9 листопада 2010 року Наказом Міністерства освіти і науки України № 1067 «Про введення в дію переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 787» спеціальність «Богослов’я (теологія)» отримала нові перспективи для свого розвитку.

Про ці та інші питання у підготовці фахівців в галузі теології розповідає ігумен Євфросин (Білаш), заступник голови Місіонерського відділу при Священному Синоді УПЦ доктор богослов’я, магістр психології, старший викладач економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Соціально-економічні негаразди та політична нестабільність в останні роки все більше повертають масову свідомість українського народу на шлях до релігії та вічних цінностей, до проблеми пріоритету загальнолюдських понять у суспільному та державному житті України. До таких цінностей відноситься і визнання невід'ємних прав і свобод кожної людини, в тому числі свободи совісті і свободи віросповідання (Ст. 35 Конституції України), а також права на отримання освіти, зокрема й богословської.

Сьогодні богословська (теологічна) освіта, її подальший розвиток, співвідношення з відповідними напрямками, які здійснюють світські навчальні заклади та ін., є одними з актуальніших, а інколи й болісних тем для Української Православної Церкви та церковної громадськості. Реформування та наближення вищої богословської  (теологічної) освіти до державних стандартів вищої освіти розпочалося ще декілька років тому, але результати цих реформ бажають бути кращими. Суперечки в інтернет-просторі та на сторінках преси між учбовими закладами та окремими науковцями, мабуть, також не залишають шансів для консолідації зусиль у вирішенні важливих питань богословської (теологічної) освіти і науки в Україні. Наприклад, державні вузи вже давно говорять про відкриття кафедр і факультетів теології. Але навіть відкриваючи їх, вони, на нашу думку, поки ще не зовсім розуміють для чого це роблять і кого збираються готувати…

Тож спробуймо дослідити стан та положення вищої богословської освіти в загальнодержавному та загальносуспільному просторі України

Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені. Так, Постанова Кабінету Міністрів України № 787 від 27 серпня 2010 року відповідно до Ст. 12 Закону України «Про вищу освіту» затвердила список спеціальностей, за якими має здійснюватися підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра. Спеціальність «Богослов’я (теологія)» віднесена до галузі знань «Гуманітарні науки» і має шифр 7.02030103 (для спеціалістів) та 8.02030103 (для магістрів). На виконання даної постанови Кабміну, цей перелік був введений в дію Наказом Міністерства освіти і науки України № 1067 від 9 листопада 2010 року. Про це повідомлялося на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки та Інтернет-порталі «Єдине освітнє інформаційне вікно України».

У цьому процесі були зацікавлені всі християнські церкви та релігійні організації України і Українська Православна Церква взяла найактивнішу участь в ньому. Однак існують і певні дискусійні моменти. Наприклад, підготовка спеціалістів та магістрів богослов’я (теології) здійснюється лише на базі кваліфікації бакалавра філософії, яку надають світські навчальні заклади. А питання про визнання дипломів богословів (теологів), виданих духовними навчальними закладами України, залишається в цьому плані, відкритим. У той же час, функціонування теології, як окремий напрямок підготовки фахівців, є усталеною європейською практикою за всіма трьома освітніми циклами (тобто бакалаврський, магістерський та докторський).

Більше того, якщо в Україні сьогодні вже діє спеціалізація «Богослов’я, (теологія)» без прив’язки до якої-небудь конфесії чи релігії, то наприклад, в Російській Федерації згідно Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти,  теологи готуються тільки за такими конфесійно-освітніми профілями: християнська теологія, ісламська теологія та іудейська теологія. В Європі таких напрямків набагато більше, це: католицька теологія, православна теологія, протестантська теологія, гуситська і т.д. Наприклад, візьмемо Карлов університет у Празі, один із найдавніших і престижних вищих учбових закладів європейського простору. Так, на його базі діють три теологічні факультети: католицький, протестантський та гуситський. Перший та другий факультети готують спеціалістів-теологів відповідно своїх назв, а ось гуситський факультет – готує не тільки спеціалістів гуситської теології, а й старокатолицької та іудейської. І що найцікавіше, одна зі спеціалізацій цього факультету – православна теологія. Більшість предметів цієї спеціалізації викладають клірики Православної Церкви Чеських земель та Словаччини, які мають відповідні державні наукові ступені та вчені звання. Але це теми інших публікацій…

Бакалаврат

Бакалавр – освітній або освітньо-кваліфікаційний рівень вищої (рідше – неповної або базової вищої) освіти (у різних країнах має різне трактування та зміст підготовки), однак, зазвичай, – це академічний ступінь кваліфікації, що присвоюється особі, яка опанувала програму вищої освіти з терміном, як правило, чотири роки та успішно подолала підсумкову державну атестацію. Бакалавр має право на продовження навчання з отриманням ступеня магістра, а також дозволяє працювати на відповідних посадах ринку праці.

16 червня 2005 року наказом Міністерства освіти і науки України № 363 до переліку спеціальностей, за якими здобувався освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», було додано спеціальність «Богослов’я (теологія)» у межах напряму підготовки «Філософія». Однак вже 13 грудня 2006 року дана спеціальність була виключена з переліку напрямків підготовки бакалаврів постановою № 1719 Кабінету міністрів України. З того часу спеціалісти та магістри богослов’я (теології) готуються в Україні на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра філософії. Таким чином, бакалаврів богослов’я з дипломами державного зразка в Україні так і не має. У Європі, як вже вказувалось, кваліфікаційний рівень бакалавра теології можливо здобути у більшості класичних гуманітарних вузів. Адже у саме поняття традиційного класичного європейського університету закладений принцип чотирьох факультетів: філософського, теологічного, юридичного та медичного. До того ж навчання у більшості учбових закладів є безкоштовним.

Магістратура

Магістр – академічний ступінь (кваліфікація), який отримують бакалаври в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої освіти з тривалістю навчання один-два роки; дає право на зайняття основних посад на ринку праці, продовження навчання в докторантурі (аспірантурі).

Магістрів богослов’я в Україні готують всього декілька навчальних закладів: Національний університет «Острозька академія», Український Католицький університет та Карпатський університет імені Августина Волошина. Так останній, вищий приватний навчальний заклад, працюючи у єдиному комплексі з Ужгородською Українською Богословською академією імені святих Кирила і Мефодія (УУБА) у 2010 році, маючи відповідну ліцензію МОН України, вперше здійснив випуск 29 магістрів. Ця подія широко висвітлювалася у православному медіа-просторі. Крім богословських, церковно-історичних, літургічних дисциплін студенти-магістри вивчають такі предмети, як «Ділова українська мова», «Методика викладання богословських дисциплін», «Методологія наукового дослідження», «Вища освіта в Україні», «Педагогіка вищої школи», «Основи психоаналізу». А також  проходять три види практики – богослужбову, науково-педагогічну та науково-дослідну.

В багатьох європейських вищих учбових закладах на теологічних факультетах, крім предметів загального богословського циклу, значна увага приділяється вивченню філософських дисциплін та іноземних мов, як древніх так і нових, сучасних. Особливо цікавими є вивчення теології з комбінуванням психологічних та соціальних студій. Докторантура

Сьогодні в Україні немає державних докторів (кандидатів) богослов’я чи теології і, скоріш за все, найближчі рік-два вони також не з’являться. Адже ще не відкриті докторантури, аспірантури і не створені Вчені ради по захисту дисертацій зі спеціальності «Богослов’я (теологія)». Однак нострифікація наукових ступенів доктора теології здобутих у держаних навчальних закладах за кордоном, розпочнеться найближчим часом. Принаймні, про це було заявлено представниками Міністерства освіти і науки України на одному з останніх засідань Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при МОН України.

Єдина проблема полягає у тому, що серед православних священнослужителів не так багато докторів теології, які мають дипломи закордонного державного зразка. Тому близька хвиля нострифікацій, на нашу думку, майже не торкнеться УПЦ. Нострифікований диплом в Україні буде одного зразка і не вказуватиме на конфесійну приналежність теолога-науковця. Таким чином, при відкритті теологічних факультетів чи кафедр, створенні Вчених рад по захисту, керівник вузу, зважаючи на швидкі темпи введення нової спеціалізації, економічну доцільність та зростання рейтингу учбового закладу, навряд буде відшукувати кадровий потенціал за конфесійними ознаками (законодавчо це і не вимагається). Тим самим, з’являється можливість того, що Православ’я будуть вчити зовсім неправославні.

Ще одне важливе питання – це проблема державного визнання дипломів докторів богослов’я (теології), видані українськими вищими духовними навчальними закладами в результаті успішного захисту таких дисертацій здобувачами.

Безумовно, більшість піднятих питань потребують окремих досліджень, і, мабуть, переосмислення та активізації роботи нашого духовенства, окремих відділів та науковців, які займаються розробками в даній галузі. Останнім часом можна констатувати плідну співпрацю у цьому напрямку Місіонерського відділу при Священному Синоді Української Православної Церкви та Міністерства освіти і науки України. З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнішого Митрополита Володимира, голова Місіонерського синодального відділу, архієпископ Полтавський і Миргородський Филип очолює робочу групу УПЦ по співпраці з МОН України. Владика Филип є членом Громадської ради при МОН та постійно наголошує на необхідності викладання предмету «Християнська етика в українській культурі» у загальноосвітніх закладах як постійнодіючого курсу, а не як факультативу. Інститут інноваційних технологій та Міністерство освіти та науки України вже розробили програму «Християнська етика в українській культурі» для використання в навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників обласних закладів післядипломної педагогічної освіти. Програма знаходиться на затвердженні.

Незважаючи на всі складнощі, робота в окресленому напрямку здійснюється. І проходить вона в плідному позитивному ракурсі.