Отже цитую голову інформаційно-просвітницького відділу архиєпископа Климента (Вечері), але його думку супроводжуватиму своєю:

1. "16 ноября одним махом добавили украинцам новый выходной и лишили старого... решили отменить выходной 2 мая".
- Ще б можна будо зрозуміти переживання Владики, якби безбожно замінили 7 Січня на 25 Грудня. Але ВР в цьому випадку виявилася більш побожнішою, ніж ієрархи УПЦ, які шкодують за радянськими травневими святками. Виходить депутати хочуть декілька раз у рік Новонародженого Христа прославляти, а духовенство за радянським анцихристом і святами, які його прославляли, сумує. Не можу не здивуваттсь також тому, з якою ревністю наша Церква стоїть за більшовизм. І це не поодинокий випадок. Держава, наприклад, перейменувала м. Кіровоград на м. Кропивницький, а єпархія УПЦ стоїть в істині до нинішнього дня і називається Кіровоградською в честь одного із найпослідовніших провідників політики червоного терору, командарма Червоної Армії, яка попів прямо у вівтарях розпинала живими. Після його смерті і в його честь Сталін замордував та розстріляв тисячі невинних людей, серед яких було вагоме число духовенства.

2. "25 декабря по григорианскому календарю, вместе со всей Европой, и по юлианскому – 7 января, вместе с православным миром"
А тут вже тяжко визначити, чи то обманює людина, чи то такий обмежений світогляд має? Дозволю нагадати Владиці, що більша частина православних Церков світу святкує Різдво по Григоріанському календарю. І тут мене також вражає вірність вождю світового пролетаріату Леніну того самого "реакційного духовенства", якому він обявив відкриту війну у 1918 році. В тому ж році Ленін і впровадив той календар, згідно якого Церква святкує Різдво й донині, як і всі інші церкви колишнього соцтабору. До революції Новий Рік святкувався після Різдва, як в Типіконі й написано 25 декембрія.

На Помісному Соборі 1918 року це питання було соборно вирішено слідуючим чином - поки що не час тому що "Церква відлілена від держави".

Ось уривок із звернення до пастви св. Патріарха Тихона в зв'язку з календарною реформою в країні 1923 року:
"Со многим тщанием рассмотрев купно с боголюбезными епископами нашими постановление Вселенского Патриарха и, по всестороннем обсуждении, признав, что устанавливаемое им церковное время исчисление: 1) вводится законною церковною властию; 2) нисколько не затрогивает догматов и священных канонов Православной Церкви; 3) оставляет празднование дня Св. Пасхи, согласно постановлению 1-го Вселенского Собора, в первое Воскресенье после первого полнолуния, следующего за весенним равноденствием, т. е. позднее Пасхи иудейской; 4) находится в точнейшем соответствии с данными современной астрономической науки; 5) является не введением западного Григорианского календаря, а лишь исправлением старой Пасхалии с исчислением дней Пасхи по времени Матери Церквей Божьих – Церкви Иерусалимской, и в 6) потребно и удобно для согласования церковной жизни Русской с установленным уже в нашем отечестве и во всех христианских странах время исчислением, – мы и епископы наши единогласно постановляем: во 1-х, пропустить во время исчислении 13 дней так, чтобы после 1-го октября старого стиля вместо 2-го следовало 15-ое октября; 2) вопрос о времени празднования Св. Пасхи решить в согласии с православными церквами по постановлениям бывшего в Константинополе в сем году всеправославного собрания..."
Церкві не дали впровадити рішення собору в життя. Це була така антицерковна календарна політика радянської держави, яка бажала відірвати РПЦ від всіх інших церков світу.

Вони воліли по методу розділяй і володарюй поділити Церкву на "угрупування" і заставити їх між собою ворогувати. Вони заставили одну Церкву жити по двох календарях. Якби більшовики захотіли, вони б заставили як не Патріарха Тихона то Митрополита Сергія (Страгородського) впровадити календарну реформу, як вони заставили його йти повністю на всі поступки, які їм були потрібні (Декларація, виправдання терору і його приховування...). Просто для більшовиків перехід на новий календар був не вигідний бо зближував владу і Церкву, а так це ще один привід для переслідувань - всі на роботі, а християнин відмовляється працювати, бо в нього свято. Як на мене Тихона заставили підписати саме відміну. Він же, коли служив в Америці дозволяв служити тим юрисдикціям, які того бажали по своєму календарю. "Не людина для суботи, а субота для людини"!

Згодний з владикою «Христос родился один раз, а не два". Давайте будемо як вся Церква а не всю Церкву під себе підлаштовувати. А то коли мова йде про УПЦ КП, то ми заявляємо, що нас визнає світове православіє, а тут виходить, що ми не визнаємо світового православія!

3. " Более 80% украинцев считают для себя наиболее значимыми праздниками Пасху и Рождество. И почти столько же наших граждан полностью не доверяют Верховной Раде. депутаты стремятся ослабить подавляющее доверие к церкви на фоне полного дефолта Верховной Рады».
- Спікери УПЦ кажуть, що Церква не вмішується в політику, а тут єпископ робить чисто політичні заяви. Нагадаю переємникам апостолів слова мужів апостольських про те, яким чином належить християнину відноситися до політиків і політики, бо за ІІ тисячі років можна було забути, що то значить бути християнином: "Моліться за всіх святих. Моліться також за царів, за власті і князів, навіть за тих, що переслідують і ненавидять, вас і за ворогів хреста, щоб плід вашої віри був явний для всіх і щоб самі ви були досконалими" (св. Полікарп Смирнський). Ці слова він сказав про чисто язичницьку Римську Імперію.

4. А ось слова "експерта" з питань релігії, який УПЦ розмстила, аби закріпити одне невігластво іншим:
"В таком случае нужно было и мусульманский Курбан Байрам выходным делать, и еврейский Йом-Киппур – мы же страна мультирелигиозная, – сказал «Вестям» политолог Андрей Золотарев. – А так это все увязывается в один просматриваемый план создания украинской поместной церкви"
- Цікаво, на кого розраховані ці слова. На бабусь з села, які ніякої різниці не бачать між іудеєм і мусульманином - однаково всі анцихристи і диявол та його проамериканська влада всіх заженуть у одну анцихртстову помісну церкву. Цікаво було б почути від пана експерта, яким чином практично можливо об'єднати непоєднуване: методи, конкретні документи, коли де і як це раніше здійснювалось... Якщо без іронії говорити, то Україна споконвіку була полікультурною і полірелігійною країною. Тому в нас виникали полемічні богословські центри, братства, школи в Острозі, Луцьку, Києві...., які творили нашу культуру. Після приходу на територію України Російської Імперії всі інші конфесії "відмінили", доки Польща Західну Україну не забрала в 1921році назад. До речі завдяки цьому Почаївська Лавра залишилась ціла й неушкоджена до 1939 року, доки наші брати слов'яни з братньої Русі не знищили разом з правосланими і католиків і євреїв і таких ненависних православному серцю протестантів (так їм і треба, єретикам!).
Моя бабуня розповідала, що польська влада до 1939 року, коли прийшли "совєти", офіційно дозволяла вихідний юдеям, католикам, протестантам... Школи не працювали у ці дні.

5. Останню ремарку волів би сказати вже сам від себе. Наша Церква наприклад "не правильно" святкує Преображення. Воно мало б бути згідно Євангелія перед Страсною і Пасхою. Чому допущена така разюча непослідовність? Тому що в той день, коли Господь Преобразився, учні поставили кущі. Це були єврейські свята плодороддя. А язичницькі свята плодороддя в слов'ян припадають на кінець літа. Язичники "встановили" дату цього свята. Церква ради спасіння людей в другорядних несуттевих питаннях пристосовується до людей, як і Господь "пристосовується до немочі людини, аби бути ближче до неї" ( св. Максим Сповідник).

6. І останне. Хотілось би від очільників нашої Церкви почути не політичний, а богословський коментар календарного питання. А так як його немає на офіційних сайтах, то пропоную свій домашній самокльоп.

Вперше про Різдво Христове як про церковне свято згадує Климент Олександрійський у ІІІ столітті у зв’язку з гностиками-послідовниками Василіда. Вони святкували Богоявлення як сходження νους-а, тобто розуму Божества, у вигляді голуба на чоловіка Ісуса. За їхнім вченням, лише після цього Спаситель став безгрішним. Звичайно, Церква протиставила цій традиції свою і почала святкувати Богоявлення і Різдво Христове одночасно, одного дня — 6 січня. Цим самим Церква поставила чіткий богословський акцент: Христос уже народився Богом. А у своєму хрещенні не став Богом, а лише явив Себе Богом як Єдиний від Трійці.

Церкві, як і будь-якій живій істоті, властивий інстинкт самозбереження. Як, наприклад, поводити себе християнину, який жив того часу в Римі? Адже саме в цей період року тут жваво святкували сатурналії, чи сонцеворот. Ось папа Юлій у ІV столітті і вирішив відділити Різдво і Богоявлення таким чином, щоб святки охоплювали саме весь цикл сатурналій. Таким чином, християни, що жили у язичницькому суспільстві, теж раділи, тільки Сонцю правди, як Христос і називається у тропарі Різдву Христовому. Пізніше цю практику дуже обережно вводить в Антіохії Іоанн Златоуст, а Григорій Богослов розповсюджує цю традицію по всій Візантії.

P.S.В даному тексті не міститься заклику до переходу на Григоріанський календар. Це просто коментар.

Facebook, 18 листопада 2017

Теги: