Президент Виктор Янукович провел встречу с представителями христианских церквей, входящих во Всеукраинский совет церквей и религиозных организаций, которые ранее обратились к главе государства с просьбой помиловать экс-премьера Юлию Тимошенко. Господин Янукович заявил, что не может повлиять на ее судьбу, добавив, что и сам "хотел бы видеть ее на свободе".

У коротких і нечисленних повідомленнях ЗМІ про Перший загальнонаціональний круглий стіл "Місія інтелігенції та вільних людей України", ініційований групою "Першого грудня", є трохи патетики, проте мало конкретики.

За десять років існування релігійна громада Пресвятої Трійці досі не має в місті не те що власного храму, а й навіть земельної ділянки під його будівництво. Тому вірні УГКЦ, які мешкають у «духовній столиці України», відвідують Служби Божі в невеличкому пристосованому приміщенні (площею 25 квадратних метрів), що заледве вміщує усіх охочих. Однак місцевим греко-католикам не звикати до труднощів, оскільки вони їх долають практично від самого початку діяльності на Полтавщині.

Реакция блогеров на произошедшее: «Сегодня 10 апреля в 10:00 5 красавиц FEMEN добровольно заточили себя на колокольне святой Софии Киевской…» — «Мне понравилось про "5 красавиц". Оптимисты, однако…»

Створений наприкінці 2010 року, Альянс «Україна без сиріт» зумів за короткий час зарекомендувати себе як організація, здатна задавати тон у вирішенні складної проблеми дітей-сиріт не тільки в Україні, але й у сусідніх країнах.

Не секрет, что уже много лет в средствах массовой информации непризнанного мировым Православием  «киевского патриархата» муссировалась тема о существовании в УПЦ так называемой «шовинистической пророссийской партии, этакой «волосатой руки Москвы», стремящейся подорвать суверенитет Украинского Государства. В эту «партию» филаретовцы записывали и архиепископа Ионафана, живописуя Вас самыми чёрными красками.

Можливо, хтось сприймає ситуацію, що склалася навколо патріарха Московського і всієї Русі Кирила зі зловтіхою. Можливо, хтось вважає її закономірністю: як інакше міг повести себе глава церкви, яка десятиліттями співпрацювала з атеїстичною державою, та й після краху комунізму стала вірною союзницею вже нової влади. У мене ж історія з патріархом викликає щире розчарування.

...Святі завжди пов'язані зі своїм часом. Мабуть, Господь так тих людей і посилає — щоб вони свідчили в свій час. Найвиразніша прикмета духовного наставлення о. Климентія Шептицького — це примат Божої волі. Завжди запитував себе: чи саме цього хоче Господь? І це дуже важлива лекція для нас: так часто сьогодні плануємо гарні речі, не задумуючись, чи справді на те є Божа воля...

Написать это письмо меня побудил страх того, что скоро может случиться страшная и непоправимая беда – неправосудный приговор невиновным людям. Речь идет о жителях Запорожья – моих сыновьях, Антоне Харитонове и Сергее Демине, а также их брате по несчастью, Евгении Федорченко, которых обвиняют во взрыве в Свято-Покровском храме. Молодые люди второй год содержатся в СИЗО.

Поступово будівництво церковних культових споруд набувало широкого розмаху. Зростала архітектурно-мистецька вишуканість церков та їхня кількість. Дуже часто невеликі міста України мали кілька храмів. Наприклад, у XVIII ст. у волосному містечку Лисянці Звенигородського повіту Київської губернії діяли шість церков: Михайлівська, збудована (172 3 р.), Преображенська (1730 р.), Вознесенська, (1730 р.), Георгіївська (1723 р.), Миколаївська (1718 р.) та Успенська (172 0 р.). У XIX ст. в Лисянці збудували римсько-католицький костьол. При ньому до 1832 р. був францисканський монастир, а 1861 р. в Лисянці висвятили нову кам'яну церкву, яка належала до 3-го класу і мала 119 десятин землі.

Ініціатива 1 грудня та заява католицьких єпископів України з пропозицією законодавчо заборонити аборти спричинили цікаву дискусію у ЗМІ. Одне із головних питань – навіщо наші аполітичні Церкви займаються соціальними питаннями? Як вони можуть взагалі щось вимагати від народу, від законодавців? У цих умовах важливо зрозуміти: Церкви, їх пастирі та їх інтелектуальні (моральні) лідери просто змушені починати знову і знову весь цей специфічний дискурс, бо їх до того закликає соціальне вчення Церков, яке вони всі зобов’язані намагатися втілити в життя.

Її життя подібне до пригодницької історії, в якій переплелися війна і мир, біль і радість, розчарування і велика надія. Та крізь усе життя великою червоною ниткою проходила безмежна любов до Бога.

Однією із найяскравіших постатей у нашій історії початку XVII ст. був Мелетій Смотрицький, талановитий письменник, вчений-філолог, ерудит, людина всебiчної європейської освіти, яка постійно переймалася долею свого народу й своєї церкви і робила для них все, що могла. Це не був учений «не від миру сього» — його публіцистичні твори, наповнені «премудрістю», сучасники читали, перечитували, обговорювали всюди, де знаходилася хоча б одна письменна людина. Віхи життя. Мелетій (світське ім’я — Максим) Смотрицький (1575—1633) народився на Поділлі в селі Смотричі в небагатій православній шляхетній родині.

Год назад Одессу посетила с неофициальным визитом Великая Княгиня Мария Владимировна. На сайте «Единого Отечества» до сих пор выставлена подборка фотографий, из которых явствует, что лидер этой организации при-нимал самое горячее участие в чествованиях зарубежной гости. Вплоть до того, что ходил по пятам с иконой Божьей матери и вместе с семинаристами затя-гивал «Многая лета». И в этой связи возникают некоторые недоумения…