У прикарпатському курортному містечку Яремче вшанували пам'ять монаха місцевого монастиря Порфирія (Петра Чучмана), якого ще за життя вважали святим. Майже все своє чернече життя праведник знаходився у монастирі святого Іллі отців-студитів у селі Дора, що біля Яремче.


На вечорі пам’яті зібралося чимало священиків та світських людей, які пам’ятають отця живим. Гуцули кажуть, що для отця Порфирія головне життєве кредо було «Примиритися до заходу сонця», а найвища ознака його святості – у простоті. До нього за духовною порадою приїжджали тисячі людей. Сотні отримали через його молитви зцілення від фізичних недуг. Незважаючи на атеїстичних представників радянської влади, отець Порфирій пішки ходив від села до села по всій Гуцульщині, проповідуючи Христа й наражаючи себе на різні небезпеки з боку влади.

Благословив ще 13 річного хлопця, уродженця села Унів, що на Львівщині, на монаший шлях брат митрополита Андрея Шептицького Климентій. Але юнак задумався над покликанням та вирішив спитати поради в одного старця. Той сказав: «Ти ще дуже молодий, і для тебе краще буде піти у світ, відслужити у війську, а потім, якщо будеш відчувати покликання, то вступай до монастиря. Але хочу дати тобі таку пораду: кожного дня молися три рази «Богородице Діво» про добру долю».

Петро відслужив у війську, навчився кравецького ремесла, мав можливість одружитися, але відчував, що майбутнє його життя має продовжуватися серед чернечої братії. Він справив прощальний вечір для молоді й повідомив, що вступає до монастиря. Всі сприйняли це як жарт, але наступного ранку переступив монастирську браму, щоб вповні присвятити своє життя служінню Богові та людям Це було в листопаді 1932 року. А вже в 1935 році Петра відправили до села Дора, де було засновано монастир святого пророка Іллі, у якому пройшло все подвижнецьке життя старця.

Тут він отримав схиму та нове ім’я – Порфирій.

«Отцеві була притаманна велика простота, безпосередність, лагідність і доброта у ставленні до тих, які щоденно приходили до нього за допомогою, – відзначив правлячий ієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколай Сімкайло. – Він глибоко вникав у життєві обставини кожного, хто до нього звертався за духовною порадою. Тому люди відчували щиру турботу і проймалися до старця великою довірою».

Помер старець у 2001 році та похований на Чернечій горі в Уневі.

Теги: