Мабуть, це був хитрий задум організаторів - школа про штучний інтелект, Facebook, пришестя роботів та кібер-безпеку відбувалася у віддаленому славному селі Стрілки, серед буйної природи, з дуже слабким вайфаєм і у дуже затишному католицькому реколекційному центрі. А що найголовніше - дуже круті лектори, лекції і практичні тренінги, абсолютно по темі і в темі найсучасніших подій. Розмови про ДДос-атаки, Linux і Stuxnet просто фантастично контрастували із дорогами, які не знали асфальтування, мабуть, з часів цісаря. Ніби вже стався техноапокаліпсис, але мольфарська магія захистила регіон, і тільки від падіння дронів залишились воронки на дорогах.

І я вам таки скажу, що так і треба.

Говорити про віртуальну реальність і штучний інтелект - саме там, де "реальна" реальність найбільш реальна, де безпосередній досвід чистої природи і безмежного неба ніби повертає тебе до самого себе. Відновлює самоприсутність у собі і самоволодіння собою, про що розповідав Петро Гусак. Поглиблює роздуми про власну ідентичність в умовах (пост)модерних технологій, коли незрозуміло, де Я, а де не-Я, коли великі медіа-корпорації знищують нашу приватність, соцмережі формують інформаційні самоізольовані бульбашки, а великі світові держави і корпорації прагнуть керувати всім і вся за допомогою Big Data.

Окрім зоряного неба над головою, зоряних перспектив розвитку технологій та фазового переходу до нового технологічного укладу, були зоряні лектори. метри психіатрії, філософії, етики і технологій, ІТ-компаній, бізнесу. Це було спілкування не просто з лекторами - це було спілкування із decision-maker'ами, котрі вагомо впливають на реальну політику і суспільство в Україні.

Студенти - ще та вишенка на тортику. Я справді відчував, що мені варто вчитися у тих студентів - які то працюють прямо з ІТ і медіакомунікаціями, то з великими корпораціями, то в уряді і органах державної влади, на "ти" з європейськими та американськими програмами освіти і стажування. Коротше кажучи, це була окрема галактика у нашій Місцевій групі галактик.

У мене таки відчуття, що то була справжня кіберреальність, справді VR, але з реальним, природним інтелектом. Особливо, коли наступала ніч і прокидалась мафія, у яку завзято різались і викладачі, і студенти (Поліна, ти майстер-ведучий!), та, зрештою, що важить статус у добу, коли настає нова ера! (ага, пафос тече і не соромиться ;-) )

P.S. І у перший же день в Києві трапилась розмова з одним професором на тему "а чому у нас філософи не займаються побудовою стратегічного бачення розвитку України в умовах переходу на новий технологічний уклад?". Де, мовляв, системна стратегія майбутнього України?

Одразу згадались запеклі студентські дебати про те, чи увійде Україна у клуб найрозвинутіших націй планети, і що для цього треба зробити.Тож маю що відповісти - філософи таки цим займаються.

І за це велика дяка УКУ, кафедрі та її партнерам, всім учасникам школи! А що наші політики не хочуть взяти до втілення наші розробки і ідеї - то й не дивно. Вони ж не дурні, щоб власноруч копати собі могилу :)

Facebook, 9 липня 2018

Теги: