Організаційна зміна... через включення чи виключення автокефальних церков до/з мережі помісних церков, здебільшого передбачає порушення наявних контрактів. Вона зазвичай стається "незаконно", тобто через порушення (або відхилення від) контрактних відносин. Такі зміни спричиняють екзогенний струс системи. Така організаційна зміна практично неможлива без участі держави. Отже, держава є важливою складовою інституційного контексту, найбільше спроможною сприяти змінам у системі автокефальних церков. Держава виконує роль "примусу".

Facebook, 6 серпня 2018

Ще цитата з Риштовань Церкви:

Грецьку автокефалію встановила в односторонньому порядку держава за сприяння окремих постатей у церкві. Спершу цей крок не мав широкої підтримки у церкві та суспільстві. Пересічних греків, клір та ієрархів треба було ще переконати відійти від Константинопольського патріархату й мати власну незалежну церкву. Багато з них були задоволені османським правлінням. Деякі навіть вважали, що це правління є кращим за візантійське. Вони пристали б на таку думку єрусалимського патріарха Анфима (1788–1808):

Подивімося, як ясно наш Господь, безмежний у милості та всевідущий, узявся ще раз захистити незаплямовану Святу і Православну віру. Він підняв із небуття цю потужну імперію Османів, замість нашої Римської [Візантійської] імперії, яка у певний спосіб почала спричиняти відхилення від вірувань православної віри, й підніс імперію Османів вище за будь-яке царство, щоб показати поза всякі сумніви, що вона постала Божою волею, а не силою людини… Потім усемогутній Господь поставив над нами це царство, "бо немає влади, як не від Бога", щоб воно було для людей Заходу вуздою, а для нас, людей Сходу, засобом спасіння. Із цієї причини він вселив серцю султана цих османів схильність залишити вільними релігійні вірування нашої православної віри та, понад необхідне, захистити їх, аж до періодичного покарання християн, які відхиляються від своєї віри, щоб вони завжди мали перед своїми очима страх Божий».

Ієрархів та клір, які поділяли ці погляди, треба було переконати, що грецька держава буде для них кращою за Туреччину чи навіть Візантію.

Про те, як цю складну проблему вдалося розв'язати в Греції, дізнаєтесь з книги...

Facebook, 6 серпня 2018

Ще тізер з українських Риштовань Церкви:

Надання болгарській церкві статусу патріархату в період першого болгарського царства було безпрецедентним політичним кроком. У формальному плані воно було завершене ухвалою константинопольського сенату у відповідь на запит імператора Романа І Лакапіна (920–944), якого, своєю чергою, офіційно просив про це болгарський цар Петро. Із Константинопольською церквою щодо цього питання лише порадилися. Як наслідок, не дивно, що візантійській імператор Іоанн I Цимісхій (969–976), окупувавши Болгарію, власним указом скасував статус патріархату болгарської церкви, ніби це був лише політичний атрибут болгарської державності. У певному сенсі так і було.

Facebook, 6 серпня 2018

Теги: