підробки, хоча нічого подібного раніше не помітили службовці ДПСУ, яким довелося пропускати українця назад на материкову частину України – вже без основного документа.

Втім, як показує практика, подібні випадки не вгамовують бажання окремих наших співвітчизників, «далеких від політики», покращити показники кримського туризму. Наприкінці лютого в ефірі радіо «Спутник в Крыму» «міністр» курортів і туризму Криму Сергій Стрільбицький заявив, що цієї зими на півострові працювало майже на 50 туристичних баз більше, ніж у 2016 році, хоч і відзначив при цьому, що зимова фаза курортного сезону минула «не так, як хотілося». На додачу він повідомив, що лідером за заповнюваністю об’єктів розміщення стало місто Саки, яке «до травня вже буде заповнене фактично на 100%». Кількома днями раніше кримський «курортний міністр» запевняв, що турпотік до Криму у 2016 році сягнув найвищої позначки – 5,6 млн. людей («на 21% більше, ніж у 2015 році»). Посприяли в цьому буцімто «українські туристи»: мовляв, того літа турпотік через «кордон» з Україною зріс удвічі. За його словами, подібні цифри є «офіційними даними прикордонної служби». До того ж у середині березня цього року під час прес-конференції «голова» Криму Сергій Аксьонов висловив упевненість у тому, що за «суттєвого підвищення рівня сервісу» в перспективі кількість відвідувачів Криму може «повернутися до періоду Радянського Союзу, коли Крим приймав понад 10 мільйонів туристів на рік». Проте наразі він плекає скромніші бажання – близько 6 мільйонів людей на рік.

Курорти півострова «цілком можуть навчити Туреччину якісного сервісу»

Під час ялтинського форуму Олег Сафонов закликав його учасників заради отримання «нормальної» кількості відпочивальників не збільшувати ціни на свої послуги. «Як це зробити в умовах очевидної інфляції та астрономічних логістичних витрат, чиновник не уточнив», – відгукнулася кримська преса. Втім, курортний «міністр» Стрільбицький повідомив, що туроператори півострова вже підвищили вартість своїх послуг на третину. Тож, як констатують експерти, з турецькими курортами Крим може конкурувати хіба що цінниками, оскільки «взяти якістю точно не вийде». З огляду на це окупаційна «влада» планує розширювати можливості для малобюджетного відпочинку: зокрема, під час форуму йшлося про наміри відроджувати піший туризм і кемпінги, традиції яких, за словами «заступника голови ради міністрів Республіки Крим» Лариси Опанасюк, «зародилися ще за радянських часів і мали дуже велику популярність». «Не всі можуть дозволити собі відпочинок у дорогих готелях, а наметові містечка – це також чудово, романтично», – зазначила кримська «чиновниця». А вже у квітні кримський «міністр туризму» Стрільбицький в авторській колонці на одному з російських ресурсів висловив зовсім інші переконання – мовляв, курорти півострова «цілком можуть навчити Туреччину якісного сервісу», і не треба порівнювати їхній сучасний стан з радянськими часами.


У березні «голова» кримської «державної ради» Володимир Константинов поділився прожектом курортних мономістечок у районі Миколаївки, що на заході Криму, та від Алушти до Судака: «Там чудові, цілковито неосвоєні місця. Будуть потрібні колосальні вкладення, це цікаво для інвесторів, але це попереду. Перша лінія – набережні та готелі, друга – розважальна зона, третя – житло для елітної публіки, четверта – для обслуговуючого персоналу». На додачу кримське «міністерство» транспорту вже не вперше порушує питання про створення трьох автостанцій біля «міжнародних пунктів пропуску» на півночі півострова задля «прийому українських туристів», яким у 2015 році тогочасний кримський «прокурор» Наталя Поклонська обіцяла «камери у СІЗО та колоніях без виду на море».

«Організовані групи українських туристів»

Саме морем, а точніше – подорожами ним запропонував заманювати до Криму російського відпочивальника керівник Ростуризму. На 1 травня було заплановано вихід на маршрут між Кавказом і Кримом «нового» (1971 року виробництва) придбаного «Росморпортом» круїзного лайнера «Roy Star», перейменованого на «Князь Володимир». Вартість подорожі за маршрутом «Сочі – Новоросійськ – Ялта – Севастополь» розрахована явно не на «наметових романтиків» – від 11,5 до 25 тисяч гривень і вище. Згодом запуск круїзного маршруту було перенесено на 11 червня.


У Криму ж подорожі до регіонів Росії рекламуються як «внутрішній туризм». «Колись пропонували тури до країн ЄС. Тепер – «Волзька Венеція», Адигея, Грозний тощо», – зазначають кримчани, при цьому нерідко зараховуючи до «позитивних змін» можливість пізнавати «нову батьківщину». Проте після того, як 6 квітня Європарламент прийняв рішення скасувати для громадян України візові обмеження, чимало мешканців окупованих територій, що навесні 2014 р. раділи «поверненню до рідної гавані», раптово згадують про наявність українських паспортів.


Тим часом очільник комітету кримської «державної ради» з санаторно-курортного комплексу й туризму Олексій Черняк продовжує натрапляти на «організовані групи українських туристів», кількість яких на півострові «стрімко зростає з кожним сезоном». 13 квітня в ефірі радіо «Спутник в Крыму» він розповів: «Ні для кого не є таємницею, що багато туристичних компаній в Україні продають путівки до Криму, і що вже доволі добре налагоджено автобусне сполучення. Я переконаний, що як приїжджали з України відпочивати, так і цього року їхатимуть. Люди переконані, що в Криму безпечно, спокійно розмовляють українською мовою, їм усі раді. Якщо позаминулого року це були родинні та поодинокі туристи, то минулого року вже були організовані поїздки. Неодноразово бачив прибуття з Чернігова до Євпаторії трьох автобусів поспіль – люди приїздили централізовано, без проблем на кордоні чи з розселенням». Якщо заяви про організоване постачання туристів з материкової України до окупованого Криму є правдою, а не пропагандистським окозамилюванням, то виникає дуже багато запитань до компетентних установ Української держави.

Відпочинок релігійного характеру

На окрему увагу заслуговують плани кримської «влади» щодо релігійного туризму на півострові. Наприкінці 2015 р. кримський «мінтур» видав на цю тему брошуру, заголовок і фон якої були чомусь оформлені в індійському стилі. Продемонструвавши результати майже дворічного захисту російської мови від «бандерівського геноциду», курортне «відомство» запросило туристів-вірян у «места поломничества» – вочевидь, пропонуючи їм замість відпочинку ремонт. У розділі «Православні святині» переважають храми та монастирі кримських єпархій Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Звісно, жоден об’єкт Кримської єпархії УПЦ Київського патріархату, не перереєстрованої за російським законодавством, у сучасних кримських реаліях не розглядається як «туристичний». Це ж стосується і нечисленних храмів Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Утім, наразі будь-який свідомий вірянин української церкви навряд чи зважиться вирушити до Криму на відпочинок, та ще й релігійного характеру. Однак час від часу в деяких «материкових» храмах УПЦ МП можна натрапити на оголошення з пропозиціями релігійних подорожей до окупованого півострова, а на парафіях цієї церкви іноді звітують про походи-прощі вірян до Криму.


Дивно, але у буклеті не вказаний і такий цікавий об’єкт, як збудований ще у 1913 р. храм російських старообрядців у селі Курортному поблизу Карадагу (самі старообрядці називають це село «Мама Русская»). У 2016 р. він був відреставрований і освячений за сприяння мецената Російської православної старообрядницької церкви (РПСЦ), московського бізнесмена з американським громадянством Роберта Стаблбайна. За безпосередньої участі цього мецената в околицях Гурзуфа розпочалося будівництво храму для громади РПСЦ південного узбережжя Криму, а також духовно-паломницького центру: підвалини були освячені на початку квітня 2017 р. (про розширення впливу РПСЦ на окупований Крим розповідалося у № 15 «КС»).


Наприкінці березня 2017 р. у Криму обговорювалася десятирічна концепція розвитку релігійного туризму (зокрема, у православному ключі). Ще у 2015 р. при «мінтурі» було створено робочу групу з розвитку цього напряму, до якої увійшли представники різних конфесій – ясна річ, крім українських церков. За словами заступниці кримського «міністра курортів» Ольги Бурової, на півострові понад 600 з 814 культових об’єктів належать православній церкві (УПЦ МП), що буцімто дає підстави говорити про наявність усіх можливостей для розвитку релігійного туризму. Також вона додала, що прощі відбуваються незалежно від пори року, тож окупований Крим «можна відвідувати цілорічно».

«Російський Афон»

Реалізація концепції кримського «мінтуру» дозволить зробити Крим духовним осередком не лише мешканців Росії, а й цілого «русского мира», таким собі «російським Афоном», до якого приїздитимуть туристи з-за кордону, – мріє «сенатор Держдуми РФ від Криму» Сергій Цеков. На початку березня він цікавився ідеєю створення корабля-храму, який курсував би вздовж узбережжя півострова за паломницьким маршрутом: приблизний кошторис проекту – «якийсь мільйон доларів». Проте під час оприлюднення цієї ідеї представники паломницького відділу з Московської області попросили кримський «мінкурорт» посприяти у субсидуванні авіаподорожей до Криму для російських прочан: з’ясувалося, що для «простої середньої людини» ціна авіаквитка є «важкою». Побідкавшись, що 5-10 років може піти на будівництво автомобільних шляхів до кримських святинь, Цеков висловив переконання: православні обов’язково бодай раз у житті мусять відвідати Крим, де «тисячу років тому стала нога першого християнина» і звідки «Православ’я пішло на Русь». Про те, що християнству майже дві тисячі років, а за часів Київської Русі воно було єдиним і про православ’я у сучасному розумінні тоді не йшлося, кримським політикам пояснювати марно: їхні історичні знання є об’єктом окремого дослідження.


Про юрби закордонних релігійних туристів у Криму мріє і президент російської Міжнародної туристської академії, член «ради Імператорського православного палестинського товариства» Сергій Житєньов: на його думку, для успішного розвитку релігійного туризму на півострові необхідна достатня кількість сертифікованих екскурсоводів і перекладачів зі знанням англійської, французької, німецької, китайської та інших мов. При цьому він усвідомлює, що зазначену категорію туристів становлять «переважно малобюджетні люди, які не мають великих можливостей платити за проїзд, проживання, харчування тощо», тому для створення відповідних можливостей та інфраструктури необхідно залучати кошти з державного бюджету. На «синергію» з російською державою у розвитку релігійного туризму в Криму сподіваються й тамтешні клірики УПЦ МП. У цьому питанні, як і в багатьох інших, політичні та релігійні діячі розраховують на допомогу Бога і Путіна – що для декого з них є поняттями тотожними.

Upload.wikimedia.org

Теги: