Якщо він її мотивував церковними правилами то ось правило:
Правило Василия Великого: "От начала бывшим отцам, угодно было крещение еретиков совсем отметати: крещение раскольников, яко еще не чуждых церкви, приимати: а находящихся в самочинных сборищах исправляти приличным покаянием и обрашением, и паки присоединяти к церкви"

Якщо ж "слід починати не з канонів", то з чого? В Євангелії написано "пустіть дітей пириходити до Мене". Значить ні канони ні Євангеліє! То з чого ж тоді розпочинати? Хіба канони - то не "церковні правила"?


Отже - канони! "У першій половині останнього правила говориться про можливість визнання хрещення, звершеного у розколі. А у другій половині правила йдеться про те, що «хоча відступлення почалось через розкол, але ті, що відділились від Церкви, не мали на собі благодаті Святого Духа. Подання благодаті зменшилось, бо припинилось законне наслідування. Бо перші з тих, хто відступив, отримали свячення від Отців, і через рукопокладення мали духовні дари. Але відділившись, зробились мирянами, і не мали влади ні хрестити, ні рукопокладати, і не могли передати іншим благодать Святого Духа, від якої самі відпали. Саме тому тих, хто приходить від них до Церкви, як хрещених мирянами, древні отці вважали потрібним знову очищувати істинним церковним хрещенням»,- каже о. Миколай.

Але перед цими словами Василієм Великим перелічуються не розкольницькі угрупування, а секти, енкратитів, апотактитів..., які причащалися водою, не визнавали шлюбу, вважали що шлюбні стосунки то винайдення диявола.... Тобто, розпочавшись з розколу, вони виродились в секти. Але навіть щодо таких в каноні сказано:
«Але оскільки деяким в Азії бажалось, ради настанови багатьох, визнати їх хрещення, то нехай воно буде визнаним».


На 1Вселенському Соборі, прийнятий Символ Віри в його сучасному вигляді. Про нього згадується в цьому інтерв'ю. І наголошується, що член Символу про "єдине хрещення" виходив із прйняття назад в лоно Церкви тих християн, які відпали від Церкви під час гонінь. Але автором початкового тексту цього Символу Віри був відомий полеміст з гностиками, учнем якого був Оріген, св. Григорій Неокесарійський. Він, формулюючи цей член Символу Віри, грунтувався на словах апостола "одна Церква, одна віра і одне хрещення". Це була антигностична полеміка з сектами, та віросповідними єресями, які хрестили в ім'я Отця Сина та якогось там Монтана чи Максиміли...

На 7 Вселенському Соборі відверті єретики іконоборці були прийняті в сущому сані і нікого не перехрещували.

То що ж наша Церква до сучасних розкольників відноситься гірше ніж до древніх гностичних сект та єретиків візантійської доби? А як ми плануємо досягти єдності за такис відношенням до простих людей, які були хрещені не єретиками і не сектантами, а УПЦ КП? Для чого така акривія, коли за ікономії можна було б вже давно досягти єдності "знизу", допомагаючи мирянам зблизитись з Церквою?

"Розкол являвся таким злом, яке потрібно було пережити, розчинити в собі здоровим силам церковного організму, тому що важко було відсікти всі хворі члени. Помірні звертали увагу на майбутне, щоб запобігти подальшим розколам несли прощення минулим",- ці слова сказав церковний історик проф. Болотов про великі розколи у візанійській православній Церкві які супроводжувались засланнями та кровопролиттями. Отець Миколай як викладач візантології в минулому мав би про це знати.

Але в даному випадку я навіть не говорю про свідомих розкольників, які націоналістичну ідею ставлять вище церковності, як це було у Візантії. Таких дотепер десь 0.1 відсоток в КП і до них може б і варто було застосовувати акривію. Для чого по ним робити висновок про більшість українців, які не розуміють церковної термінології, якою їх "грузять". Чому мої сусіди, родичі, друзі, що ходять у КП, тому що вже так склалося за 25 років, протягом яких ми нічого не зробили для подолання розколу, мають бути "ворогами моєї віри"? Саме це питання постало перед нами у випадку із запорізьким малям, якого ми відштовхнули від Христа, а його батьків не допустили до Христа.

Чому не допустили? Якби той батюшка, який не поховав його, керувався пастирськими почуттями, то він би подумав, що наступну дитину, яку їм дарує Бог, ці батьки прийдуть хрестити до нього!

Але о.Миколай тут повторює штампи Патріарха Кирила: "секулярне суспільство, яке вмішується в Церкву". От вам і чистої води засадична ідеологічна парадигма "руського міра" - протиставлення Церкви і світу!

А для чого ж Господь Церкву сотворив і Вас в ній священиком поставив? Спаситель говорив апостолам: Ось Я посилаю вас, як овець серед вовків (Мф. 10, 16). Він не просив їх обходити стадо вовків стороною, а в саму гущу посилав беззбройними! Ось як Іван Златоуст пояснює зміст цього благословення: «Я покажу Мою фортецю, особливо в тому, що вівці подолають вовків і, знаходячись серед них і зазнаючи незліченних докор, не тільки не знищені, але змінюють і їх самих».

Батюшка каже, що суспільство не має права давати оцінку діям Церкви. А ті "оцінки", які робить про Україну та наш народ СПЖ, на яку широко посилається УПЦ, вона має права робити?

Коли ми повчаєм народ і викриваємо гріхи "секулярного суспільства", то це норма, а от коли те ж саме суспільство вказує на наші недоліки, то ми поводимося як славнозвісні фарисеї та книжники: "Та проклятий той народ, що закону (канонів) не знає!" (Ін 7, 49).

Багатьох людей в Україні зачепила за живе ця дитина! Це значить, що в нас чуйне суспільство і хороші люди живуть на нашій землі, яким не байдуже чуже горе. З одного радію! Наші священики в подавляючій більшості випадків не питають хто й де хрещений.

Один знайомий батюшка, розповідав про один випадок. Якось перед похороном він спитав у родини, яка зїхалась з усіх усюд до рідного обійстя, як звуть новопреставленого. Родичі сказали, що його звати Стахом і він католик. Той таки його поховав з іменем Станіслав. Син померлого і його родина пізніше допомогли батющці викласти костку на церковному подвір'ї і ходили в подальшому в православний храм.

Така практика досить давня на нашій землі. Коли Російська імперія в 19 ст. прийшла на територію Західної України, то всі уніатські парафії без перехрещення і перерукопокладання приймалися в лоно Церкви.

Думаю тут доречними будуть слова Антонія Сурозького: "Краще помилятися в милосерді!". Адже канонів багато всіляких є, однак не пам'ятаю, щоб чи був такий період в історії Церкви, коли б вона чисто по канонам жила. Зазвичай, як у тій приказці відбувалось "закон, як дишло...". Життя набагато складніша річ і воно у всіх своїх проявах не може повністю бути керованим лиш канонами. На думку отців Церкви головна доброчинність то розсудливість, а не хто знання всіх канонів. Хоч вони й необхідні часом, як костилі на деякий час.

2. "Даруйте мені за тавтологію, але це безпрецедентний прецедент у державно-церковних відносинах у нашій країні. Навіть за часів СРСР, мені здається, не було таких кримінальних проваджень. Тоді дуже жорстко гнали Церкву, але видимість законності й невтручання в справи Церкви зберігали",- каже о. Миколай.

Даруйте о. Миколай, але це неправда! Радянська влада починаючи від декрету Ради народних комісарів про ліквідацію майна РПЦ (1920р.), декрету Леніна про "тотальне знищення реакційного духовенства"(1918); "Про вилучення церковних цінностей" (1920); закріпленого законом "курсу на повну ліквідацію релігії до1 травня 1937 р." (1932) в результаті якого будо розстріляно близько 200 тисяч духовенства і 300 архієреїв....; закінчуючи "Положенням про управління РПЦ" (1961), яке ставило кадрову політику Церкви в цілковиту залежність від уповноваженого, що призначався КДБ; арештами архіереїв, які противилтсь цьому положенню (археп. Ермоген Голубев); заборону виробляти і продавати свічі та займатися госп. діяльністю, що матеріально обескровило просте духовенство... відкрито преслідувавла Церкву.

Ніякої навіть видимості законності ніхто не дотримувався. Досягненями фронту антирелігійної боротьби хвалилася вся радянська преса! Якусь видимість "законності" створював той церковний орган, який колись очолюав нинішній Патріарх - ОВЦС, що на міжнародному рівні розповсюджував інформацію, що Церква в СССР процвітає, аби прикрити дійсне положення речей.

В мене виникає питання: "Як совість дозволяє Вам робити порівняння нинішнього положення Церкви з положенням в СССР, в той час, коли ми спокійно розбудовуємо церкви, ходемо хресними ходами по цетру столиці, та ставимо якісь вимоги біля ВР, а наші благочинні та архіереї матеріально процвітають! Коли наша Церква має рівні з усіма іншими релігійними об'єднаннями юридичні права і привілеї". Наприклад за газ ми платимо не 7 грн. як цивільне населення, а 3.5.

3. Мені дуже шкода, що вимушений писати цей відгук. Але люди сьогодні все помічають і прекрасно розрізняють де говорять неправду, а де помиляються! Я здебільшого просто переповів те, на що мені звернули увагу люди! На все інше в цьому іньерв'ю вони не звертали увагу, а я й не цікавився. Можливо, в чомусь помиляюсь про це нехай судять читачі. З повагою

Facebook, 29 січня 2018

Теги: