В 2011 році, я, будучи студентом філософського факультету і викладачем духовних дисциплін, написав свою першу статтю «Природа библейском мифологии на основании критики проекта «демифологизации» Рудольфа Бультмана» для наукового журналу Філософська Думка/SENTENTIAE. То був Спецвипуск II. Теологія і філософія релігії (одним з відповідальних за номер був юрий павлович черноморец). Після виходу статті, мені переказали, що матеріал сподобався Мирославу Поповичу, який тоді був головним редактором журналу «Філософська думка». З іншого боку, я почув, що стаття, в якій я відстоюю філософське поняття «міфу» (як, істини, що не зодягнена в одежі фактів) і пишу про те, що апостоли несправедливо, наділили слово «міф» значенням «байка», яке, аж ніяк не є початковим значенням терміну, не сподобалась одному з ключових п'ятидесятницьких єпископів. В той момент доля поставила мене перед реальним вибором: кому довіряти в оцінці своїх, нехай поки що сирих наукових доробків: професору-академіку чи єпископу-служителю церкви? Тоді я вирішив (і це рішення, мабуть, вплинуло на мій подальший життєвий шлях), що якщо стаття наукова, то перш за все буду покладатися на похвалу та конструктивну критику людей від науки. Критика єпископів та людей служіння, які не мають серйозної гуманітарної (іноді навіть духовної освіти), при всій глибокій повазі до їх служіння, молитов та проповідей, в питаннях науки (як теологічної так і філософської) не може бути авторитетною для того, хто вирішив присвятити себе максимально неупередженому (якщо так можна сказати) пошуку істини. З тих часів я написав не однин текст і ніколи не пошкодував про свій вибір. Дякую Вам, професоре. Пам'ятатиме Вас завжди.


"Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?
(Т.Г. Шевченко)


"Просвітництво — це вихід людини зі стану неповноліття, в якому вона перебуває з власної вини. Неповноліттям є нездатність користуватися своїм розумом без керівництва з боку когось іншого" (І. Кант)

Facebook, 10 лютого 2018

Теги: