Це видання, присвячене розгляду психічного здоров’я людини, представляє серію книг, написаних доктором медицини, директором психіатричної клініки з тридцятип’ятирічним досвідом праці в Швейцарії, доктором Самюелем Пфайфером.


Про значення охорони психічного здоров’я в нашому суспільстві з більшою наполегливістю заговорили психологи, психотерапевти, психіатри, священики у зв’язку з довготривалою війною з агресором. Поглиблення дезадаптованості спостерігається не лише серед військових, членів їхніх сімей, мешканців прифронтових зон чи переселенців. Ми всі стали учасниками страшних подій, що занурюють нас у жахливу дійсність. Хочемо ми того чи ні, але змінюється наша взаємодія з навколишнім світом, ставлення до себе, людина поступово втрачає свою працездатність. У зв’язку з цим це видання набуває великої цінності для охорони психічного здоров’я нашого суспільства.


    Ця книга присвячена одній з найактуальніших тем практичної психології, психотерапії та психіатрії – депресії. Йдеться про найголовніше і найзворушливіше у житті людини – про відносини людини з навколищнім світом і з собою. Ці стосунки не завжди прості та зрозумілі, часто їх супроводжує складність і заплутаність. Депресія – це хвороба, яка вимагає дбайливого ставлення у зв’язку зі «складними стосунками з життям». Тому ця книга про непрості переживання людини при зустрічі з цією «тихою епідемією» сучасності.


   Актуальність теми депресії обумовлена значною поширеністю цієї патології. Напевно невипадково вихід цього видання збігається з кампанією ВООЗ, присвяченою депресії у 2017 році, що лише підтверджує важливість цієї теми сьогодні. І недарма, оскільки міжнародні дослідження вказують на динамічну тенденцію зростання кількості людей, які страждають на депресію. Скринінгові дослідження і обстеження схильності до самогубства та депресії, представлені даними МОЗ України ще у 2011 році, зазначили, що в структурі захворюваності на психічну патологію понад 70% становлять психічні розлади непсихотичного рівня, серед яких переважають депресії . Самюель Пфайфер зазначає, що «у всьому світі депресія є головною причиною обмеження працездатності і перебуває на третьому місці серед хвороб, від яких люди страждають найчастіше: серцево-судинних та онкологічних захворювань. І ця тенденція зростає. Депресія наявна в усіх країнах та культурах – на неї страждає більше 120-ти мільйонів людей. Ось результати, які свідчать про частоту захворювання: 15-20% населення відчуває себе періодично у депресивному стані, 3% впродовж року хворіють на тяжку депресію».


    Дослідження Національного інституту психічного здоров’я (США) демонструють всю серйозність епідеміології депресії серед підлітків. За даними за 2015 рік близько 16,1 мільйона дорослих віком від 18 років пережили як мінімум один депресійний епізод в минулому році (тобто у 2014). Це становить 6,7% всього дорослого населення США. А серед пацієнтів загально медичної мережі частота депресій становить близько 30% .


 Провідну роль у виникненні депресії і призначенні антидепресантів відводять біологічним механізмам, і саме такі уявлення найчастіше переважають у лікарів загальної практики, невропотологів і психіатрів, які призначають ці препарати. На тлі фармацевтичного буму в підході до депресії менш помітними стають досягнення сучасної психотерапії, а також роль Церкви в допомозі людям, які страждають на депресію.


 У суспільстві, в якому ми живемо, далеко не однозначно ставляться до людини, яка планує звернутись або звернулась за допомогою до психолога, психотерапевта, а тим паче – до психіатра. У нашій практиці ми часто зустрічаємося з відмовою багатьох пацієнтів приходити на психотерапевтичні сесії у зв’язку зі стигматизацією на роботі, серед оточуючих та членів сім’ї. Часто пацієнти, які страждають на різні форми депресії, відмовляються від лікування антидепресантами через побічні ефекти або установки, що створюють перешкоду успішному використанню медикаментів. Особливо це може стосуватися пацієнтів, які практикують християнські принципи віри. Між вірою і медициною довгий час перебувала невидима стіна. Однак з 1995 року Гарвардська медична школа почала проводити конференції за участю величезної кількості вчених на тему: «Духовність і зцілення в охороні здоров’я». Duke University (США) заснував Центр вивчення релігії/духовності і здоров’я. Уже у 1999 році 61 з 126 медичних шкіл в США пропонували курси духовності і здоров’я. Дослідження Даніеля Янкеловича свідчить, що 94% представників охорони здоров’я (HMO – Health Maintenance Organization, USA) і 99% сімейних лікарів згодні з тим, що «особиста молитва, медитація та інші релігійні практики можуть поліпшити медичне лікування». Гарольд Пінкус (1997), заступник медичного директора Американської психіатричної асоціації, вважає, що безліч досліджень віри і психічного здоров’я «ясно дали зрозуміти, що будь-яка людина, яка займається наданням медичних послуг, <...> не може ігнорувати <...> важливі зв’язки між духовністю, релігією і здоров’ям» (David Myers). У нашому пострадянському контексті духовність/релігія і психіатрія/психотерапія часто розглядаються антагоністично як представниками професійних співтовариств (психологами, психіатрами), так і священнослужителями та пасторами . Самюель Пфайефер вміло інтегрує межі буття людини (як фізичну, психічну і духовну складові).


 Вищезазначені передумови роблять це видання вельми актуальним, представляючи нові перспективи для допомоги депресивним пацієнтам. Ця книга може допомогти релігійним пацієнтам (які практикуюють свою віру), які страждають на депресію, більше зрозуміти природу цієї хвороби, її форми і способи лікування. Однак, як каже Самюель Пфайфер, «депресія – це хвороба, яка вимагає дбайливого ставлення. Депресія – це не лише криза почуттів, а часто й криза віри».


Однак, це не релігійний/філософський або теологічний трактат, а скоріше написаний досвідченим психіатром і психотерапевтом науковий огляд теми депресії, в якому надано професійні рекомендації та описи такого складного захворювання як депресія. Це не вичерпний матеріал на тему депресії, але в оригінальному виданні ця книга є коротким конспектом для всебічного вивчення у багатьох університетах, де готують майбутніх психологів, духовних наставників, священнослужителів. Ця книга буде корисна тим, хто працює в сфері психічного здоров’я.


На завершення хочеться згадати слова Антуана де Сент-Екзюпері: «Хоча людському життю немає ціни, ми завжди поводимося так, ніби існує щось іще цінніше». Нехай ця книга навчить нас мужності звертатися за допомогою до психологів, психіатрів, компетентних у сфері психічного здоров’я священиків, так само, як ми звертаємось до кардіологів, окулістів, логопедів, і нехай вона послужить провідниками для поліпшення якості психічного життя нашого суспільства.


В’ячеслав Халанський, Ph.D. (a.b.d),
співробітник дослідницького центру «Реаліс»

Slavahalanskiy.blogspot.com, 2017

Теги: