Що таке курс та орієнтири? Це наші цінності, очікування, принципи. Людина - це таке створіння, що не має власної сутності, кажуть деякі філософи. Сутність людини - не в наявному, не те, що є тут-і-тепер, а у належному, проективному, майбутньому, тому, що має бути.

Людина є тим, чим вона їде і на чому вона їде )))

Тому головне - не втрачати свої ціннісні орієнтири, ЩО власне ми хочемо і про що ми мріємо. Звідси і тільки звідси можна чітко і радикально оцінювати і події, і дієвців. Якщо наша мета - становлення максимально відкритого суспільства, подолання корупції, бюрократизму тощо - то будь-яка дія у протилежному напрямку повинна для нас дискредитувати дієвця. Якщо ми розуміємо, що без міцної незалежної національної держави Україна просто не виживе - а стати буфером чи сателітом Росії це жирний хрест на всьому - то відповідно, будь-яка демагогія про примирення з аґресором окрім безумовної капітуляції та повернення окупованих територій - неприпустима.

Нам пощастило. Рідко де і коли в ХХІ ст. ідея нації, національної незалежності та самостійності, так ідеально збігається із ідеєю свободи та гідності Людини, рівності, свободи особистості та честі. У випадку України це таки сталося. Навіть не тільки історично - найперший ідеологічний маніфест модерної української нації 1846 р. містить пряму відсилку до Французької революції та всесвітніх ідеалів людяності та свободи. Україна почала війну із повстання за свободу, гідність та людяність. Хочемо ми, чи ні - але перемога Росії 100% призведе до загибелі таких ідей, а перемога України можлива тоді і тільки тоді, коли Україна триматиме штурвал на курс саме цих цінностей.

Особисто для мене ці цінності знаходять фундамент у Євангелії - у першості любові та людяності, з якої логічно випливають всі вищевказані цінності.

Звісно, нам доводиться обирати між "більшим і меншим злом", щоразу, доки українська громадськість не спроможеться на створення незалежних справжніх низових партій - які спираються на власні ресурси, на ідейну стійкість, продуману стратегію. І тут важко не згадати, що М. Драгоманов писав про те, ЯК творити політику.

А поки що: підтримував російську агресію? "старий прохідний політик"? шлейф корупційних та кримінальних скандалів? і т.д. і т.п. - ані голоса таким. Тільки так можна привчити політичний клас "гігієнічності" поведінки...

І не забуваємо ні про цінності, ні про власне життя. Якщо ми станемо "другою Росією" у плані цінностей ненависті, ворожнечі, сильної руки Вождя - ми ВЖЕ програємо війну. І практично - бо Захід не підтримуватиме таку країну, ще один Йоббік їм не треба. І морально-стратегічно - бо ми по суті станемо на бік цінностей ворога.

Facebook, 8 грудня 2017

Теги: