Нещодавно випадково натрапив на статтю про Білу Церкву (Київщина) в Електронній єврейській енциклопедії (ЕЄЕ). Як і варто було очікувати, з неї випливало, що юдеям нашого міста з давніх-давен й до останнього часу конкретно не щастило. Поспівчувавши, вирішив перевірити цю інформацію в інших джерелах. «Потрусив» Ґуґл, погортав Вікіпедію та дещо знайшов.

Євреї прийшли на Київщину приблизно наприкінці одинадцятого століття (якщо цікаво, де і з ким вони блукали раніше – можете почитати Біблію). Тут представники цієї славної нації оселялись у містах, засновували общини та займались торгівлею. Вже до початку сімнадцятого століття одна з таких общин існувала й у Білій Церкві. Словом, все було доволі файно. Але раптом нещастя: на Україні одне за одним спалахують гайдамацькі повстання, а ні в чому не винні євреї стають жертвами різанини 1768 та 1786 років. Та це не смертельно: в 1806 році семіти отримують дозвіл від графів Браницьких на поселення та будівництво у місті. Майже відразу було зведено торгові ряди, після чого Біла Церква фактично перетворилася з маєтку сім’ї Браницьких на економічний центр регіону. А 1897-го в місті вже нараховувалось до дев’ятнадцяти тисяч юдеїв, що складали більшість городян.
Потім йде революція. Хоча банди «зелених» і бійці білої армії грабують усе місто, Петлюра, який перебуває в Білій Церкві, звертає особливу увагу на єврейські погроми та закликає націоналістів протидіяти їм всіма силами. Цікаво, що це також написано в ЕЄЕ, а значить, і самі євреї згодні з непричетністю національних військ до погромів.

Чим далі в ліс – тим більше дров. Почалася Велика Вітчизняна. Цього разу їх переслідують вже фашисти. Наймасовіший розстріл відбувся у вересні 1941 року, коли загинуло близько 4,5 тисяч семітів (в тому числі багато дітей).

Після війни зачиняється остання синагога (1962 р.), оскільки кількість євреїв у місті поступово зменшується: 1959 рік – біля 5,5 тисяч чоловік, 1979 – 4,8 тисяч, 1989 – 3823 юдеї.

Що було після цих сумних подій нам відомо – переважна більшість єврейського населення міста виїхала до Німеччини та США. В 2001 році його кількість не перевищувала півтори сотні. На згадку про давні часи Білій Церкві лишились тільки всесвітньо відомі імена народжених тут, а померлих за кордоном євреїв: шахіст Давид Бронштейн, фізик Бенціон Вул, художник та педагог Абрам Черкаський, один із корифеїв радянського кіно Іосиф Шпинель…