Через сім років йому буде рівно чотири віки. Зародження Братства диктувалось інтересами роздертої надвоє України, яку поділили між собою після зрадницького Андрусівського договору два тодішніх загарбники: Росія і Польща. Правобережжя, в тому числі Волинь, опинилось у сфері володінь останньої. Польська влада разом із своєю церквою взяли жорсткий курс на ліквідацію православної віри, спольщення українського етносу.

     Передові люди, патріоти України - українські шляхтичі і простолюдини - розуміли, що єдиний шлях для спротиву насиллю є їхня згуртованість. Створення Братства і стало цією легальною можливістю. У 1617 році воно сформувалось організаційно, а через два роки з неймовірними труднощами вдалося добитися офіційного визнання Братства у польського короля Сигізмунда ІІІ, противника православної віри.

     Першими братчиками стали ігумен Чернчицького монастиря Герасим Микулич, священик Дмитрівської церкви Мойсей Соловецький, волинський чашник, сенатор Михайло Древинський, мостовничий Луцький Олександр Зубцевський, підсудок луцький Михайло Гуревич-Воютинський, фундатор Братства князь Юрій Пузина, вікарій єпархії, лікар грек Олександр Музеллі та інші. Був ухвалений статут Братства.

     Братство розгорнуло активну діяльність. Насамперед силами української шляхти, яка не спольщилась і мала певні статки. Братчиками, окрім засновників, стали визначні особистості того часу: майбутній гетьман Іван Виговський, іконописець Йов Кондзелевич, поет, шляхтич Данило Братковський, Галшка Гулевичівна, мати І. Мазепи та інші авторитетні люди. Братство зайнялось будівництвом своєї церкви, культурно-освітньою, пам'яткоохоронною, благодійною діяльністю. Діяли братська школа, притулок для бідних, друкарня, бібліотека. Вівтарна частина великої братської Хрестовоздвиженської церкви з криптом збереглась дотепер. На той час Братство було потужною організацією з солідними фінансовими можливостями.

     Зрозуміло, активність Братства не могла не стурбувати тодішню владу, її прихильників, католицьку Церкву. Документи донесли до нас свідчення про бурхливі події, навіть криваві сутички з противниками православ'я. А Данило Братковський привселюдно на майдані Ринок у Луцьку, неподалік Братської церкви, був скараний лютою смертю. Амплітуда діяльності Братства, напрям і зміст роботи вирішальною мірою залежали від історичних реалій, які складалися, особливо стосунків між Росією і Польщею. Періоди активності чергувались з часами занепаду.

     Після входження Волині знов у склад Росії діяльність Братства помітно пожвавилась. Значною мірою це зумовлювалося тим, що багато його членів займали високі державні, виборні, армійські, юридичні, релігійні посади, володіли значними фінансовими, майновими статками, були впливовими людьми. Досить сказати, що у свій час Братство очолював генерал-лейтенант В. Панютін, а братчиками були генерал-губернатори, генерали, полковники, графи, судді, прокурори, ієрархи, нижче духовенство тощо. Період до Першої світової війни позначений високою активністю Братства. Діяло воно і під час перебування Волині під владою Польщі, до 1939 року, хоч цей період вивчений недостатньо. А от про якусь діяльність його в часи більшовицького атеїзму говорити не доводиться. Братську церкву переобладнали під атеїстичний планетарій.

     Проте намір відродити Братство не полишав волинян. Його пов'язували з надією на відродження справжньої Української помісної православної церкви, яка була поглинута Московською. То ж в часи всенародного підйому національного духу, ще до проголошення незалежності України, 23 вересня 1990 року в обласному театрі ляльок відбулась установча конференція, на яку прибуло понад сто делегатів з різних кінців Волині. Вона й проголосила відродження Братства як правонаступника і продовжувача справ Луцького Хрестовоздвиженського братства. Зміна назви мотивувалась розширенням сфери діяльності Братства, його завдань щодо відродження церкви. Головою його було обрано Богдана Самохваленка. Спочатку воно діяло як громадська організація. А вже 23 жовтня 1993 року Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України зареєструвала статут Братства як релігійної, благодійно-просвітницької організації.

     Першим його реальним кроком стало повернення в лоно УАПЦ Київського патріархату братської Хрестовоздвиженської церкви. Старостою церкви було обрано одного із засновників Братства Євгена Симоновича. Наступним важливим завданням було повернення головної святині українського православ'я в Луцьку - Свято-Троїцького кафедрального собору. Братчики взяли в цьому процесі найактивнішу участь, аби унеможливити захоплення храму московськими прихильниками. У часи гострих міжконфесійних протистоянь члени Братства виїжджали в села Луцького, Горохівського, Рожищенського, Маневицького, Ковельського, Ківерцівського районів як місіонери, розповідали про обставини, причини, які призвели до втрати Української церкви і держави, виступали в пресі.

     Доносити до людей історичну правду - чи не найголовніший із напрямків роботи Братства. Воно випускало газети «На варті», «Єдина Церква», його члени виступають у ЗМІ, розповсюджують літературу. Досить активною є діяльність, спрямована на дослідження минулого Братства, повернення історії імен славних братчиків. Ця робота йде у тісній співдружності з Волинським краєзнавчим музеєм. Так, у 2000 році було перевидано «Помяник» Братства, що вівся з 1618 року і довгий час вважався втраченим. Щороку в храмі поминаються імена тих, хто внесений туди.

     Тривалий час у забутті було ім'я братчика, поета, громадського діяча, високоосвіченої людини, українського шляхтича, нашого земляка Данила Братковського. Два роки тривала підготовка до повного факсимільного видання його творів «Світ, по частинах розглянутий». Для збору коштів довелося зробити понад тисячу звернень до людей різних політичних, релігійних поглядів, національностей, посад, статків. І книга справді стала народною як вдячність поету, який все життя відстоював інтереси простолюдинів. Вона пройшла кілька презентацій в Києві, Луцьку, стала помітною подією в культурному житті України і Польщі. Видання вийшло з паралельним перекладом у авторстві відомого письменника, публіциста, історика, лауреата Шевченківської премії Валерія Шевчука. Він та братчики, які брали найактивнішу участь у підготовці видання - Олена Бірюліна та автор цих рядків, удостоєні обласної літературної премії ім. Агатангела Кримського. Кіностудія «Волинь» (Б. Ревенко, В. Бєлов) за сценарієм А. Бондарчука зняла фільм «Волинська Голгофа Братковського», який удостоївся високої нагороди на Всеукраїнському фестивалі «Кінотур-2006», інших фестивалях.

     У 2008 році вийшло факсимільне видання книги «Лямент» - кириличний першодрук у Луцьку, що побачив світ у друкарні Братства у 1628 році. Єдиний примірник оригіналу зберігся у фондах Національного музею Львова. Книга теж видана з паралельними перекладами: авторським - Валерій Шевчук (Київ), підрядковим - Володимир Александрович (Львів) та науковими дослідженнями. Готується до друку збірник архівних матеріалів з історії Братства 1617-1648 р.р., що ще не були оприлюднені. Спільно з Волинським краєзнавчим музеєм проведено наукові історико-краєзнавчі конференції. Встановлено горельєф Д. Братковського біля місця його страти, меморіальні дошки навпроти вівтарної частини братської церкви, де у підземеллі покояться останки перших братчиків, на братському будинку. Займається Братство благодійною діяльністю.

     Нині найважливішим об'єктом роботи є створення музею історії Братства. У приміщенні братського будинку (вул. Кондзелевича, 5) виконано капітальний ремонт, збираються експонати. Це нелегко, оскільки ні держава, ні місцева влада не виділила для цього ні копійки. Придбано картини художників В. Жупанюка «Історія Братства в особах і подіях», О. Дишка «Страта Д. Братковського». Останній завершує роботу над серією портретів знаменитих братчиків. Продовженням експозиції стане братський некрополь, що в підземеллі братської Хрестовоздвиженської церкви.

     Колишні поховання мали дуже занедбаний вигляд, останки братчиків були завалені будівельним і побутовим сміттям, перемішані з землею. Вони давно були розграбовані, адже більше двох віків тому церква згоріла, від недогляду і байдужості обвалилась.

     У часи атеїзму туди скидали й побутове сміття, різний мотлох. У такому забутому і занедбаному, зневаженому стані й знаходились останки захисників православ'я. А нагорі, у церкві, йшла Божа служба. Так було після багатьох безрезультатних звернень до влади до позаминулого року. Після благословення владики Михаїла, о. Василя невеликими силами братчиків, настоятеля і старости церкви розпочалась робота в підземеллі. Значну допомогу надав військовий ліцей з посиленою фізичною підготовкою.
     Нині проводяться роботи з впорядкування крипту. Виготовлено 12 трун з вологостійкої деревини. Обладнується вхід знадвору, як це було колись. Після закінчення робіт крипт стане оновленим Братським некрополем, експозиційним продовженням музею історії Братства, там можна буде відправляти і службу Божу. Однак Братство відчуває гострий дефіцит коштів. Тож будемо щиро вдячні тим, хто підтримає цю Богоугодну справу.

     Наші реквізити: р/р 26004070284651 у МФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019, код ЄДРПОУ 21733563.

Андрій БОНДАРЧУК, голова Волинського крайового Братства святого апостола Андрія Первозваного