"Киев - это колыбель НАШЕЙ Церкви"

24 07 2010 |
Митрополит Волоколамский Иларион, интервью; ТК "Глас",


 

Председатель Отдела внешних церковных связей Московской патриархии митрополит Волоколамский Иларион, сопровождающий патриарха Кирилла в его поездке по Украине, дал интервью телекомпании «Глас». Владыка, в частности, сказал:

Главная тема, лейтмотив (поездки патриарха ) - это преодоление раскола. Раскол является раной на теле Церкви. Задача заключается в том, чтобы преодолеть раскол, и чтобы те люди, которые ушли от единства Церкви, осознали пагубность пребывания в расколе и вернулись в лоно Церкви.


Сейчас время, когда нужно «собирать камни», когда нужно консолидировать людей. Конечно, это надо было делать и раньше, но вы помните начало 90-х годов: развал великой страны, возникновение независимых государств - процесс сам по себе важный, но это процесс политический, который не должен был бы затрагивать церковную жизнь. Церковь живет по другим законам, у нее другие границы, которые никогда не определялись политическими новообразованиями. Если бы Поместные Православные Церкви нужно было делить в соответствии с количеством тех стран, которые входят в их каноническую территорию, то сейчас было бы не 15 Поместных Православных Церквей, а 150 и они были не мощные и консолидированные, а слабые и разрозненные. Достаточно сказать, что в Александрийский Патриархат входит около 50 стран Африки, Иерусалимский Патриархат - это три государства, Антиохийский Патриархат - это два государства.

Русская Православная Церковь формировалась на протяжении более десяти веков. Она была рождена в крещальной купели святого равноапостольного князя Владимира не в Москве, а именно в Киеве. Киев - это колыбель нашей Церкви. Поэтому нельзя делить то, что созидалось на протяжении более десяти веков, тем более, делить по сугубо политическим, конъюнктурным соображениям. Раскол - это чисто политический проект. Это был проект тогдашней государственной власти Украины, направленный на то, чтобы придать большую легитимность возникновению самостоятельного украинского государства. Придумали совершенно нелепый лозунг о том, что «в независимой стране должна быть независимая Церковь» и стали его раскручивать.

 

И, к сожалению, государство потворствовало расколу, потому что, если бы не было этого попустительского отношения со стороны государства, то раскол никогда бы так не развился, как это произошло в 90-е годы. Этот политический проект соответствовал конъюнктуре того момента, но, к счастью, эта конъюнктура ушла в прошлое. Сегодня многие из людей, находящихся в расколе, в том числе и те, которые несут там священническое и архиерейское служение, понимают, что раскол - это путь в никуда, тупиковый путь. Многие из них даже понимают, что они не являются членами канонической Церкви, что их «таинства» недействительны. Сейчас внутри раскола зреет понимание того, что пора с этим заканчивать, нужно возвращаться в каноническую Церковь и заниматься не разрушением, а созиданием.

Теги:
323







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
2   ПУТЯ
24 липня 2010 16:27

Эту идейно-пропагандистскую похлебку, которой кормит нас теперь уже композитор Алфеев, давным-давно мы уже съели и... сами знаете что. Неужели они там думают, что в Украине по-прежнему живут крепостные малоросы, которые не в состоянии открыть книгу НЕимперского историка и прочесть что-то не идейно-славянское. Сколько можно врать? Доколе?

Хотя я их понимаю...
Если Киевская Купель теоретически будет "не совсем" ихняя, то она будет уж точно наша. А если она наша точно, то они (московиты), не совсем мы. А если они не мы, то и небходимость автокефалии для Украины очевидна. А если уж мы будем "автокефальны", то и историю ихней поместной церкви (РПЦ МП) нужно будет начинать не с Киева, а от Бориски Годунова и его печении о Московской митрополии.
Ой как неохота! A ведь все так складно было! А главное - верили все!


24 липня 2010 15:27

Початок офіційного хрещення України - це хрещення Великого князя Київського Оскольда (860 р.), що в подальшому Великий князь рівноапостольний Володимир підтвердив і прийняв як глава української держави - Київської Русі. Заснування Української Православної Церкви веде свій відлік від створення Київської Митрополії в 862 р. Здається тоді іще ні про Московію, ні про царство Московське, ні про Росію, а ні про Російську Православну Церкву чути не було. Історія Російської Православної Церкви (що поширила на себе найменнування Руської) починається з часів панування Золотої Орди у Володимир (на Клязьмі)-Суздальських (з часом і Московських) землях (1237 р.), що увійшли до її складу (на відміну від України) на правах територіального улусу (області) і створеня в Сараї (столиці новстворенної імперії) відповідної єпархії, з подальшим відходом від Київської Митрополії в 1459 р. (фактичним розколом) шляхом канонічно не визнаного (протягом майже 150 років) самопроголошення Московської Митрополії. Досить не коректно співставляти дійсно більше ніж тисячолітній статус і канонічні права Української Православної Церкви (що приходиться старшою сестрою для Московського Патріархату) з малими організаційними утвореннями РПЦ на теренах колишнього СРСР. Для будь кого, хто більш менш є свідущий в історії виникнення та розвитку Української Православної Церкви є очевидним, що в умовах відродження державної незалежності України, УПЦ як ні одна інша Церквона структура має канонічне і історичне право на свою помісну, автокефальну (автономну) Православну Церкву. Питання тільки в тім, яким шляхом і коли це право реалізувати. І вирішувати це повинні в першу чергу (як що не виключно) вірники, духовенство та ієрархія Української Православної Церкви в межах України. Братам же нашим по православній вірі із ближнього зарубіжжя, доцільніше і правельніше вирішувати питання Церковного будівництва в рамках своїх суверенних держав. При цьому не смішити світ своїм невіглаством і байками про міфічну тисячолітню історію Російської держави чи Російської Православної Церкви (Московського патріархату). Во істину по Християнськи та історично справедливим будо би, як щоб Московський Патріархат (Святійший Патріарх Кирило) сам проявив ініціативу і надав цілковиту автокефалію Українській Православній Церкві (чого від них чекають, без перебільшень, практично всі вірники УПЦ, УАПЦ, УПЦ КП та певно і УГКЦ) чим би поклав кінець православному розколу в Україні і засвідчив би на ділі, а не на словач свою вдячність Київській духовній купелі! А Київ дійсно є тим духовним Єрусалимом українського народу, з якого постала Українська Православна Церква, а від неї Благодать Господня поширилась на російські землі і від якої зародилась в подальшому і Російська Православна Церква. Хотілось би щоб це правдиво сприймали і тлумпчили всі чада Церкви Христової! Без блудливого бажання перемістити географічні кордони, історичні дати та події в житті Боголюбивих народів української та російської держав.


Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант