Передача була присвячена проблемі (не)прийняття Україною Стамбульської конвенції про запобігання насильству серед жінок та домашньому насильству. Про цю Конвенцію ми не так багато знаємо, але один із важливих чинників її неприйняття - проти неї одностайно виступає Всеукраїнська Рада Церков.


В передачі, поряд з постійними учасниками - представниками основних релігій - брала участь активна прихильниця Стамбульської Конвенції (далі - Ст.К) та яскравий речник (хоч, згідно з логікою процесу, треба переходити на фемінітиви і казати - речниця) депутат (ні, тепер депутатка!) Світлана Заліщук.


В чому суть питання? Не все мені зрозуміло, але суттєвою різницею між релігійним та світським (секулярним) ставленнями до стосунків між статями є те, що в сучасній европейській світській системі понять людська стать і ґендер - це не те ж саме. Стать - розуміється як феномен біологічний, визначається первинними та вторинними статевими ознаками, а ґендер - поняття соціальне: «гендер» означає "СОЦІАЛЬНО ЗАКРІПЛЕНІ ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків" (визначення Ст.К).


У чому проблема? У традиційних суспільствах вважалося, що стать однозначно детермінує соціальну роль, соціальну поведінку. Особу, яка виходила за прийнятні (для традиційного суспільства на даному етапі його розвитку) межі поведінки, вважали часто небезпечною (а, оскільки це були переважно жінки) й іноді відьмою, підлеглою сатани. Згадаймо Жанну д'Арк, а у нас, наприклад, - Марусю Чурай. Я десь читав, що, слідуючи за модою Европи, у Києві якась жінка в штанях вийшла на Хрещатик вперше десь у 90х рр. 19 століття. Її вмить оточив натовп чоловіків та ледь не розтерзав (обзиваючи "шароварницею"), лише городовий порятував, забравши в "околоток".


В ліберальному суспільстві Заходу у 20-му столітті "соціальна закріпленість" статевих ролей поступово розмивається. Переважно жінка (а не чоловік) освоює нові професії, стилі зовнішності (мода) та стилі поведінки. Спершу такі стилі сприймаються як епатаж, а згодом як допустимі,згідно з принципом толерантності до іншості, до свободи його (її) самореалізації.


(Зразу зазначу, що тут є незнищувана суперечність між радикальним лібералізмом та релігійним традиціоналізмом: де межі індивідуального епатажу? Де пролягають межі "широти" чи безпардонності ексгібіціонізму - в широкому сенсі цього терміну? Оскільки найбільш інтимною для людини є діяльність через відомі органи, які прийнято прикривати – значить людство рухається до все більшої безсоромності? неординарності-"нетрадиційності"?)


На цей процес накладається різне ставлення релігії та світського лібералізму до "сексуальної орієнтації", мається на увазі неприродної чи "нетрадиційної". Розширення ліберального розуміння свободи поведінки приводить до того, що ті нахили, які були табуйовані, переслідувані як спотворення природи, спершу звільняються як покарання, а потім і від морального осуду.


Тому є поки що непереборна суперечність: релігійна традиція не хоче легковажити і розрізняти два можливі розуміння поняття "ґендер": 1) як традиційну соціальну поведінку особи певної статі. При цьому відкриті до змін у суспільстві конфесії дивляться широко – жінка може бути льочиком-космонавтом, депутатом-президентом і навіть генералом (здається, американка у чині полковника вже керує сучасним есмінцем). І в такому розумінні до поняття " ґендер" немає претензій. При цьому всі основні положення Стамбульської Конвенції треба приймати без усяких сумнівів – там є послідовна програма боротьби проти насильства над слабким, над іншим – іншим за статтю, переконанням чи поведінкою. Але: 2) поняття "ґендер" може вводитися з метою урівняти будь-яку поведінку, пов’язану з неприродною статевою орієнтацією, декларувати її як варіянт соціальної норми. Релігійний консерватизм тут буде послідовно проти. Як аналогію, можна навести приклад будь-якої іншої девіантної поведінки: якщо особа публічно поводиться як психічно неадекватна (навіть без дій, що небезпечні для оточуючих), суспільство постарається убезпечитися від такої особи (нехай поводить себе так приватно, але не публічно). Звідси зразу стає логічно зрозумілим ставлення релігійного консерватизму до гей-парадів.. І тому у його прихильників може викликати тривогу, наприклад, таке положення (Стаття 12): "наявні моделі поведінки жінок і чоловіків часто перебувають під впливом упереджень, гендерних стереотипів, звичаїв чи традицій з викривленим уявленням про гендер. Отже, від Сторін Конвенції ВИМАГАЄТЬСЯ вжиття заходів, спрямованих на ЗМІНУ СВІТОГЛЯДУ та ставлення".


Правильним буде зауважити, що не у всіх конфесіях (зокрема,християнських) консерватори домінують. Тому ми й бачимо драму розділення серед протестантів у ставленні до одностатевих шлюбів, жіночого священства…


На цьому свої відкриті розмірковування над проблемою ґендеру поки закінчую. Уникаю чорно-білих висновків. Дякую читачам і, особливо – коментарям ). Посилання на текст Конвенції гуглиться (© Ради Европи).

Facebook, 18 жовтня 2017

Теги: