Спочатку про те, що я однозначно оцінюю позитивно. По-перше, я однозначно там мав побувати. Чого варте лише знайомство з паном Олександр Саган’ом і початок співробітництва в тому, що стосується розповсюдження літератури на тему Єдиної Київської Церкви. Ми з паном Олександром знайшли і почули одне одного. І навіть якщо б все інше пройшло повз мої вуха, то й цим одним я лишився б задоволений. Розвіртуалізувався з о. Roman Ostrovskyy і отримав запрошення на освячення храму у Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ, за що дуже вдячний. Несподівано зустрів сестру з однієї зі спільнот Неокатехуменальної Дороги.


Я не знав чи недочув, що тема зустрічі матиме біблійний акцент, тому прийшов у тому числі розповісти про ініціативу під загальною назвою "Єдина Церква", що починає реалізовуватись в царині книговидавництва і книгорозповсюдження:
https://xn----7sbbhhistx7a5d0i.xn--j1amh/ :-)

Про негативне, точніше умовно негативне...

Зазначу, що належу до тих, хто є послідовним прибічником єдності Київської Української Церкви. Визнаю, що УГКЦ на сьогоднішній день є єдиною з українських Церков, яка системно працює на майбутню єдність. УГКЦ - це така серйозна потуга, що дуже динамічно розвивається, швидко набирає міць, йде і навіть несеться в ногу з часом.

Але іноді мені здається: чи не увірували греко-католики в те, що вони одні здатні все зробити для єдності, що їм непотрібна допомога від представників інших Церков?

- Ніхто тут не має контрольного пакету акцій, в тому числі й УГКЦ. Богословський пошук основ для єдності - то чудово. Проте не варто відкидати конкретні ініціативи й ідеї. Незле було б і підтримати.

Так, я маю таку ідею, до того ж вважаю, що вона належить до категорії не просто важливих, але ключових. Тобто таких, без яких нічого, ніякої єдності не відбудеться. Жартома кажучи, перш ніж подружити людей, я пропоную колегам-видавцям подружити наші книжки в рамках єдиної книгарні і інтернет-книгарні. Якщо нам так важко прийняти одне одного, тоді маємо спершу можливість сприйняти спочатку "чужу" літературу. (Звичайно ж, серед цієї літератури не повинно бути антиукраїнської, антикатолицької, антифіларетівської чи якоїсь там ще "анти"). Маю такий приклад з власного досвіду. Я відкрив свою інтернет-книгарню у 2007 році. З 2008 року почала в мене замовляти книги одна жінка з Донецька. Спочатку купляла твори святих отців. За пару років придбала першу невеличку книжку протоєрея Олександра Шмемана, ще за пару років почала замовляти книги о. Олександра Меня, а згодом і іншу сучасну християнську літературу.

Сподіваюсь, аналогія зрозуміла. Поступово ми сприймемо книжки, богослов’я, ідеї, дух "чужої" Церкви, а потім навчимося сприймати і одне одного.
https://xn----7sbbhhistx7a5d0i.xn--j1amh/

Маю конкретні ідеї, де, як і т. ін. Але поки що справа загальмувалась. Дехто трохи задер носа догори. І багато хто не готовий сприймати конкретних робочих (і простих) ідей, та ще й від представника "московської" Церкви. Доречі, один священик, відомий в УАПЦ, зі Львова, вислухавши мою пропозицію, та ще й про тісну співпрацю з УГКЦ, перестав виходити на зв’язок.

Ще дуже жаль, що ніхто не прийшов від кліру УПЦ КП. Ще жаль, що забули про УАПЦ. Чи можливо вони не ходять до "уніатів"?

Підіб’ю невеликий підсумок. Тяжко пробиває собі дорогу єдина Київська Церква Володимирового хрещення. Попереду у цій боротьбі - дві Церкви. В теорії - УГКЦ, на практиці - УПЦ МП. Завдяки старанням окремих представників царського священства. :) Задніх пасуть УПЦ КП і УАПЦ. Але то нічого. Господь, руками Януковича робив нас єдиними на Майдані, де ніхто не питав, з якої ти Церкви. Тепер, сподіваюсь, цю справу буде завершено руками Путіна. Ну а що Господеві з нами робити, якщо самі не бажаємо єдності? ;)

Facebook, 8 вересня 2017

Теги: