В минулому номері газети було опубліковано звернення собору духовенства Вінницької та Хмельницької єпархій до митрополита Мефодія, який очолив церкву в 2000 році.
Звернення, ухвалене 26 травня 2010 року, отримало «швидку і блискавичну» відповідь тільки у липні 2010 року після публікації в «Успенській вежі». Як не дивно, але реакція появилася на веб-сайті «Українська автокефалія», який редагує п. Євген Заплетнюк, особа, яка появилася в УАПЦ зовсім недавно і постійно паплюжить духовенство та мирян, які починали відродження УАПЦ у 1989 році. Cьогодні у гостях «Успенської Вежі» Високопреосвященніший владика Роман, митрополит Вінницький і Брацлавський, керуючий Хмельницькою єпархією УАПЦ.

– Вітаю вас, Високопреосвященніший Владико Романе, на сторінках нашої газети. Найперше хочу привітати від вірних Української Автокефальної Православної Церкви, Управи Львівського крайового ставропігійного братства св. ап. Андрія Пер-возваного та редколегії нашої газети із двадцятою річницею архієрейського служіння в УАПЦ. Ви були одним із перших, які відкликнулися і взяли на себе духовну місію єпископства у відродженій Українській церкві, церкві-мучениці, яка протягом 21 року постійно відстоює право свого існування. Владико, як давно ви є керуючим Хмельницькою єпархією і який стан справ у ній.

– Хмельницька єпархія була передана мені для управління у 2002 році. До того часу вона перебувала під керуванням митрополита Мефодія. Я прийняв практично зруйновану структуру із декількома священиками, і коли почав переглядати стан справ у єпархії, враження були не найкращі. Деякі священики вели аморальний спосіб життя (зловживання алкоголем та наркотиками). Звичайно, після попереджень і невиправлення ситуації вони були заборонені у служінні, але владика Мефодій відразу взяв їх під свою юрисдикцію, давши охоронні грамоти. Власне ці священики зараз є опозицією до мене і стараються очорнити моє ім’я через певні ЗМІ.

Всі священики, які зараз є у Хмельницькій єпархії приступили до душпастирства з мого благословення і розбудовують нашу Церкву на Хмельниччині. Зараз під моєю опікою є 8 священиків із 20-ма парафіями. Волочиське благочиння є у підпорядкуванні Тернопільської єпархії ще з 2002 року. Тепер маємо проблему. По-перше, Предстоятель намагається продати єпархіальне управління, а по-друге – для цього на моє місце на Хмельниччину вирішив призначити Богдана Кулика, якого він прийняв до УАПЦ без рішення єпископату і без згоди духовенства єпархії. Наші всі священики одноголосно на зібранні у м. Хмельницькому в середині липня цього року ще раз особисто заявили митрополиту Мефодію, що вони не підтримують будь-яких рішень щодо Кулика і залишаються вірними мені.

– Скажіть, будь-ласка, владико, що спричинило духовенство ваших єпархій до таких рішучих заяв?

– Ми всі довго терпіли, шукали компромісу, але ця заява – це вже «крик душі»! Ще перед приїздом Вселенського Патріарха питання відносин із Предстоятелем постало гостро. Але у зв’язку із процесами, які відбувалися із Константинополем щодо офіційного визнання автокефалії ми не хотіли робити звернень, які б зашкодили цим процесам. Проте час терпіння закінчився, і далі такої наруги, яку робить владика Мефодій над нами, терпіти неможливо. Причиною усього негаразду і безладу, що робиться в УАПЦ – це проблема у верхній ланці керівництва нашою Церквою. Найбільшою проблемою є гроші, і це досить великі.

Конфлікт між нами розпочався довкола єпархіального приміщення Хмельницької єпархії, яке владика Мефодій намагається різними методами продати. Єпархія знаходиться в центрі м. Кам’янець-Подільського, в історичній частині старого міста. Там існує наша парафія, настоятелем якої ієрей Ігор Герій, благочинний Кам’янець-Подільського деканату. Громада розпочала активну діяльність. Її силами було організовано святкування 20-ліття УАПЦ на Хмельниччині у 2009 році, паломницьку поїздку дітей із бідних родин по православних святинях Західної України у 2010 році. До цього часу владика Мефодій присилав таких священиків, щоб громада розвалилася, тобто, щоб не існувало будь-якої причини утримання споруди. Я цього не допустив, і в цьому мене підтримують духовенство і вірні Хмельницької єпархії. Коли постало питання отримання споруди у власність нашій Церкві, то ми виробили всі необхідні документи, які пізніше передали Предстоятелю з надією у сприянні пошуку спонсорів на капітальний ремонт. Та виявилося, що за нашими спинами почалася торгівля нашою ж нерухомістю. Щоб легше це зробити, вирішили позбутися мене, залучивши до цієї справи заборонених мною священиків і власне Богдана Кулика, який вже їздить Хмельниччиною із дозвільними від УАПЦ документами. Такі самі процеси спостерігалися і на Вінничині. Довірені особи від владики Мефодія відвідували державні органи, трактуючи себе офіційними представниками УАПЦ. Тут ми швидко навели порядок, бо Вінницьку кафедру очолюю більше 16 років і відповідні зв’язки за ці роки налагодилися.

– Чи вам це не нагадує історію із архієпископом Харківським і Полтавським Ігорем Ісіченком?

– Звичайно, що так. Робляться аналогічні кроки, щоб я покинув все і залишив Церкву. Але чому я маю йти кудись, якщо я тут приймав свячення і розбудовував цю Церкву. Є багато областей, де структура церкви є нерозвинутою. Хай Кулик, якщо хоче так сильно бути в УАПЦ, йде на ті єпархії і розбудовує їх там, де в цьому є більша потреба. Це просто йде процес виживання старого єпископату із УАПЦ людьми, далекими від автокефалії і від самої її ідеї.

– Які стосунки у вас із іншими конфесіями?

– Особисто я у нормальних стосунках із всіма, проте лінія верхівки нашої Церкви пішла на протистояння із усіма: із католиками,із Київським Патріархатом. Чомусь тільки про Московський напрям Православ’я усі мовчать і нічого поганого не говорять. Московити для Києва стали «близькими соратниками».

– Чи можливо вирішити цей конфлікт і як саме?

– Конфлікт вирішити можна. Нехай владика Мефодій дасть нам можливість нормально розвиватися і не втручається у внутрішнє життя наших єпархій. У нас нема консолідованості. Середовище, яке оточує Предстоятеля, тільки робить негативну репутацію не тільки йому, але й Церкві, стан якої такий, що в ній залишилися тільки люди, які живуть Українською ідеєю автокефалії