Хто з нас не любить ходити знаменитою прощею до Святоуспенської Лаври? Чисте повітря, краєвиди, родюча земля, доглянуте господарство монашої родини – це завжди заманює, коли хочеться відпочити від стресового міського хаосу. Особливими є також намолені брати-студити, які завжди скромні, тихі, ввічливі. Притягує серце і древня церква Успіння Богородиці, на стінах якої виглядають крізь затирання часом диво-фрески.

Однак, напевно, не одна молода особа стикалася з малою незрозумілістю: старослов'янською мовою, яку використовують монастирі студійського уставу. Чому ж студити не переходять до служіння рідною мовою, ми поцікавилися у єромонаха Рафаїла Стронціцького....

- Отче, монастир студійського уставу чи то для збереження традиції Східного обряду, чи з інших причин, досі практикує старослов'янську мову богослужінь. Чи не втрачаєте через це молодь? Чи в такий спосіб не старіє наша Церква?

Ми справді сьогодні молимося старослов'янською мовою. Однак це значною мірою спровоковане тим, що в наш час ми не маємо перекладу усіх богослужбових книг. Поки що нема українською мовою цілого Октоїха, тобто вісьмох книг, без яких повне богослужіння, повний літургійний день є неможливими. Чи можливо молитися добове правило без Мінеї – 12 томів канонів і гімнів про життя Святих?

- Даруйте, як же обходяться без них інші монастирі?

- Це цікаве питання. Молитися згідно з Типіконом вони не можуть, тому що не мають тих текстів. Сьогодні тих 12 томів, в яких Святі Отці описали у величних піснях життя святих подвижників, заміняють тільки загальними службами. Молитослов, який видали отці-василіяни в Римі в 1988 році, не може замінити наш церковний календар, який „наповнений" мучениками, і кожного святі Отці по-особливому описали. Залишається хіба що кожного дня присвячувати богослужіння одному й тому ж мученикові. Цей молитослов видали василіяни для свого приватного вжитку, а ним обходяться усі інші монастирі. Ми, наслідуючи дух Андрея Шептицького, хочемо мати повні богослужіння.

- Знову даруйте, але чому тоді студити не візьмуться за переклади?

Переклад... Переклад – це нелегка штука. Моє запитання: «З якої мови?»

- ...може, для початку, зі старослов'янської?

Ні, справжній науковець буде перекладати з оригіналу. Перекладати з грецької можна, спеціалісти є. Церква зараз намагається сформувати певний штат людей, які могли б перекладати. Однак, щоб перекладати літургічні тексти, треба мати набір талантів: феноменально володіти мовою: грецькою і українською, не досить бути філологом, треба ще бути богословом, бо дайте філологу богословський текст перекласти – єресь буде через кожне речення. Врешті треба бути поетом, бо грецький текст має певний ритм, динаміку. Таких людей, в тому числі серед студитів, нема забагато. Водночас, беручи за основу грецький текст, ми мусимо зважати на слов'янський переклад, бо слов'яни адаптували текст і, укладаючи його, надали своєрідної мелодії, щоб можна було заспівати. Це мистецтво є. Є люди, які над цим працюють, але потрібно часу. Іншу причину, чому ми використовуємо старослов'янські тексти, добре вмів пояснити покійний о. Методій (Микола Костюк). Він навіть Літургію служив слов'янською мовою. Він пояснював так: з точки зору філології, слов'янська мова стала основою, коренем для багатьох слов'янських мов. Якщо попросимо білоруса, хорвата, росіянина, українця прочитати один і той самий текст, написаний слов'янською мовою, кожен його прочитає по-іншому. Є різні «редакції відчитування» того самого тексту. Слов'янська літера «ять»: росіянин прочитає «е», українець «і». Отець Методій наголошував, що саме студити, на жаль, єдині в Україні використовують слов'янську мову в українській редакції відчитування.

- Отче, повернімося до молоді: як вона реагує на традицію вашого монастиря, а також, чи не відштовхує мовний бар'єр хлопців, які хотіли би вступити на новіціят до студитів?

Я думаю, що мовний бар'єр в часі богослужінь існує завжди. Чи молоді брати, які приходять до монастиря, де моляться по-українськи, потраплять усе зрозуміти? Переповнені літургічні тексти інколи є незрозумілими досвідченим монахам. З іншого боку старослов'янська мова не є чужою для нас. Повірте ,якщо людина молиться нею, уважно вчитуючись у текст, вона усе зрозуміє. Звичайно, варто було б граматичні форми вивчити, бо, до прикладу, слово «рече» в українській мові мало б мати теперішній час, а в слов'янській воно означає минулий: «І сказав Господь». Владика Андрей та Климентій Шептицькі, коли писали «Наші звичаї» для студитів, то радили кожному братові мати записник навіть на Літургії, щоб можна було вписати незнайоме слово і потім пошукати його значення. Хлопці, які сьогодні вступають на новіціят, мають відразу уроки мови. Їм не є легко. Взагалі наша молодь сьогодні не дуже цікавиться мовними аспектами. Візьміть пересічного юнака з вулиці і запитайте його, які він знає форми дієслова. Він буде в замішанні. Брати в монастирі за рік-два прекрасно читають по-старословянськи.

Що стосується речей пасторальних, то тут слід розмежувати різні місця, в яких знаходяться наші монастирі. Наприклад, я сам стою за тим, щоби в Святоуспенській лаврі служили старослов'янською мовою. Вона дуже багата і трохи краще відображає грецький текст. У Львові в Святомихайлівському монастирі це питання до дискусій. На жаль, ті люди, які найбільше кричать за українську мову, чи вони так часто нею моляться? Чи не втрачаємо ми молодь? Бачите, сьогодні ми відправляємо усі богослужіння старослов'янською, окрім Літургії і євангельських читань. Однак ми маємо певну когорту людей, які ходять і на Утрені, і на Вечірні...

- Це люди старшого віку, які звикли до такої мови, а молодь – вона ж не розуміє слів?

Та ж молоді швидше сприймуть мову, ніж старші.

- ... але ж чи є в цьому потреба і чи молодь цього хоче?

Це вже інше питання, яке виходить з точки зору бажання молодої людини. Якщо вона захоче, то проблем з розумінням текстів у неї не виникатиме.

- Отче, ще прошу уточніть, це триватиме доти, доки нема перекладів, чи так буде завжди?

Я не знаю. Будуть переклади, буде загальна рада монастиря, ми сядемо й будемо вирішувати, чи працювати над виробленням нової реалії для студитів. На щастя, наші монастирі в таких випадках є досить динамічні, а не статичні. Ми легко і відкрито реагуємо на зміни.