Вчора мав можливість спостерігати за процесом інтронізації нового глави Української греко-католицької церкви Святослава Шевчука. На цю подію з'їхалися люди з усього світу, тисячі прихожан, сотні журналістів, як українських, так й іноземних, і, на жаль, одиниці офіційних осіб нашої держави (представників влади).

Однак, кидалося в очі інше - відсутність мерседесів і майбахів, жодного показового пафосу, відсутність кон'юнктурного духу. Все просто, щиро і по-доброму.

У багатьох, напевно, викликало здивування, чому ж саме вибір Синоду УГКЦ зупинився на такому молодому священнику. Для мене теж це стало несподіванкою. Але, як вдало зауважив знайомий священник, у греко-католицькій церкві священник не гадає над тим, чи його оберуть, а в молитві думає над тим, кого обрати. Це означає, що обирали за круглим столом, а не в кулуарах.

На мою думку, своїм рішенням УГКЦ чітко показала, що залишається поза політикою та політичними розбірками. Адже, троє основних претендентів були зі Львівщини, яких справедливо вважали опозиційно налаштованими проти чинної влади та її політики. Священник з діаспори - хороший спосіб уникнути політизації УГКЦ.

Крім цього, вартим поваги є вчинок кардинала Любомира Гузара, який за життя демократичним шляхом передав церковну владу. Цим створено прецедент і приклад для наслідування. Цим вчинком Любомир Гузар ще раз підтвердив, що є моральним авторитетом української нації, мудрою людиною, не зіпсованою сучасними матеріальними благами.

Вчора, після 4-годинної святкової Літургії, приємно здивувало і те, що новий глава УГКЦ вийшов до людей, був доступний для кожного - поважного гостя, журналіста, простого прохожого, віруючого. Приємно було дивитися на чоловіка, який у свої сорок є доктором богословських наук, володіє сімома мовами, очолив 6-мільйонну церкву і при цьому залишився простою людиною.

Приємно і те, що фактично усі священники УГКЦ у своїй діяльності використовують сучасні технології, користуються Інтернетом, соціальними мережами, спілкуються через скайп, їздять з молоддю у паломницькі поїздки по Європі, розвивають їх духовно. Цим вони приваблюють молоде покоління, формують прототип сучасної української церкви.

Бажаю УГКЦ подальшого розвитку, а її новому главі - міцного здоров'я і наснаги у нелегкій і відповідальній справі.

P.S. З великою повагою ставлюся до прихожан інших конфесій і в жодному разі не мав на меті протиставити УГКЦ іншим церквам.